Що чекає «антиабортний закон» у Польщі

Що чекає «антиабортний закон» у Польщі

Три тижні тому польські pro-life організації представили громадянський законопроект «антиабортного закону», що передбачає повну заборону переривання вагітності. Під законом зібрали тисячу підписів. Доки ці ініціативи очікують рішення спікера Сейму, до парламенту надійшла заява про створення Комітету законодавчої ініціативи «Стоп абортам». Чималу увагу ЗМІ привернула заява прем’єр-міністерки Польщі Беати Шидло на підтримку ще більш жорсткого антиабортного законодавства. Адже загалом ще з 1993 року у Польщі заборонені аборти, за винятком трьох ситуацій: загрози здоров’ю матері, підозри про вагітність у результаті зґвалтування, а також у разі тяжких захворювань плоду. Якщо спікер Сейму підтримає цей проект, а комітету вдасться  зібрати 100 тисяч підписів громадян протягом 3 місяців, за новим законом і в цих випадках аборт буде заборонено — більше того, кримінальне покарання може спіткати жінок, у яких трапився викидень. Наразі у світі є лише одна країна з подібним жорстким законодавством — Сальвадор, де щороку порушуються права сотень жінок, проти чого неодноразово виступали численні міжнародні організації.

Тим часом, у неділю по всій Польщі відбулися демонстрації проти таких змін до закону про аборти. Лише у Варшаві у мітингу взяли участь понад десять тисяч учасниць та учасників. Прихожанки католицької церкви покидали недільну службу на знак протесту проти підтримки церквою нового законодавства. «Політична критика» розпитала активісток польського феміністичного руху та учасниць акцій протесту Маріанну Щигельську, Агнєшку Граф та Агату Дідушко-Зиглевську про можливе майбутнє «антиабортного закону», про те, чим він загрожує найбільш вразливим групам населення, а також про небувалу підтримку закону з боку польської влади.

Маріанна Щигельська — квір-феміністична активістка та докторантка на кафедрі гендерних студій Центральноєвропейського університету в Будапешті.

Кінець компромісам!

Коли я вивчала філософію в Університеті ім. Адама Міцкевіча у Познані, один професор сказав під час лекції, що не може собі уявити, аби слово «матка» могло функціонувати в публічному дискурсі. Сьогодні я б дуже хотіла побачити вираз його обличчя після того, як цей проклятий анатомічний орган з’явився на вустах тисячі протестувальниць на вулицях польських міст, людей, які виходили з костьолів під час зачитування заяви Конференції польського єпископату щодо абортів, жінок, що викрикували: «Руки геть від моєї матки!».

Новина про чергову спробу цілковитої заборони абортів не має бути несподіванкою ні для кого з тих, хто слідкує за становищем репродуктивних прав у Польщі. Нам всім дуже добре відома ця історія: духівництво та консерватори не сьогодні кинулися бігом охороняти зиготи, бластули та плоди в ім’я щойно зачатого життя, найсвятішої гетеросексуальної родини, а також країни білих католиків. Востаннє сім місяців тому до сейму проник «контроверсійний» проект закону, автором якого була фундація, що цікавиться життям виключно всередині матки.

Віднедавна ще один Комітет законодавчої ініціативи «Стоп абортам» збирає підписи під громадським проектом закону, що загострює одне з найбільш обмежливих законодавств проти абортів у Європі. Ініціативу підтримує прем’єрка Беата Шидло (Beata Szydło) та значна частина політичної сцени. Однак варто пам’ятати, що у польських жінок відібрали право на аборт ще двадцять три роки тому. Чинний закон, котрий часто називають «компромісом», це де-факто заборона аборту, котра до сих пір не була поставлена під сумнів жодною з груп, що були при владі з 1993 року. Одним з найгірших наслідків такого стану речей є те, що той «компроміс» почав функціонувати як статус-кво, за яким три екстремальні випадки, що допускають переривання вагітності (коли вагітність становить загрозу здоров’ю чи життю жінки, є результатом злочину, або коли плід важко й безповоротно ушкоджений) стали для нас чимось, за що ми мусимо боротися. Пригноблення наших тіл затавроване у свідомості жінок мого покоління до такого ступеню, що багато хто з них, працюючи у Великій Британії, де доступ до легального, безпечного та безкоштовної аборту гарантований, продовжує ризикувати своїм життям та здоров’ям, ходячи до підпільних абортаріїв.

