Як президент дав привід для несправдливих звинувачень

Як президент дав привід для несправдливих звинувачень

На різні думки може навести заголовок розслідування «Подвійне життя президента». Можливо, він знімається в порно (для доволі специфічної аудиторії)? Ну, або увійшов до якоїсь екзотичної секти? Але ні, це Україна. Головне для президента – матеріальне збагачення. Якщо одного гаранта цікавила її величність Шапка, то інтерес іншого – Панама, а точніше створення офшорних компаній за допомогою тамтешніх спеціалістів.

1)      ЧИ СТАЛОСЯ НАЙГІРШЕ? Нічого нового так точно не сталося – ще Платон казав, що філософам (правителям) шкідливо мати власність, адже у відповідальний момент вони будуть вірні майновим інтересам. Доводити те, що президент замість національних інтересів керувався матеріальними,зайве. Було б дивно, якби журналістське розслідування довело зворотнє. Аргументи про #Іловайськ звучать відверто цинічно: Порошенко тут явно не найгірший. Виводив гроші до офшорів увесь олігархічний клас саме це стало причиною жорсткої економії, війни і т.д. Погано, що серед громадян знайшлися ті, хто сприйняв ілюзію нібито Україну врятують вихідці із бізнесу. Вони не розуміють логіку капіталу. Чи хтось вірив у пост-класове суспільство? (особливо, коли 95% населення займається вимушеною працею).

Читайте також: УКРАЇНА ОФШОРНА. Історія формування вітчизняної моделі економіки

2)      КЛАСОВИЙ ІНТЕРЕС? Коли наші багатії ховають гроші у офшорах, то це додає трохи оптимізму (і не лише тому, що хоча б частина українського багатства не буде з’їдена інфляцією). Таке враження, що в Україні до влади можуть прийти соціалісти чи ще якісь експропріатори! Однак, погодьтеся,скандал здійняв таку хвилю класової ненависті, проти якої жоден закон про декомунізацію безсилий. Втім реакція не була однозначною. Президент так довго мовчав у соцмережах, що частина блогерів не втрималась і стала на його захист: мовляв, ми з вами, адже й самі дещо оптимізуємо. Зрозуміло, що деолігархізація неможлива, доки «дрібна буржуазія» «розумітиме» президента (від якого вона власне і страждає).

3)      ДЕ РЕФОРМИ? Ситуація вказує, що політика деофшоризації впроваджується, скажімо так, дещо непослідовно. Показово, що за останні кілька років держава не доклала зусиль, щоб хоча б підписати угоду про обмін податковою інформацією з такою країною, як Панама. Як відомо, Україні вдалось укласти договір про обмін податковою інформацією з Белізом. Із 9 чинних угод про уникнення подвійного оподаткування Уряд спромігся домовитись про підвищення ставок лише із Кіпром.

4)      ЩО МОЖЕ ПРЕЗИДЕНТ? З його повноваженнями вибір широкий. Так, для покращення свого іміджу він може написати у газеті «Вечірній Київ» про виявлені факти політичної корупції у США у відповідь на статтю в New York Times. Може продати «Рошен» (на зло ворогам). Та чи змінить це систему? Діяти у цих умовах має суспільство. Хіба за ці два роки у суспільстві сформувались цінності, протилежні накопиченню прибутків? Тому олігархом бути не соромно. Відсутнє розуміння офшорів як інструменту, ворожого інтересам суспільства (як в Ісландії). Замість того є відраза до „офшорів Януковича” чи „офшорів Арбузова”. Цього недостатньо.

Читайте також: Пісок крізь пальці: офшори в українській і світовій економіці

5)      ВІДІБРАТИ ЧИ РОЗДІЛИТИ? Боротись за розділення влади і бізнесу складно, але, безперечно, варто. Мабуть, для цього доведеться відібрати владу у тих, хто її зараз має. Здійснити це мають ті, хто ніколи ніякого бізнесу не вів. Я маю на увазі робітників, селян, вчителів. Ось звідси мають приходити «менеджери». Вони навіть оформити офшорну компанію не знають як… Бо так болісно дивитись, як нинішня еліта ділить владу і бізнес (тобто „ріжуть” самих себе).

Не виключено, що президент свідомо вчинив провокацію. Наприклад, з метою виявити „слабкі місця” у антиофшорній обороні. Адже створені ними „офшорки” так і не було використано для фінансових операцій. Та цей скандал задів нерв соціальної справедливості. (такий вже час, що несправедливість відчувається лише, коли поєднується з ознаками національної зради). Вочевидь, знадобиться ще чимало подібних „несподіванок”, які завдадуть болю і зруйнують певні міфи. Зокрема, про те, що добрі бізнесмени зроблять все замість людей найманої праці й відстоюватимуть чужий їм інтерес як свій власний. Ні, нам потрібен свій окремий голос.

Віталій Дудін, активіст Соціального руху



загрузка...

Читайте також

Коментарі