Помічниця Яроша розповіла про амбіції вбитого розвідника Правого Сектору

Помічниця Яроша розповіла про амбіції вбитого розвідника Правого Сектору

правий сектор

ПРО «ХІЛЬДУ» — СТОВІДСОТКОВОГО ПОЛІТВ’ЯЗНЯ І ПРО ТЕ, ЯК «ЛІСНИКУ» ПРОПОНУВАЛИ ОЧОЛИТИ ПРАВИЙ СЕКТОР

18 квітня 2016 р. Київський апеляційний суд передбачувано відмовив Ользі Шевельовій («справа Лісника») у зміні запобіжного заходу на не пов’язаний з триманням під вартою.

Нагадаю, що росіянку Ольгу (позивний Хільда) підозрюють у членстві в терористичній групі, очолюваній Олегом Мужчилем (Лісником), плануванні терактів і зберіганні незаконних предметів (ст.263).

Повне відео з суду:
https://www.youtube.com/watch?v=5iL0E8Wdn-4
09:08 — 28:32 — промова адвоката Сергія Тимощука
28:33 — 41:35 — промова Ольги Шевельової
41:38 — 46:04 — промова прокурора
46:05 — 52:15 — поки суд у нарадчій кімнаті, присутні спілкуються з Ольгою
52:20 — 53:27 — оголошення результативної частини судового рішення

Позиція Шевельової, яку вона відстоює з перших хвилин затримання і досі: група спецпризначення «Базальт», очолювана Лісником, була розвідгрупою, що діяла під кураторством ГУР України, а зовсім не терористичним угрупуванням. Версія слідства — Лісник привіз Шевельову і її співучасника Павла П’ятакова з Донбасу у Київ і зняв їм квартиру, щоб вони готувалися до терактів. Версія Шевельової — з Донбасу і Лісника, і їх з П’ятаковим привезли, зняли квартиру, давали гроші і тестували на поліграфі ГУРівці.

За час, що минув з попереднього виступу Ольги Шевельової на суді (https://www.youtube.com/watch?v=1mlhhLTgJ9c), у справі відбулися дві важливі події.

По-перше, сторона захисту домоглася допиту тих ГУРівців, і вони підтвердили, що Шевельова казала правду. Свої дії стосовно групи Лісника вони пояснили тим, що таким чином придивлялися до них і вирішували, чи підходить ця група для співпраці.

По-друге, адвокат Сергій Тимощук добився медичного обстеження Ольги на предмет травм, отриманих при затриманні («альфівці» били її ногами) і отримав підтвердження, що у неї зламані два ребра. Тепер він готує заяву про злочин.

Пояснюючи необхідність тримання Шевельової під вартою, слідство, звичайно, послалося на те, що вона нібито може втекти до Росії. Cьогодні і адвокат, і Ольга вчергове спростували безглуздість цього припущення — адже людині, що воювала за Україну, ще й у складі «Правого сектора», в Росії не жити. Адвокат навіть приніс довідку про те, що «ПС» в Росії заборонений як екстремістська організація.

Ольга також наголосила на численних порушеннях закону, які мали місце щодо неї. Зокрема, як виявилось, її з П’ятаковим ті ГУРівці поселили у квартирі, де була встановлена прослуховуюча апаратура. Причому у рішенні суду про встановлення цієї прослушки фігурували прізвища не Шевельової чи П’ятакова, а зовсім іншого, невідомого чоловіка, який, вочевидь, мешкав у цій квартирі раніше. Ольга наголосила, що спостереження за її особистим життям без відповідного рішення суду є порушенням закону.

Суддя, вислухавши Шевельову, поставив їй лише два питання — як вона потрапила в Україну («Я перейшла нелегально кордон через поліські болота») і чи знала Олега Мужчиля («Так, він був моїм командиром»).

Окремо слід сказати про прокурора. Маючи великий досвід відвідування «політичних» судів, я звикла, що прокурори на них завжди — молоденькі слащаві хлопчики в акуратних новеньких костюмчиках. Від себе, своїми словами вони нічого не кажуть, лише завчено повторюють шаблонні нісенітниці слідства. Замість них можна було б вмикати магнітофонний запис — причому на всіх судах той самий.
Цей прокурор зовсім інший. Не юний, розмовляє сам і явно любить свою справу. Абсолютно не дратується, посміхаючись, пікірується з Шевельовою, яка теж посміхається і підначує його. Враження неприємні — через явну нерівність їхнього становища.