У контексті дискусії, що швидко розвивається, та загальної мобілізації багато людей припускають, що аборти — це замінна тема, так звана стратегія «червоного оселедця», котра має на меті відвернути увагу від насправді важливих справ, таких як конфлікт довкола Конституційного трибуналу чи закон про медіа. Невже готується наступний компроміс, у котрому репродуктивні права будуть витіснені на другий план? Пам’ятаймо, що немає демократії без права на безпечний аборт, без загальної та ретельної сексуальної освіти в школах, без базового права жінок приймати рішення про власне тіло! У цій багаторічній боротьбі за репродуктивні права феміністичний рух у Польщі хапався за багато засобів: від інформаційних кампаній, безпосередньої допомоги жінкам, тисячних акцій протесту, невтомної організації семінарів на тему сексуального життя, заснування комітету задля проведення референдуму в справі лібералізації законодавства про аборти — і до видовищного абортного безпілотника, котрий транспортував бандерольки з абортивними таблетками з Німеччини до Польщі. Сьогодні жінки надсилають прем’єрці Шидло металеві вішалки — жорстокий символ розпачу, а на її сторінці в Facebook ретельно інформують про подробиці перебігу свого менструального циклу в рамках акції #TRUDNY OKRES (пол. «важкий період») для уряду. Минулої неділі матка проявила своє несвяте обличчя на транспарантах, в гіфках в інтернетів, показуючи середній палець тим, хто трохи її боїться, як згаданий вище професор філософії.

Агнєшка Граф польська письменниця, викладчка, перекладачка і публіцистка, пов’язана з феміністичним рухом. Членкиня колективу видання Krytyka Polityczna. Співзасновниця жіночої організації Жіноча коаліція Восьмого березня (Porozumienie Kobiet 8 Marca).

Ця ініціатива є обурливо обмежувальною — це демонстрація не лише релігійного фанатизму, але і влади, зарозумілості, жорстокості і зневаги до людського життя (окрім життя плоду). Якщо її приймуть — і якщо її серйозно сприйме поліція та суди — це призведе до неймовірних страждань і масових ув’язнень. З початку протестів ініціатори проекту почали захищати законопроект: вони кажуть, що він насправді не настільки суворий, оскільки прокурор може зняти звинувачення в надзвичайних обставинах. Також вони заперечують, що законопроект націлений на жінок, у яких були мимовільні викидні. Але насправді так і станеться. Невдалі аборти, проведені вдома(а таких трапляється багато) часто стають причиною госпіталізації жінок під приводом викидня. Покаранням за це буде ув’язнення строком до трьох років. Або ж жінка може побоятися звертатися по допомогу і зрештою померти. Пропонований проект передбачає, що жінці, яка винна в «ембріональному вбивстві», навіть якщо воно сталося ненавмисно, можуть бути висунуті кримінальні звинувачення.

Чи справді цей проект пройде? Що ж, у мене немає сумнівів, що вони спроможуться зібрати необхідні 100 тисяч підписів за три місяці — Церква допоможе їм у цьому. Це вже вдавалося їм раніше. Такий законопроект подають до Сейму не вперше. Проте що є новим у цій ситуації — це рівень підтримки законопроекту в парламенті і в уряді. Цього разу все по-справжньому. І Беата Шидло, і Ярослав Качинський заявили, що вони є католиками, і тому підтримують повну заборону. Пізніше вони послабили свої позиції — наприклад, Шидло сказала, що це її «приватна» точка зору. Але ситуація дуже серйозна. Закон призведе до неймовірної жорстокості, що буде чинитися в ім’я закону: пацієнтки з випадками позаматкової вагітності не отримають необхідної їм допомоги; жінки будуть змушені виношувати плоди з випадками важких фізичних дефектів, як-от spina bifida (розщеплення хребта), протягом усього строку;постраждалих від зґвалтування, і підлітків також, цей закон примусить народжувати.

Хвиля протестів вражає — вони є наймасовішими з 1993 року, а їх учасники набагато більш розлючені та рішучі. Цього разу не тільки феміністки вийшли на вулиці на знак протесту. Вийшло ціле нове покоління громадян — і це правильно. Цими вихідними нова ліва партія «Разом» (Razem) організували великий мітинг разом із мережею «Дівчата за дівчат» (Dziewuchy dziewuchom) та коаліцією «Повернути право вибору» (Odzyskać wybór). Я була там — вражена кількістю учасників та учасниць, а також силою їхнього гніву. Близько десяти тисяч демонстрантів у Варшаві і багато сотень у ще 18 містах Польщі. Я щаслива бачити таку сильну реакцію, проте, боюсь, цього може бути недостатньо. Цей уряд робить те, що він робить, не звертаючи уваги на протести. А також має виборчі борги перед релігійними екстремістами.

Агата Дідушко-Зиглевська журналістка, публіцистка, міська активістка. Працює в часописі Krytyka Polityczna. Членкиня ініціативи Варшава 2020 та президії Комісії суспільного діалогу в справі культури. Співавторка документу «Місто культури та громадян. Програма розвитку культури у Варшаві до 2020 року». Пише на тему прав жінок, суспільства та культури для Dziennik Opinii.

Польське законодавство про аборти є одним із найбільш обмежливих у Європі. Практика його застосування така, що навіть жінки, котрі мають право на легальний аборт (тому що вагітність є наслідком забороненої дії, загрожує здоров’ю чи життю матері, або ж плід важко ушкоджений) не мають доступу до процедури. Це тому, що частина лікарів бояться агресивних дій з боку антиабортних рухів, а декотрі, посилаючись на клаузулу сумління, відмовляють у допомозі. Ситуація погіршилася в минулому році, після так званої «справи лікаря Хазана»: Хазан, директор одної з варшавських лікарень, постійно відкладав діагноз і рішення про легальну процедуру і цим змусив жінку виносити до закінчення вагітності важко ушкоджений плід — дитина народилася без мозку, і її агонія закінчилася через десять днів. У світлі Конвенції про захист прав людини примушувати цю жінку доношувати дитину до закінчення вагітності фактично було тортурами. Ця справа викликала хвилю обурення також і тому, що лікар, котрий відмовив жінці в допомозі, не вказав їй на місце, де вона могла би зробити цю процедуру, а за законом він мав такий обов’язок — водночас до Конституційного трибуналу потрапило питання, чи лікар, котрий прикривається клаузулою сумління, насправді повинен мати обов’язок повідомляти жінці про таке місце. На жаль, консервативний Конституційний трибунал висловився на підтримку лікарів-екстремістів та проти жінок. Уже рік як лікарі не повинні надавати жінкам інформацію, де вони можуть отримати допомогу — для багатьох це означає брак реального доступу до легального аборту.

Проект загострення закону передбачає повну заборону абортів, окрім ситуації «безпосередньої» загрози життю жінки — це означає, що народжувати будуть змушені зґвалтовані дівчата-підлітки, жінки, хворі на рак, котрі у результаті вагітності помруть (бо під час вагітності не можна застосовувати хіміотерапію), жінки, котрі носять у собі плід без мозку чи з іншими смертельними вадами. У небезпеці опиняться жінки з позаматковою вагітністю, тому що лікар повинен буде чекати, поки загроза смерті жінки стане «безпосередньою». Цей проект означає також брак доступу до пренатальної діагностики, збільшення пренатальної смертності, а також нещастя всіх тих жінок, які не мають досить грошей, щоб у разі потреби перервати вагітність закордоном. За вчинення аборту загрожуватиме кара до п’яти років в’язниці — це означає, що під час розлучення чоловік, котрий захоче поквитатися зі своєю жінкою, матиме можливість посадити її за ґрати, розповівши про те, що вона зробила аборт; сусід зможе звинуватити свою сусідку, якщо підозрюватиме, що вона перервала вагітність. Жінки, котрі матимуть викидень, будуть змушені не тільки пережити травму втрати дитини, але й боятися того, що їхній викидень може бути визнаний умисною дією. Минулого тижня свою підтримку цьому варварському проектові публічно виразили прем’єрка Беата Шидло, а також сірий кардинал Польщі — голова «Права і справедливості» (PiS) Ярослав Качинський (Jarosław Kaczyński). Польський єпископат, відомий своїм радикалізмом, розіслав лист, котрий у неділю зачитували в кожній із парафій, у котрих єпископи виражають підтримку загостренню закону — тобто, власне кажучи, підливають масла у вогонь державного насильства над жінками.

Та поляки і польки не є настільки фанатичним народом, як хотіли б праві екстремісти та єпископат. З нещодавніх опитувань суспільної думки випливає, що 50,9% суспільства виступають за пом’якшення чинного законодавства, яке називають компромісом політики та костьоли, і тільки близько 20% підтримують його загострення. Тому слова урядових політиків та єпископів викликали сильне обурення. На демонстрацію, організовану партією «Разом» у Варшаві, прийшли 7 тис. осіб, і дещо менш численні протести відбулися ще в сімнадцяти інших містах. Жінки вийшли з кількох костелів, в котрих зачитували лист єпископів, а користувачки (та користувачі) інтернету засипали профілі прем’єрки та єпископату в соціальних мережах постами та листами, в котрих описували перебіг своєї менструації, таким чином іронічно реагуючи на зацікавлення уряду найінтимнішою сферою їхнього життя.

Нинішня влада не сподівалася такої раптової реакції суспільства, тому цього тижня вони почали офіційно відхрещуватися від своїх радикальних заяв, стверджуючи, що це їхні приватні погляди, котрі не стануть інструкцією в голосуванні для депутатів. Це цинічна спроба остудити обурення поляків. Винні депутати ПіС отримали розпорядження і знають, як вони повинні голосувати — я впевнена, що страшний проект соціальних активістів-фундаменталістів позитивно пройде перше читання і повернеться на голосування, наприклад, улітку, коли важче об’єднати людей та скликати протест. Тому найголовніше утримувати цю тему в публічних дебатах та моніторити наступні дії влади. Загроза загострення антиабортного закону, тобто реальне наражання польських жінок і дівчат на втрату здоров’я та життя, є дуже реальною.

Джерелоukraine.politicalcritique.

Читайте також: В метро показали колекцію речей, зіпсованих ескалаторами



загрузка...

Читайте також

Коментарі