Розвиток та зростання виробництва в Україні під питанням

Розвиток та зростання виробництва в Україні під питанням

НБУ презентував на минулому тижні «Дорожню карту з інфляційного таргетування». У «Публічному аудиті» розбиралися, як саме регулятор вирішив досягати цінової стабільності та вказують, чому очікувана інфляція в межах 12 (+-3%) малоймовірна, зважаючи на цілу низку факторів.

 — Механізми інфляційного таргетування, вільного, плаваючого курсового визначення, можливі та мають успіх насамперед у сильних розвинених, диференційованих економіках. Українська ж на сьогодні слабка, однобоко орієнтована, а тому повністю уразлива від впливу цінового фактору на групу товарів АП, – говорить заступник керівника «Публічного аудиту» Андрій Вігірінський.

Так, основний інструмент цінової стабільності в розумінні НБУ – зміни ключової процентної ставки грошово-кредитної політики Нацбанку. Відсоткова політика НБУ полягатиме в звуженні коридору процентних ставок за кредитами овернайт (один із різновидів кредиту, який надається на найкоротший термін – до наступного робочого дня) та кредитними забезпеченими депозитними сертифікатами (на сьогодні ставка за депозитними сертифікатами овернайт – 18 %).

Фактично, відсоткові ставки повинні нівелювати інфляційні втрати вартості коштів, забезпечуючи можливість придбання того ж обсягу товарів, робіт на послуг. Проте на сьогодні, коли позаду перший квартал 2016 року, жодна з ключових відсоткових ставок монетарної політики Нацбанку не співрозмірна з рівнем запланованої на кінець року інфляції. Причому, сигналів щодо зниження цих ставок на ринку немає. Тому важко погодитися, що інфляція на кінець 2016 року коливатиметься в межах 12-/+3 %, зважаючи на те, що сам регулятор не дає таких посилів.

Крім того, як прогнозують у «Публічному аудиті», НБУ не піде на зниження надвисоких ставок, бо вони гальмують зростання цін через через придушення споживчого попиту, що поряд з цим гальмує розвиток внутрішнього промислового виробництва. За словами Вігірінського, такі високі відсоткові ставки в поєднанні дисбалансу між збільшенням монетарної бази пропорційно зростанню номінального ВВП; стримуванням емісійних процесів в економіці протягом минулого року в поєднанні зі зростанням цін та адміністративно-регульовані тарифів не створюють умов для стимулювання економіки, оскільки фінансовий ресурс усередині країни поглинається ростом витрат на самообслуговування (оплату тарифів), не стимулюючи попит у торгівлі товарами, а відповідно, призводить до гальмування відновлення промисловості та відсутності інвестицій для модернізації.

 — Тому на сьогодні досить маловірогідними є розвиток та зростання виробництва. Це важливо для розуміння подальшого бачення складових інфляційного таргетування та його умовного зв’язку з курсом гривні. Найближчі чотири роки коливання номінального обмінного курсу мають слугувати основним буфером від впливу негативних шоків. Наприклад, у разі зменшення попиту на продукцію українського експорту або погіршення умов торгівлі помірне знецінення гривні дасть змогу зберегти конкурентоспроможність українського експорту та пом’якшить негативний вплив на обсяги виробництва й рівень зайнятості, — пояснює Вігірінський.

Поряд із цим негативні чи позитивні зовнішні прояви нерозривно пов’язані зі станом платіжного балансу країни, а баланс – це не тільки експорт, але й імпорт, інвестиції, фінансові зобов’язання. За словами спеціалістів «Публічного аудиту», незначну девальвацію за таких умов можна було б забезпечити шляхом диференційованого експорту з умовно пропорційним розподілом за товарними групами, коли спад вартості сировинних товарів частково компенсується зростанням вартості на міжнародних ринках на товари інших галузей.

На сьогодні з такими компенсаторами в Україні є труднощі. Спад промислового виробництва протягом останніх двох років у поєднанні з недоступністю ринку фінансування для модернізації та інвестицій в існуюче підприємництво призводять до того, що з кожним роком наша продукція стає дедалі менш конкурентноздатною для відкритих ринків, а ті, які були співмірні нашому промисловому рівню, наразі закриті. У результаті кожен день зволікання з вирішенням проблеми підвищення конкурентноздатності національної продукції з високою доданою вартістю через інвестиції у виробництво призведе до того, що ці ніші, з одного боку, будуть зайняті іншими постачальниками, а з другого – просто до закриття ряду вітчизняних виробників.

На сьогодні темпи падіння експорту перевищують як у відсотковому, так і в грошовому вираженні темпи падіння імпорту, і ні НБУ, ні Уряд не знайшли та не втілили в життя жодного компенсатора для подолання такого дисбалансу. Крім, зрозуміло, зовнішніх запозичень, але вони вливаються не безпосередньо в економіку країни, а лягають у золотовалютні резерви.

60 % сьогоднішнього експорту становлять сировинні товари, ціни на які протягом останніх двох років зменшуються за рахунок як збільшенням пропозиції, так і скорочення попиту.

Загалом, за попередніми даними НБУ, товарний експорт України за січень–лютий 2016 року склав $ 4,3 млрд, скоротившись понад на 20% ($ 1,22 млрд) у порівнянні з аналогічним період у минулому році.

У свою чергу товарний імпорт України за січень–лютий 2016 року ($ 5,49 млрд) скоротився на 15,9 % ($ 1,04 млрд) у порівнянні з січнем–лютим 2015 року.
Негативний шок у вигляді зменшення вартості основних експортних товарних груп України на зовнішніх ринках можливо частково компенсувати за рахунок інвестицій. Проте з їх залученням наша країна має великі проблеми, і вже не стільки в силу військового конфлікту, а насамперед через політичну невизначеність, відсутність стабільного та зрозумілого законодавства, постійні інсайди на шпальтах провідних світових ЗМІ про причетність до корупційних махінацій державних високопосадовців.

 — Пропорційне скорочення імпорту можна було б досягти шляхом заміни певних груп товарами внутрішнього виробництва. Проте в Україні ось уже два роки відбувається інше – падіння імпорту відбувається «завдяки» бідності українців, що стають абсолютно неплатоспроможними. На сьогодні політика Уряду спрямована на знецінення вкладів, девальвацію, втрату коштів на депозитах збанкрутілих банків, замороження соціальних виплат. У будь-якому випадку механізм інфляційного таргетування не може бути ефективно застосований до України в умовах теперішнього стану її економіки. Потрібно віднаходити інші баланси, які не гальмуватимуть розвиток виробництва, а навпаки стимулюватимуть його зростання, – резюмує керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб.



загрузка...

Читайте також

Коментарі