Як зупинити незаконну забудову столиці

Як зупинити незаконну забудову столиці

Українська будівельна галузь – на межі колапсу. Але справа не в кризі, девальвації чи зниженні купівельного попиту. Із потрясіннями в економіці девелопери якраз навчилися цілком успішно боротися. Проблема значно глибша: ринок опинився на вістрі конфлікту, який перманентно тягнеться вже кілька років між місцевою владою, не зовсім «чистими на руку» забудовниками та інвесторами, які довірили їм свої гроші. Спеціально для Forbes проблему проаналізував Микола Негрич, депутат Київради, член Комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Результат протистояння видно всім і кожному. По Києву розкидані десятки завмерлих недобудов, які не просто спотворюють міський ландшафт. Це «мертві» споруди майже без шансів здачі в експлуатацію, куди закатано мільйони гривень звичайних людей. Але ні з боку мерії, ні від правоохоронних органів реакції немає.

Зате добре знають, що робити в такій ситуації, різні «псевдоактивісти» і зацікавлені особи, які підтримують їх. Знають так добре, що за минулий рік на законні й легітимні будівництва було здійснено майже сотню нападів, які завдають матеріальної шкоди, призводять до простою бізнесу і, як наслідок, до збитків. Причому, що найнеприємніше, за спиною цих «борців» за справедливість стоять громадські організації та певні особи, які під виглядом таких «наїздів» намагаються всіма силами захопити чуже майно.

Водночас реальні проблеми з об’єктами, які будували чи будують без дозвільної документації та будь-якого на те права, залишаються за кадром. Більше того, представники правоохоронних органів не втомлюються повторювати, що відповідальність за сумні історії навколо таких проектів, як «Мозаїка», «Східна Брама», «Белла Віста», Royal Hills, – виключно на совісті інвесторів.

Але, вибачте, яка тоді відповідальність органів, що контролюють, видають ліцензії та дозволи? Адже саме вони закривають очі на стихійне будівництво, дивляться крізь пальці на всілякі відхилення від норм (самовільна зміна класу об’єкта – це лише мала частина порушень). І в чому ж відповідальність правоохоронців, які заохочують відверте рейдерство, мовчки спостерігаючи за ним збоку?

До того ж, якщо бути цілком відвертим, чимала кількість заморожених будівництв у тому ж Києві належить державі (міністерствам, комітетам), але про них чиновники тактовно мовчать. Наприклад, майже 20 років покривається пліснявою, повільно руйнуючись, легендарна недобудова на Львівській площі. Вона перебуває у віданні Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенко-Карого, який, у свою чергу, підпорядкований Міністерству культури.

Ще один 27-поверховий «привид» у середині 80-х років минулого століття з’явився біля м. Лівобережна. У ньому планували розмістити спочатку Держпостач УРСР, потім – Міністерство фінансів або Мінекономіки і навіть НАК «Нафтогаз України». Проте з 1992 року будівництво не ведуть, і воно не відновиться там ніколи. Схожа доля спіткала і так звані «Троєщинські Липки», будівництво яких було розпочато 1999 року за рознарядкою Головного управління внутрішніх військ МВС. Забудовник збанкрутував, і будинки поступово перетворюються в безликі снасті.

Таких прикладів чимало. Що найголовніше: за всі ці роки багато недобудованих споруд можна було виставити на аукціон, і на них неодмінно знайшлися б покупці. Причому такі ініціативи і пропозиції справді були, але вони не знайшли відгуку ні в міністерствах, ні в уряді.

Знесення незаконних об’єктів – теж досить дискусійне питання. Звісно, якщо є явно неприпустимі порушення, коли будівництво міститься у дворі школи або ж будівлю зводять на газовій трубі, відповідь однозначна. Але якщо будинок майже споруджено, квартири в ньому викуплено, то демонтаж стає вкрай складним. А часом – узагалі неможливим, оскільки зносити будівлю заввишки понад п’ять поверхів, та ще й у густонаселеному районі, щонайменше небезпечно.

І вихід із такої ситуації лише в тому, що інвесторам необхідно об’єднуватися і намагатися знаходити шляхи, як добудувати об’єкти, які, по суті, належать їм. Наприклад, завдяки залученню іншого забудовника. У такому разі завдання влади – хоча б не заважати. Дати можливість людям швидко і без тяганини оформити всі документи і вже самостійно розпоряджатися долею будинку.

А щоб запобігти хаотичній і несанкціонованій забудові Києва в майбутньому, необхідно затверджувати новий Генплан на заміну застарілого, який передбачав розвиток столиці до 2020 року. Саме цей документ визначить рамки будівництва, норми поверховості об’єктів залежно від району, щільність забудови. А також повністю відкине війни між так званими активістами та компаніями, які справді можуть будувати і готові розвивати архітектуру міста.

автор: Микола Негрич, джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі