Біженців змушують жебракувати і брати кредити, — історія переселенця

23-річний Олексій Євсєєв, інвалід з Макіївки, розповідає про те, як недобросовісні люди наживаються на біді переселенців. Чоловікові довелося пережити приниження через жебрацтво, його виганяли з готелів і мало не оформили на нього чужий кредит.

Про це пише Знай.

Я жив з матір'ю в селищі Ханженково на Донеччині. Батько помер 16 років тому. З дитинства я хворів на ДЦП, в 7 років мені зробили першу операцію, почав ходити. А 9 років тому почали рости шишки нижче колін. Лікарі сказали, що це хвороба Шляттера. Вона буває у професійних футболістів, але я не грав ніколи в футбол. З тих пір мучуся. Зараз коліна не згинаються і не розгинаються. Пересуваюся важко, на напівзігнутих ногах. Якщо замерзну в ноги - болять всю ніч, - розповідає Олексій.

Ще до війни, бралися допомогти, але просили за операцію 50 тисяч доларів. У Євсєєва таких грошей не було.

У 2009 році від цукрового діабету померла мама Олексія. Хлопець залишився сиротою.

Закінчив училище в Луганську, за фахом я майстер з ремонту взуття. Коли повернувся додому, тітка допомогла переоформити будинок на мене. Купив собі "Жигулі", пішов таксувати, - розповідає Олексій.

Потроху хлопець накопичив 10 тисяч доларів. В 2014 році, коли почалися бойові дії, в будинок потрапив снаряд, все вигоріло повністю - разом з речами, меблями. Згоріли і накопичення.

У Луганську хлопець знайшов флігель і орендував його, поки не почалася стрілянина.

Сиділи разом з сусідами по підвалах. Грошей не було, банки не працювали, їсти не було чого. Знайомі мені запропонували виїжджати в Одесу. Під снарядами провів сусід і посадив на поїзд - мене записали в списки виїжджаючих. З Києва приїхав львівський поїзд, і через 10 хвилин його відправили вже назад - на ньому ми і виїхали. До вечора прибули до Києва. Там з іншими біженцями скинулися, найняли автобус до Одеси. Нас зустріли там, як переселенців, відправили в табір в село Маяки, Біляївського району, - каже Олексій.

Через півроку Олексій вирішив піти - посварився з комендантом.

Знайшов собі хостел за 1300 гривень на місяць. По телефону попередив адміністратора, що мені потрібна тільки нижня полиця, оскільки я інвалід. Адміністратором виявилася моя землячка з Горлівки. Я жив там, а заодно і їй допомагав справлятися по хостелу. Через кілька місяців вона порекомендувала мене власникам, я став адміністратором. За це мені робили знижку в 300 гривень на проживання і дозволяли безкоштовно прати речі в машинці-автомат, - згадує хлопець.

У серпні через шум постояльців сусіди хостелу написали скаргу в міліцію. Власники звинуватили в усьому чергового адміністратора - Олексія і попросили з'їхати.

Разом з знайомим, Олексій зняв кімнату в комунальній квартирі.

Жили разом з господарем - Юрою. Одного разу отримав свою пенсію, Юра запитав у мене, де гроші? Я здивувався - чому його це цікавить, я ж плачу йому за кімнату справно. Юра сказав, що я годуюся за його рахунок, він кілька разів варив щось і відсипав мені. Але продукти купував я сам, - згадує Євсєєв.

Господар квартири відібрав у нього паспорт і банківську картку. Хлопця посадив на інвалідний візок і щоранку вивозив на Олександрівський проспект, змушував жебракувати.

Він мене силою піднімав з ліжка. За день вдавалося приносити по 300 - 400 гривень. Під Новий рік зібрав 900 гривень. Пересуватися на той момент зовсім не міг, тому що мерз в ноги, поки просив. До всього, Юра забирав всі мої гроші з картки. За це я у нього жив і він мене годував, - згадує хлопець.

39302_c3tjbGnaSF2J_w_650

Незабаром господареві квартири і цього здалося мало - на візку він відвіз Олексія в одну з кредитних спілок, спробував оформити на нього кредит. Хлопцеві пощастило, що він втратив пенсійне посвідчення і не переоформив довідку переселенця - кредит йому не дали.

Я таки втік звідти. На той момент цю квартиру господар уже виставив на продаж. Я написав заяву в поліцію - там мені сказали, що я не перша людина, яка скаржиться на нього, - зітхає Олексій.

Щоб не померти від голоду і холоду, хлопець вирішив подорожувати по Україні.

Їздив з далекобійниками - вони мене підвозили, іноді годували, давали трохи грошей. Іноді просто на дорозі підбирали легковики. Один на "Мерседесі" підвіз, дав 200 гривень. Інший водій сказав, то може допомогти мені з новими документами - адже без них я не отримую виплат. Ще один пообіцяв поговорити з лікарями в Вінниці, щоб обстежили ноги ... , - розповідає Олексій.

Хлопець зізнається - ніколи не думав, що Україна така величезна і красива, і що в ній живуть так багато добрих, небайдужих людей.

Пригощали мене і їжею, і кавою, давали, хто 50 гривень, хто 100. Дуже мені сподобався Львів та Івано-Франківськ. В Одесу добирався з Києва. Купив квиток на автобус, касирка подивилася на мене і запитала – чи останні я гроші на квиток витратив? Вона мені майже третину суми повернула, - посміхається хлопець.

Олексій дуже сподівається, що колись зможе ходити.

— Влаштуюся на роботу - поки не знаю де, але точно в Україні. Тут добре, і люди хороші, - зазначає він.

А поки Олексій ночує на залізничному вокзалі. Мріє знайти недороге житло і чекає допомоги з документами - без них він не отримає грошей.

— Може у кого знайдеться старе взуття - а то сильно мерзну в хворі ноги, - говорить він.

Контакти Олексія є в редакції видання "Знай".

Читайте також: Гриценко: я не расист, але проти розміщення сирійських біженців

Рекомендуємо прочитати

Відома французька актриса приїхала на Одеський кінофестиваль

Зірка французького кінематографа Ізабель Юппер сьогодні приїхала на Одеський міжнародний кінофестиваль....

Це може бути цікавим

Восени ціни на продукти можуть вирости вдвічі

Вже осінню ціни на більшість продуктів харчування можуть різко зрости....

загрузка...

Схожі публікації

Дивіться, що пишуть

Бойовики не допускають спостерігачів ОБСЄ до Новоазовська

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ повідомила про перешкоджання в доступі спостерігачів до Новоазовська Донецької області, що перебуває наразі під контролем бо....