Так ось, цей прокурор сказав, що Ольга, звичайно, не втече ні до Росії, ні до «ЛНР» чи «ДНР». Вона, якщо звільнити її з-під варти, оскільки вже має чималенький бойовий досвід, поїде на схід і буде там воювати за Україну у складі одного з добробатів. Одразу після його виступу судді пішли до нарадчої кімнати, а присутні у залі почали кепкувати на тему того, що «ворог України» (на думку обвинувачення) Шевельова поїде (на думку обвинувачення) воювати за Україну.

Ну, і про саму Ольгу, звісно. Я ще не бачила, щоб хтось на суді так тримався. Вона гарно виглядає (гарніша, ніж була на базі, де ми познайомились), розмовляє ввічливо, часто посміхається, повністю володіє собою, не виглядає ні засмученою, ні нещасною — взагалі не виглядає жертвою. У клітці тримається, як за кафедрою. Промову закінчує словами «Слава Україні!». Координатор Комітету визволення політв’язнів Тетяна Близнюк, яка за останні шість років бачила десятки, якщо не сотні затриманих і ув’язнених, сказала про Ольгу: «Вона стовідсотковий політв’язень», маючи на увазі не стільки мотиви її затримання, скільки поведінку і психологічний стан самої Ольги.

Вона живе у двомісній камері з 74-літньою жінкою, яку підозрюють у тому, що вона отримувала від свого сина, що працював у силових структурах, секретну інформацію і возила її на той бік. Ольга читає книжки, займається йогою і фізкультурою. Умови утримання загалом нормальні, але «на літо» відключили гарячу воду. Нагрівати воду сама і митися у камері Хільда не може, бо там відеоспостереження.

Вона читає газети і дивиться телевізор. Щоправда, це дуже специфічний телевізор — показує тільки 5-й канал. Це все одно як годувати людину тричі на день виключно продукцією «Рошен».

Чин протирічить карному кодексу. Але де той Чин, або, якщо завгодно, той злочин, який вчинила Ольга? Немає. По фактах — вона входила до групи Лісника, нічого більше.

Ще не сказала про охорону суду. Це були нацгвардійці. У формі кольору олива і зовсім непоганих однакових розвантажках — точнісінько таких, як моя, що була куплена перед першим бойовим у «Міліку» за півтори тисячі і вірно служить мені уже два роки. За два роки на фронті у жодної людини я більше не бачила такої розвантажки. А тут одразу цілий натовп у них, і де — в суді… Це видовище викликало у мене когнітивний дисонанс.

Ну, і про Лісника. Я поговорила з Ольгою і сказала їй, що, можливо, Лісник працював на Росію, а вона про це не знала? Сама я не була у тому впевнена, але мене насторожили дві речі:

1) знаю, що у конфлікті всередині ПС, який закінчився нашим розділенням, Лісник (на той момент вже давно не член ні ПС, ні ДУК) відіграв одну з ключових ролей. Він не просто дуже гостро публічно критикував Дмитра Яроша (на що після виходу з ДУК ПС мав повне право), а ще й регулярно спілкувався з іншими лідерами ПС, їздив разом з ними, брав участь у нарадах, агітував, переконував.

2) за словами Ольги Шевельової, сказаними публічно і зафіксованими на відео (https://www.youtube.com/watch?v=1mlhhLTgJ9c, 9:24), 7 або 8 листопада Лісник розповідав їй: ГУРівці сказали йому, що Дмитро Ярош скоро піде з посади лідера ПС, і запропонували йому зайняти місце Провідника.
Сам Дмитро Ярош у цей момент ще не знав, що піде з посади лідера ПС. Конференція активу, на якій було оголошено про перехід на революційний шлях і обрано новий провід (на чолі з Ярошем, але без його згоди), відбулася ввечері 8 листопада. Дмитро Ярош, не те, щоб заскочений зненацька цими подіями, але все ж таки трохи приголомшений, думав, що робити, до 11 листопада, і лише 11-го написав заяву про складання з себе повноважень Провідника. Але навіть після цього ми ще не один тиждень розглядали варіанти збереження цілісної структури ПС з Провідником на чолі.
Дату Ольга не плутає: вона твердо каже, що це було за кілька днів до того, як Ярош склав з себе повноваження.

