Як побороти олігархів

Як побороти олігархів

На нас чекає боротьба, що тривала і виснажлива. Олігархи не віддадуть владу добровільно. Про це у своєму блозі на NV.ua пише академік НАН України Богдан Данилишин.Що відбувається в українських елітах? Чому ми не бачимо ані реформ, ані змін в уряді? У чому причина цього? В тому, що еліти країни обслуговують інтереси олігархів, а зовсім не слідують сподіванням народу.

Нещодавно в «Новом времени» вийшла цікава колонка громадського активіста Валерія Пекара «Меч самурая та кишеня олігарха». Я хотів би продовжити дискусію, висловивши з цього приводу на додачу до нього свої міркування, бо питання порушене автором важливе й таке, де не слід зволікати.

Мені здається, що порівняння не цілком точні. Стан японських самураїв і стан українських олігархів (а також куплених олігархами народних депутатів), відрізняються своєю поведінкою радикально.

Самураї у феодальній Японії – це світські феодали, починаючи від великих можновладних князів і закінчуючи дрібними дворянами. У вузькому і найбільш часто вживаному значенні терміна самураї — військово-феодальний стан дрібних дворян. Це військовий стан, сформований в незліченних війнах, які вони вели протягом століть.

При цьому самураї виробили жорстокі етичні кодекси. Ось про що йдеться в одному з найбільш відомих кодексів про належну поведінку самурая «Хагакуре», написаному самураєм Ямамото Цунетомо у XVIII столітті: «Шлях самурая знаходиться в смерті. Коли для вибору є два шляхи, існує лише швидкий та єдиний вихід — смерть». Або ще: «Щоб уміло керувати країною, потрібно мати співчуття, адже, коли думаєш про людей, як про своїх дітей, люди будуть думати про тебе, як про свого батька».

Немає нічого більш далекого від реального «кодексу поведінки наших олігархів, ніж ці заповіді японських самураїв, яких самураї, в основному, безумовно дотримувалися всю свою історію. Саме тому і під час Революції Мейдзі (в кінці XIX століття) японцям порівняно легко було зробити соціальну та економічну революції в країні, провівши трансформацію від феодального суспільства до капіталістичного. Імператор просто поставив перед японськими самураями інші цілі розвитку, і озброєні настільки жорстко імперативним кодексом честі, як «Хагакуре», самураї це здійснили. Ще раз підкреслю — всі існуючі в Японії кодекси самураїв наказують їм беззаперечно служити і начальникам, і керованим ним народові.

Українські олігархи поводяться точно навпаки. Для них не існує жодних моральних цілей, крім особистого збагачення. Як і не існує ніяких дружніх (у загальнолюдському сенсі цього терміну) або імперативних відносин з «вищими особами» (тобто– керівництвом держави). Доказом цього є постійні бізнес-війни. Народні маси українські олігархи взагалі використовують як економічний ресурс, не більше.

Тобто, поведінка олігархів в нашій країні не має імперативного характеру, не відповідає моральним цілям служіння, а, навпаки, анархічна по відношенню до влади і народу. Природно, кодекси поведінки відсутні.

Тому ті завдання щодо трансформації поведінки олігархів, про яких написано в згаданій вище статті, безумовно, правильні, але нездійсненні в принципі. Бо, навіть якщо президентом країни буде поставлене перед ними завдання, схоже на те, яке поставив перед самураями свого часу імператор Мейдзі, вони його просто будуть саботувати. Самореформуатися олігархи не бажають.

І як тоді реально, а не на словах, прийняти новий закон про вибори, який обмежує політичну рекламу, як запровадити прозорість партійних фінансів, як ліквідувати мажоритарну систему виборів і запровадити відкриті списки? Як це зробити, якщо саме ці заходи позбавлять олігархів політичної влади в Україні, а вони її втрачати не хочуть і будуть торпедувати всіма силами прийняття таких законів? Якби все було так просто, ці закони було б вже прийнято.

Японцям було простіше — клас самураїв був орієнтований на моральну соціальну поведінку, японці просто змінили свої цілі і досягли необхідних результатів. Наші олігархи, як я вже сказав, не обтяжені мораллю. Який в цьому сенс, якщо ми поставимо перед ними та їхніми ставлениками, народними депутатами, правильні цілі, якщо вони не збираються відмовлятися від економічної ренти, яку отримують, контролюючи українські уряд та парламент?

Як же нам тоді бути? Чи має ця задача рішення? Думаю, незважаючи на всі складнощі, має. Нам просто необхідно придивитися до того ж прикладу — приміром, японських самураїв. Японські самураї — це соціальна корпорація. Чи є в Україні якісь соціальні корпорації, настільки впливові, щоб з ними рахувалася держава? Я думаю, що є, але їх поки недостатньо, щоб бути вирішальним чинником у внутрішній політиці. Це різні професійні об’єднання, некомерційні об’єднання та фонди, жіночі та релігійні організації. Мені здається, що тільки через об’єднання цих корпорацій, якщо ми хочемо не кривавих революцій, а еволюційного розвитку, можна змінити внутрішній політичний процес.

Так завжди відбувалося у всі часи, у всіх суспільствах світу. Наприклад, американська демократія — це продукт діяльності величезної кількості соціальних об’єднань на місцях, великих і малих об’єднань. В США на кожні 140 осіб припадає одна громадська організація. Саме тому американський уряд змушений рахуватися з думкою народу — бо його думка структурована, а не хаотична та аморфна, як у нас.

Ми зможемо змінити нашу внутрішню політику, і нарешті, позбутися від олігархії, тільки коли зробимо суспільство сильним і структурованим в його численних низових організаціях, які чинять тиск на владу постійно, а не раз на п’ять років на виборах досягнуть тих цілей, про які ми всі мріємо. Розраховувати на те, що зрощена з олігархами влада зміниться сама, волаючи до її моральної поведінки, наївно і безперспективно. Соціальна історія говорить, що будь-які соціальні зміни завжди були результатом боротьби.

На нас чекає боротьба, тривала і виснажлива. Якщо ми (суспільство) готові нести ці витрати, то ми переможемо олігархію, якщо ми не готові, то навряд чи вона сам віддасть владу. Противник сильний, і за останні 25 років виробив непогані робочі моделі та схеми соціального домінування.

Тому мій заклик до всіх інтелектуалів країни звучить так: сприяйте створенню організацій (комерційних і некомерційних) з довгостроковими політичними і економічними цілями, саме в цьому і буде полягати моральна поведінка української інтелігенції. Коли ці організації наберуть критично важливу силу для мирного соціального перевороту в країні, влада не зможе ігнорувати їхні вимоги. Тільки таким чином ми зможемо перемогти український олігархізм, який торпедує реформи. Тільки таким чином ми зможемо змусити владу поважати інтереси людей, а не обслуговувати інтереси олігархів. Інші рішення не спрацюють.



загрузка...

Читайте також

Коментарі