Економіка знань: якою має бути стратегія розвитку країни

Економіка знань: якою має бути стратегія розвитку країни

Дискусія на тему «Яку економіку будувати в Україні», як правило, виникає в період політичної нестабільності і часто має популістську забарвлення. Спочатку, в 1990-ті, так звані «червоні директори» і «нові українці», а потім олігархічні ФПГ стали адептами «ручної» економіки, в основі якої лежало матеріальне виробництво товарів на тлі повного нерозуміння ролі й важливості інновацій. У результаті ми маємо справу з відсталою неконкурентоспроможною економікою, орієнтованою на видобуток і обробку сировини, низькі стандарти життя, соціальну нестабільність і т.п.

Ще один фактор, який багато в чому пояснює відтік мізків з України, а з іншого боку − показує, де у нас є не реалізована досі можливість для розвитку економіки країни: ВВП держави безпосередньо залежить від рівня розвитку людського капіталу. Якщо подивитися на криву залежності, то країни з таким же рівнем розвитку людського капіталу (індекс України − 76,21, за даними ООН) мають середній ВПП на душу населення близько $30 000, а рівень ВВП України майже в чотири рази менший.

Экономика знаний: какой должна быть стратегия развития страны

Це результат відсутності інвестицій у високотехнологічні виробництва і експлуатація ресурсів країни як сировинного придатка в глобальному value chain. Наслідки очевидні: з одного боку, мінімальна додаткова вартість, відсутність перспектив розвитку і сировинний придаток у глобальній економіці, з іншого − висококваліфіковані кадри не можуть себе реалізувати в такій сировинній системі (ліс рубати, зерно продавати, окатиші катати і бурштин красти − багато кваліфікації не треба), і змушені їхати за кордон у пошуках кваліфікованої роботи, гідної оплати і можливості особистісного та кар’єрного зростання.

З моменту здобуття незалежності Україна перетворилася на стабільного донора інтелектуальних ресурсів для розвинених країн світу (США, Ізраїль, Німеччина, Канада та ін.). Починаючи з 1992-го по 2002-й країну покинули 574 передових вчених, 60% із яких були докторами фізико-математичних, медичних і технічних наук.

Цей нереалізований інтелектуальний потенціал і є прихованим активом зростання економіки України − інвестиції в розвиток високотехнологічних індустрій дозволять задіяти унікальний людський капітал і дати стрибок у зростанні ВВП і добробуті населення.

На такому тлі бурхливий розвиток ІТ-індустрії здається світлом в кінці тунелю. Запорука успіху ІТ полягає в кількох факторах:

  • за своєю суттю цей сектор відрізняється від традиційної індустрії, і в першу чергу тим, що виробляє нематеріальний товар, заснований на знаннях;
  • не керується олігархічними ФПГ, тому розвивається у відносно вільному економічному режимі;
  • яскравий приклад самоорганізації − еволюція «знизу» в умовах сприятливого середовища і наявність інтелектуального капіталу.

ІТ-індустрія служить такою собі маленькою копією економіки знань − економіки, в основі якої лежить нематеріальне виробництво. Драйвери зростання − знання і носії цих знань, інтелектуальний капітал. Саме за цією шкалою в найближчому майбутньому будуть оцінювати багатство країни. Продукти такої економіки стають каталізаторами позитивних змін у всіх без винятку сферах. А для нашої країни вони, можливо, єдиний спосіб вийти з утопічної воронки сировинної економіки.

Отже, як нам побудувати таку економіку? Всесвітній банк (згідно з дослідженням, Україна займає 56-й рядок у списку країн з розвитку економіки знань) виділяє основні фундаментальні блоки: економічний режим, інформаційно-телекомунікаційна (ІКТ) інфраструктура, інноваційна екосистема, освіта.

Экономика знаний: какой должна быть стратегия развития страны

Така декомпозиція дозволяє розглянути і коротко описати порядок першочергових дій.

Економічний режим (якість регуляторної та тарифної політики, наявність бар’єрів, рівень загальноекономічної свободи, рівень розвитку підприємництва, рівень правозастосування). На перше місце ставиться захист приватної власності як матеріальної/монетарної, так і інтелектуальної. Відповідно, верховенство права розглядається як фундаментальна умова розвитку будь-якого бізнесу. Далі необхідно побудувати ринкову економіку, позбутися монопольного і олігархічного ручного управління. Не менш важливо провести не просто дерегуляцію, а створити «розумну» регуляторну систему, яка буде не обмежувати і створювати корупційні бар’єри, а забезпечить потреби малого та середнього бізнесу.