Лісника, за її словами, пропозиція зайняти місце Яроша здивувала і розсмішила. Він сказав, що чхати хотів на політику і йому це не цікаво.
Вона не бреше, це видно.

Судячи з того, що Лісник після виходу з ДУК ПС продовжував, як би це сказати м’якше, брати активну участь у наших внутрішніх справах, ПС далеко не був йому байдужий. Якщо очолити ПС він не хотів — чого хотів? Можливо, бути «сірим кардиналом»? З одного боку, для розвідника це має бути властивим, з іншого — конкретного Лісника тягнуло з тіні на світло, це було дуже помітним. Мені здавалося, що образ умовних Че Гевари чи Бен Ладена привабливіший для нього, ніж образ умовного Штірліца.

Коли я дізналася, що Ліснику пропонували очолити ПС, пазл начебто склався. «Правий сектор» на чолі з Ярошем, на негативну розкрутку якого була кинута уся міць російської пропагандистської машини, не виправдав сподівання Путіна: не влаштував кривавий бунт з неодмінною різаниною російськомовних немовлят, що дозволиво б росіянам, одночасно з автоматичною міжнародною ізоляцією України, почати рятувати «братній народ» і його законний уряд від «оскаженілих фашистів». От і вирішено було усунути Яроша і віддати ПС під оруду стовідсоткового харизматичного радикала, який почне проливати кров поза «зоною АТО». Сам Лісник у «нацистських» висловлюваннях помічений не був, але його дії у сукупності з праворадикальним іміджем ПС були б подані ворожою пропагандою як спроба фашистського перевороту.

Про свої амбіції (що хоче очолити державу) і свою ненависть до Яроша Лісник казав мені особисто.
Але він ніколи ні мені, ні будь-кому із моїх знайомих не казав, що хотів би очолити Правий сектор.

На моє припущення, що Лісник працював на Росію, а вона про це просто не знає, Ольга відповіла, що ГУРівці перевіряли на поліграфі не лише її і П’ятакова, але й Лісника, і поліграф підтвердив, що на Росію він не працює.

Але ті ГУРівці, з якими співпрацювала група Лісника, зі слів Хільди, були якісь дивні. По-перше, це були не ті співробітники ГУР, яких Лісник знав і яким довіряв, і з якими Ольга погоджувалась співпрацювати. Ті кудись поділися, і їх замінили новими. І ось ці нові:
— поселили Шевельову і П’ятакова у квартирі з прослушкою (ну, нехай, може, перевіряли їх так)
— сказали господарям цієї квартири, що квартиранти проживуть у них ще три тижні (рівно через три тижні їх було заарештовано)
— не давали групі ніякої конкретної роботи, а натомість затягували час перевірками. У якийсь момент у Лісника урвався терпець і він пригрозив розірвати стосунки з цими ГУРівцями. За два дні групу Лісника «накрили».
— пропонували Ліснику зайняти місце Яроша, який сам ще не знав, що звільнить це місце.

Оскільки в українських силових структурах традиційно багато відвертої російської агентури, можна припустити, що ті ГУРівці — якраз з цієї когорти. Інакше навіщо пропонувати радикалу Ліснику очолити «Правий сектор»? Взагалі, яке діло військовій розвідці до того, хто очолює «Правий сектор»?

Коротше, я лишаюся при своїй думці: Лісник грав у власні ігри, використовуючи для цього все і вся, що трапляло під руку. У цьому списку могли бути і ГУР, і ГРУ, і взагалі хто завгодно.

Це дуже тонкі матерії, взагалі-то. Бунт на кораблі проти капітана чи проти головнокомандувача під час війни завжди карався смертю, і це, в принципі, правильно. Але що робити, якщо капітан веде корабель на скелі? Дати йому угробити всіх?
Звичайно, у такій ситуації капітана прибирають. Правильно прибрали чи ні — судити тільки по наслідках: чого в результаті виявилось більше — користі чи шкоди.

Нинішня влада відверто профукує нашу державність. І всьому цьому на сьогодні, моя думка, шкода від «гойдалок» перевищує користь. Якщо, з одного боку, буде ще сильніше падіння економіки, ще одна велика поразка на кшталт Іловайська або жорсткий конфлікт між гілками влади, а з другого боку, буде наявна дисциплінована альтернативна структура — користь перевершить шкоду. Без наявності структури і відповідних передумов влаштовувати «гойдалки» означає допомагати ворогу.

автор: Олена Білозерська



загрузка...

Читайте також

Коментарі