8 речей, які не можна казати жертвам тролінгу

8 речей, які не можна казати жертвам тролінгу

Єдина річ, здатна так само деморалізувати людину, як образливі коментарі і тролінг у соцмережах, — це поради, котрі вона чує звідусіль у таких ситуаціях.

Коли люди кажуть вам, що «це ж мережа, ніякого ризику немає» — вони лише хочуть, щоб ви почувалися більш захищено. Однак найгірше — реагувати на ризик домагань так, ніби це нормально, уникаючи людей, котрі зазнали такого тиску чи навіть звинувачуючи їх у цьому.

Автор The Guardian пояснює, як не можна відповідати людям, котрі звернулись до вас зі скаргою на гоніння в мережі.

1. Я теж не люблю, коли зі мною не погоджуються

Ганьба онлайн — це зовсім не інтелектуальна суперечка. Насправді, вона спрямована на те, щоби не погодитися з вашими аргументами. Вона характеризується особистими атаками, коментарями сексуального характеру, расистськими чи гомофобними висловлюваннями і погрозами фізичного насильства чи згвалтування — вони не мають нічого спільного із незгодою.

2. Ну ти ж знаєш, що вони лише намагаються залякати тебе, правда?

Можливо, найрозповсюдженіша реакція, яка неадекватно оцінює психологічний вплив тролінгу і погроз на жертву.

Онлайн-гоніння мають значний вплив на психіку, незалежно від того, чи боїтеся ви фізичної розправи. Якщо раптом ви почнете отримувати довгі й деталізовані розповіді про те, як вам помстяться, навряд чи вам вдасться лишатися спокійним.

3. Що ти сказала, щоб так розлютити їх?

Люди, які так відповідають, думають, ніби жертва принаймні частково винна у гоніннях проти неї.

Насправді, річ не у тому, що ви сказали, а в упередженнях, до прикладу, проти вашої феміністичної чи анти-расистської позиції. Дослідження доводять, що чоловічі і жіночі аккаунти тролять однаково, тож справа навіть не у статі.

4. Чи не хочете ви видалити свій Twitter-аккаунт?

Ви радієте, що це трапилося не з вами. Мовчання — кінцева мета більшості образ у мережі. Якщо ви радите комусь видалити аккаунти у соціальних мережах і припинити спілкуватись, висловлюватись, ви насправді пропонуєте людині обмежити свою свободу через чиюсь образливу поведінку.

5. Ви звертались до поліції?

Навіть якщо жертва переслідувань у мережі зверталася, це навряд чи допоможе. Так, її вислухають уважно, однак хто і як ловитиме анонімів чи людей з вигаданими іменами за допис? Окрім того, як зазначає автор The Guardian, у поліції інколи запитують, що таке Твіттер, тож результат очевидний.

6. Не панікуй, тебе, напевне, переслідує усього лише хлопчик на маминому горищі чи самотній чоловік середнього віку.

Надаючи онлайн-переслідувачам характеристик статі і віку, ви ніби вибачаєте їх і намагаєтесь пояснити неприйнятну поведінку. І, до того ж, вгадати людину, яка надсилає погрози, неможливо. Найчастіше це люди не з вашої спільноти.

7. Не годуйте тролів

Помічаєте, скільки з наших відповідей звертають увагу на поведінку жертви цих образ, а не на переслідувача?

Якщо хочете вступати у битву з тролями, будь ласка. Інколи боротьба буває ефективною. Якщо хочете відімкнутися і промовчати, це теж нормально.



загрузка...

Читайте також

Коментарі