ІКТ-інфраструктура (ступінь розвитку базового середовища поширення і обробки інформації та знань). Канали передачі даних для економіки знань є необхідними умовами на зразок розвитку транспортної мережі для традиційної економіки. Україна ж у частині впровадження і розвитку сучасних ІКТ-технологій суттєво, мінімум на 10 років, відстає від провідних країн.

Такий стан справ частково став результатом фрагментації системи управління галуззю. З іншого боку − це яскравий приклад того, як монополія «Укртелекому» на 3G призвела до застою ринку, колективної безвідповідальності та інерційності в прийнятті важливих рішень впровадження нових технологій в країні. Необхідна консолідована професійна політика держави в частині розвитку інформаційної інфраструктури, тому важливим етапом повинна стати адміністративна реформа з консолідації системи управління ІКТ.

Інноваційна екосистема (ступінь розвитку мережі дослідницьких центрів, інноваційної екосистеми, ефективність системи захисту прав інтелектуальної власності). Дослідницькі центри та численні НДІ часто навіть не доводять свої розробки до прототипу, і подальша їх комерціалізація не проводиться. Звіт Рахункової палати за 2015 рік щодо аналізу використання бюджетних коштів на розвиток наукових досліджень і кількості їх комерціалізації показав вкрай негативний результат. Виділені на наукові дослідження бюджетні кошти були використані не за призначенням і просто «проїдалися» − йшли на зарплати співробітників численних НДІ.

Причина − в безграмотному й неефективному управлінні, а також у відсутності розвиненої системи взаємодії між наукою і потребами бізнесу. В Україні практично відсутні ТТО (technology transfer office) − центри обміну/комерціалізації технологій. Для економіки знань характерна підвищена увага до питань створення доданої вартості за рахунок використання інтелектуальної власності (ІВ), система захисту і охорони якої в Україні поки що не сприяє розквіту інтелектуально орієнтованої економіки. Реформа сфери державного управління ІС вже почалася, але на порядку денному − все ще актуальне питання щодо реформи управління інноваціями в Україні.

Освіта (наявність освіченого і професійно підготовленого населення, здатного створювати, розподіляти і використовувати знання). Відносно висока оцінка за цим показником (21-ша позиція) вселяє певний оптимізм, оскільки саме інтелектуальний капітал України − точка зростання для всієї економіки. Але важливо розуміти й інше: що в умовах відкритого ринку і кордонів, за умови відсутності економічних свобод і задовільних соціальних стандартів, наш людський капітал стане точкою зростання для чужих економік.

Водночас система освіти потребує постійної актуалізації − форми, способи і зміст навчання, які були ефективними ще десять років тому, не є такими сьогодні. Тому для підтримки рівня підготовки інтелектуального капіталу необхідна модернізація та адаптація системи освіти (особливо вищої) під вимоги ринку, і не тільки внутрішнього: скасування державного замовлення, створення ринкового підходу у формуванні освітнього продукту і створення конкуренції за студентів.

На зовнішньому ринку наші вищі навчальні заклади поки що вважаються дуже слабкими конкурентами порівняно не тільки з першою десяткою світових лідерів (Стенфорд, Оксфорд, Гарвард і т.д.), а й з першою сотнею.

У рейтинг World University Rankings 2015/2016 увійшли тільки шість українських університетів: Київський національний університет ім. Шевченка (позиція 421-430); Харківський національний університет ім. Каразіна (позиція 491-500); НТУУ Київський політехнічний інститут (позиція 551-600); Донецький національний університет і НТУ «Харківський політехнічний інститут (позиція 700+); Сумський державний університет (позиція 701+).

Однак усі окреслені вище кроки можуть бути сформульовані й реалізовані виключно за однієї умови, а саме − трансформації свідомості (в першу чергу можновладців), при розумінні й оцінці того факту, що успіх сучасної держави визначається не кількістю заводів/пароплавів/шахт і т.д., а здатністю генерувати і комерціалізувати знання й інформацію. А тому реформи для створення економіки знань (або інноваційної економіки) повинні бути найбільш пріоритетним напрямком в економічній стратегії країни.

автор:  ОЛЕНА МІНІЧ, джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі