Березовець назвав шість причин втечі Путіна

Березовець назвав шість причин втечі Путіна

У відведенні російських військ з Сирії зіграли роль кілька факторів. Про це у своєму блозі на НВ пише політтехнолог Тарас Березовець. 

Коли Радянський Союз в 1989 році йшов з Афганістану – я вчора спеціально погортав підшивки газети «Правда», мені стало цікаво, якими епітетами радянська преса змальовувала цю ганебну втечу – слова «втеча» і «вихід» теж не використовувалися. Вчорашнє відео з участю Шойгу, Лаврова і Путіна містить схожу риторику: вони кажуть, що в Сирії створено зону безпеки; Путін особливо акцентував увагу на відпрацюванні новітньої зброї (при цьому він лише один раз посміхнувся, весь інший час вони сиділи з кислими обличчями).

Радянський Союз використовував ті самі формулювання: повідомлялося, що завдання зі створення зон безпеки в Афганістані виконані, називалася кількість знищених моджахедів, знищеної техніки, а також перераховувалися досягнення всіх поставлених завдань.

Однак, що в 1989 році насправді була ганебна втеча, що в 2016-му. Тільки військової і економічної могутності Радянського Союзу вистачило на десять років, а Путіна – фактично, лише на півроку. У 1989 році зрадили союзників – афганський уряд; зараз точно так само здали маріонетковий уряд Башара Асада.

Що сталося і чому Путін ухвалив таке несподіване для багатьох рішення? Потрібно розуміти, що він повністю з Сирії вийде нескоро, це процес не закінчений. Як мінімум частина ВПС Росії в Сирії залишиться, але картини в цілому це не змінює.

Перша фундаментальна причина полягає в тому, що Путін переоцінив здібності російської армії у допомозі режиму Асада. Втручання в конфлікт Туреччини, а потім і Саудівської Аравії поставило російську армію на грань повномасштабного конфлікту в районі Алеппо (передусім, з турецькими військами). Путін поставив ключову задачу: перерізати кордон, щоб припинити підтримку опозиції з турецької території. Досягнення цієї мети неможливе, оскільки там вже розгорнуті турецькі війська, до прямого конфлікту з якими Путін сьогодні не готовий.

Проте від своїх цілей він не відмовляється. Він переходить до методу гібридної війни: саме в день виступу Путіна було також оприлюднено заяву 12 маргінальних організацій, серед яких Маоїстська партія Курдистану і Марксистсько-ленінська партія Курдистану. Про ці партії ніхто не чув останні років тридцять. Всі ці організації були створені КДБ в 1970-1980 роках і діяли, фактично, як керовані терористичні угруповання. Після розвалу СРСР вони були заморожені. Тепер ці проекти розконсервовані; вони оголосили про об’єднання і своє рішення боротися за вільний Курдистан. Від прямого протистояння Путін переходить до терористичної війни; тим більше останні теракти на території Туреччини були здійснені саме курдськими бойовиками.

Метод буде обраний такий же, як у Донбасі: невизнана територія, де Путін спробує створити якусь «КНР» — Курдську народну республіку на території Сирії; частково бази бойовиків можуть бути розгорнуті і на території Туреччини.

Друга причина – економічна. Російська економіка дуже потерпає від воєнних дій. Конфлікт у Сирії був відносно недорогим: операція обходилася їм у $3 млрд щомісяця. Для порівняння, американці в 2004 році в Іраку витрачали $30 млрд на місяць – у десять разів більше. Але навіть такі витрати зараз є проблемою для Путіна.

Третя причина: Кремль ставив завдання – практика злагодженої роботи різних родів військ, насамперед авіації, флоту і сил спеціального призначення. Вони розглядали Сирію як полігон. Вони випробували новітні зразки зброї, відпрацювали авіаудари – фактично, росіяни тренувалися на території Сирії. Це коштувало життів більше 2000 мирних жителів. Мета провести військові навчання, по суті, була досягнута.

Четверта причина: Путін сподівався, що Сирія стане розмінною монетою для України. Він вважав, що сирійська кампанія буде розміняна на українську, і збирався домовлятися з Обамою про розмежування сфер впливу, щоб змусити американців повністю забути про Україну. Цей шантаж провалився: обміну не відбулося. Передусім тому, що сама Україна цього не захотіла, але і наші західні союзники не були готові до настільки цинічного обміну; тут карта Сирії не спрацювала.

П’ята причина – восени відбудуться вибори в Державну Думу, і, як би росіяни не приховували воєнні втрати, вести дві війни – і невизнану в Україні, і війну в Сирії, яку вони офіційно визнали – РФ не в змозі. До того ж, напередодні рішення про відведення військ втрати почали наростати: під час наступу на Алеппо росіяни втратили вертоліт Мі-8, а вчора бойовиками з землі був збитий перший штурмовик. Генштаб Росії – все-таки недурні люди; очевидно, вони підрахували, що воєнні втрати напередодні виборів у парламент для них абсолютно неприйнятні.

І, нарешті, шоста причина – як і попереджали, вести одночасно дві війни в різних точках світу може собі дозволити тільки одна країна – Сполучені Штати Америки. Навіть Великобританія, Франція і Німеччина на це не здатні. Західні військові експерти попереджали, що два конфлікти – і в Україні, і в Сирії — путінська армія просто не потягне.

Що це означає для України? Для нас, на жаль, це не дуже хороші новини: Путін розв’язує собі руки для дестабілізації Донбасу. Ми бачили, що ситуація в зоні АТО послідовно погіршувалася весь час. Тепер можливостей для проведення операцій тут стане більше, ніж під час занурення в Сирію.

До того ж, тепер Путін може знайти іншу мету для дестабілізації. Що це буде і де – поки невідомо. Хтось вважає, що такою метою може стати Нагорний Карабах, інші побоюються загострення в Придністров’ї, треті стверджують, що під загрозою перебувають країни Балтії, зокрема, Естонія. Потрібно зазначити, що тут мова йде не про повноцінні військові операції, а про спроби дестабілізації і провокацій, подібних до ситуації з могилою Невідомого солдата в Талліні.



загрузка...

Читайте також

Коментарі