Теорія «великого стрибка» Яресько призведе до «технократичної поразки»

Теорія «великого стрибка» Яресько призведе до «технократичної поразки»

У резонансній заяві Наталі Яресько йдеться не про зміну курсу, а про «довіру», «репутацію» та «відповідальність». Вона не бере на себе відповідальність пообіцяти навіть ріст ВВП на 1%. Ідея «здійснити величезний стрибок» викликає асоціації з правлінням Мао, яке призвело до трагічних наслідків. Таку думку висловив активіст Соціального руху Віталій Дудін.

«Нейтральність» Яресько у тому, що вона орієнтується на захист класових інтересів капіталу у цілому, а не лояльна до окремих олігархів. Необхідність заміни Яценюка означає, що перший вже недостатньо ефективний для просування ліберальних реформ. Новий Уряд зосередиться на антисоціальних змінах: достатньо ознайомитись з планами співпраці Уряду та МВФ на 2016, який більше нагадує календар урізань. Школи та лікарні закриють; пенсійний вік для жінок підвищать до 62 років; списки шкідливих робіт, що дозволяють достроковий вихід на пенсію, скоротять у половину.

6 тисяч лайків під постом – це перепис усіх, кому потрібні її реформи. Боротьба з популізмом перетворилась у фетиш. Найстрашніший популізм – це якраз казати, що потрібно впроваджувати ту ж політику, але без зайвого «обговорення». Чи має це щось спільне з демократією? Всі рішення вже прийнято – йдеться про виконання програми МВФ. Технократи – це люди, обрані Фейсбуком, а не народом. Викликати довіру народу, впроваджуючи непопулярні реформи, украй важко. Вже зараз можна прогнозувати «технократичну» поразку – безплідність технократів стане очевидною, а кількість читачів блогу Наталії Яресько суттєво зменшиться.

Не думаю, що Яресько пробачили пенсійну реформу-2015, проведену на фоні збереження статків олігархів. Тоді було введено 15% податок на пенсії працюючих пенсіонерів, а деяким працівникам ускладнили «пільговий» вихід на пенсію. Реформа не зменшила дефіцит ПФУ (він зріс до 110 млрд грн у 2016 році), але підірвала мотивацію до праці мільйонів. Уряд обере найпростіше – продовжити жорстку економію, яка загальмувала економіку. Хоча листі про співпрацю між Урядом та МВФ Фонд пов’язує пожвавлення економіки із зміцненням зарплати.

Пропозиція «деполітизувати» економіку означатиме беззаперечну капітуляцію перед неоліберальною політикою. Те, від чого біднішають громадяни, і є її наслідком: тарифи зростають, щоб приватизація енергетики стала привабливішою; зарплати знижуються аби спростити роботу бізнесу; на соцвидатках економлять аби уникнути експропріації майна олігархів.

Перспектива, яку може обіцяти пані міністр – наблизити Україну на центральних та східних країн ЄС, які забезпечили «гідний рівень життя для своїх громадян». Насправді, ці країни очолюють анти-рейтинг соціальних стандартів у ЄС й стали постачальникам дешевої робочої сили: ще у 2011 році 10% населення Латвії виїхало до західних країн». Виключенням є Словенія, де зарплата перевищує українську у 10 разів та існує сильний лівий рух.

Читайте також: Новий прем’єр на вибір: технократ, теократ, бюрократ



загрузка...

Читайте також

Коментарі