Тіньовий уряд Донбасу — неучасть через участь

Тіньовий уряд Донбасу — неучасть через участь

Розслідування газети Bild про реальну структуру управління так званими «ДНР» та «ЛНР» не змусить російську владу скоректувати власну позицію. Олег Кашин — спеціально для DW.

У 2011 році чутки про швидке призначення губернатором Санкт-Петербурга Дмитра Козака, одного з лідерів кремлівської групи «пітерських юристів» — старих соратників Володимира Путіна, які не встигли попрацювали у спецслужбах, — лунали настільки переконливо, що його портрет навіть вийшов на обкладинці часопису «Огонек». Якби Козак обійняв би тоді цю посаду, зараз би його персона асоціювалася із традиційними петербурзькими проблемами «сосулей» (бурульок) та снігових заметів, з якимись скандалами довкола руйнування історичного вигляду міста, але найголовніше — він був би максимально віддаленим від Донбасу.

Проте за примхою долі сталося інакше: газета Bild назвала Дмитра Козака куратором тіньового уряду сепаратистських утворень на сході України. І хоча публікація у ЗМІ — ще не показник абсолютної достовірності інформації, докази напевне знайдуться. Ім’я Козака цілком може з’явитися в санкційних списках поруч із формальними лідерами сепаратистів Донбасу. Сьогодні віце-прем’єр уряду РФ — найбільш високопоставлений російський чиновник, якого згадують у контексті причетності Росії до справ «народних республік».

«Їх там немає» — не лише солдатів, але й чиновників

Чи варто вірити звинуваченням преси щодо причетності російських посадовців до управління Донбасом? У сучасних російських (та донбаських) реаліях найпростіші питання звучать конче по-філософському. Якщо формула «їх там немає» щодо військових наразі залишається майже офіційною позицією Росії щодо участі її армії в українській війні, то вона повністю стосуватиметься й чиновників.

Один із документів, який вивчили німецькі журналісти, є у відкритому доступі на сайті російського уряду та виглядає досить фантасмагорично — персональний склад створеної Дмитром Мєдвєдєвим комісії наведений без прізвищ, названі лише посади її членів. Це нагадує сюжет фантастичної комедії, де за великим столом засідають піджаки та краватки, у яких немає людей.

Керування інкогніто

Таємнича комісія — швидше за все і є тим самим тіньовим урядом Донбасу. Її очільник, заступник міністра економічного розвитку РФ Сергій Назаров, ще минулого літа був героєм публікацій російських ЗМІ, які не суперечили останній статті Bild. РБК повідомляв, що структура під його керівництвом опікується «чи не всіма питаннями розвитку економіки самопроголошених республік».

Президент України Петро Порошенко вважає, що передати владу на Донбасі можна за допомогою міжнародних миротворців, які б гарантували чесність та свободу місцевих виборів. (28.03.2016)

Щоправда, її офіційний статус змушує згадати про пофарбовані у білий російські вантажівки, які впродовж усієї війни возили щось на Донбас. Росія казала, що це гуманітарні вантажі, Україна натякала на зброю.

Формально комісія Назарова відповідає за їхній вміст: її офіційна назва — Міжвідомча комісія з надання гуманітарної допомоги постраждалим територіям південно-східних районів Донецької та Луганської областей України. Це довге бюрократичне визначення окрім іншого нагадує, що жодних «народних республік» Росія ніколи не визнавала. А якщо когось бентежить, що до складу комісії входять заступники 12 російських міністрів та трьох голів федеральних служб, так це не більше, ніж показник високої моральної відповідальності керівництва Росії за тих, хто потребує допомоги. Це вже навіть не шпигунська оперативна гра, яку так полюбляє російська влада. Це більше нагадує цирк, де фокусник тріумфально вигукує: «А руки-то — ось вони!»

Максимальна свобода маневру за мінімальної відповідальності

Прагнення російської влади поводити себе так, щоб замаскувати власну реальну участь у справах донецьких сепаратистів, виглядає зрозумілим: Україна й без того третій рік говорить про російську агресію, і кожен новий доказ стане зайвим подарунком Києву, робити який Москва геть не готова.

Та навряд чи закавика лише в цьому. Формат «неучасті через участь», не вказаний у жодній мінській угоді, надає Росії максимальну свободу маневрів за мінімальної відповідальності за власні дії — в усіх перемовинах у «нормандському форматі» російська сторона наполягала на тому, щоб суб’єктом конфлікту була визнана самопроголошена влада «народних республік». На них завжди можна було покласти відповідальність і за зрив домовленостей, і за так і не проведені вибори, і за невідновлений контроль України за власним кордоном. Опублікування складу тіньового уряду Донбасу не змусить Росію визнати, що «народні республіки» — насправді її псевдонім.

Існування комісії Назарова ніхто не приховує, її діяльність публічна та стосується лише гуманітарної допомоги громадянам України — так, вочевидь, виглядатиме офіційна позиція російської влади, якщо їй доведеться надавати пояснення з цього приводу. «А руки-то — ось вони!» — з осяйною посмішкою вигукне фокусник. Публіка аплодує — хтось захоплено, хтось розгублено.

джерело: dw.com



загрузка...

Читайте також

Коментарі