Загнані в глухий кут: чим обернулася Україні «транзитна війна» з РФ

Загнані в глухий кут: чим обернулася Україні «транзитна війна» з РФ

Відсьогодні транзит російського вантажного автотранспорту по території Українимає бути відновлений. Про це заявив прем’єр-міністр Арсеній Яценюк під час засідання уряду 24 лютого. Таке рішення стало відповіддю на пропозицію Мінтрансу РФ про взаємне скасування блокування транзиту. Міністр інфраструктури Андрій Пивоварський додав, що РФ і Польща минулого четверга домовилися про обмін квотами на вантажоперевезення. І в разі якщо Україна не розблокує транзит, вона може втратити всі транзитні вантажопотоки.

Допомогти у відновленні безперешкодного проїзду російських фур українськими дорогами повинно буде МВС − патрульна поліція мусить запобігати будь-яким спробам блокади вантажів. Виконавчий директор Організації роботодавців підприємств транспортних послуг м.Києва Володимир Шемаєв пропонує коротку ретроспективу основних подій «транзитної війни», і пояснює, чому за її результатами Україна програла − як в економічному, так і в політичному плані.

Початок поточного року супроводжувалося своєрідною «транспортною війною» на європейському континенті, епіцентром якої стала Україна. І якщо раніше подібні ситуації вирішувалися в двосторонньому порядку, то особливістю нинішнього витка протистояння стало включення в конфлікт відразу кількох країн із різними економічними й політичними цілями.

В результаті вийшла свого роду «дилема в’язня» з теорії ігор. Тригером протистояння для України стало рішення російської влади про встановлення особливого режиму транзиту автомобільним і залізничним транспортом з території України в Казахстан та інші країни Центральної Азії. Згідно з новим порядком, український перевізник повинен заїжджати виключно з території Білорусі, супроводжуватися конвоєм з використанням навігаційних пристроїв ГЛОНАСС з опломбованим вантажем по всій території РФ.

Офіційно озвучена причина такого рішення − захист російських ринків у контексті набуття чинності договору про асоціацію України з ЄС. Відповідних дзеркальних заходів з боку українського уряду не було, крім подачі звернення до Світової організації торгівлі. Говорити про те, що міжнародні організації приймають рішення швидко, а головне − рекомендують їх виконувати, було б перебільшенням.

Проте офіційний Київ, зваживши всі за і проти транспортної блокади РФ, вирішив утриматися від різких дій, запропонувавши натомість вантажовідправникам давно задуманий проект контейнерного поїзда за видозміненим маршрутом TRACECA з України в Китай.

«Другим фронтом» на полі цієї «транзитної війни» стали розбіжності Польщі та Росії. Остання звинуватила Польщу в зловживанні транзитом із третіх країн і посилила правила міжнародних перевезень для польських перевізників.

Польща, бажаючи захистити свій транспортний бізнес, у відповідь не погодила з Росією взаємні квоти на міжнародні автоперевезення й заборонила з 1 лютого цього року транзит для російського вантажного транспорту по своїй території. Після цього частина російських фур стала об’їжджати Польщу по території України. Ситуація, здавалося, грає на руку Україні − в умовах, коли діє заборона на транзит російських фур по польській території і Росія залишається де-факто відрізаною по суші від іншої частини європейського континенту.

Але вже 11 лютого вихідці з парамілітарних об’єднань і політичних партій патріотичного спрямування в Закарпатті почали блокувати проїзд автотранспорту з російськими номерними знаками. Ця акція швидко поширилася й на інші регіони країни. Хвилю антиросійської риторики, яка в нинішніх умовах може дуже швидко принести політичні дивіденди, підхопили політики, і навіть деякі представники Кабміну. Під тиском активістів уряд прийняв рішення про тимчасову заборонупереміщення російських вантажівок по території України.

Додатковим аргументом для введення транспортної блокади стала хоча й трохи запізніла, але все ж відповідь на січневі обмеження з боку РФ для транспортування українських товарів до Казахстану, а точніше − використання блокади як ключа до скасування вимушеного «гаку через Білорусь». Росія у відповідь на таке рішення Києва повністю призупинила рух українських вантажівок по своїй території, включаючи транзитні вантажі на Казахстан.

На території Росії, за різними оцінками, залишилися заблокованими від 350 до 550 вантажівок з українськими номерами. Заборона в’їзду українського транспорту поставила під загрозу роботу більше 4000 водіїв, понад 40 000 автопоїздок українських перевізників у напрямку Росії та Казахстану, що в грошовому вираженні, згідно з оцінними даними АсМАП, становить для українських перевізників 4 млрд гривень збитків на рік.

Вже через кілька днів Польща і Росія заявили про тимчасове (до 15 квітня 2016-го) відновлення автотранспортного сполучення. Зроблено це було без координації з українською стороною, що дає привід припускати зацікавленість Польщі в розвитку подібного транспортного протистояння між Україною і Росією − для отримання додаткових козирів на двосторонніх переговорах. І тепер Україна залишилася один на один з Росією.

Росія в цих умовах, прорахувавши додаткові витрати (від 600 євро і вище) на доставку своїх фур в Європу поромами зі своїх портів і портів країн Балтії, запропонувала українському транспортному відомству взаємне зняття бар’єрів на транзит автомобільного транспорту. Опівночі з 24 на 25 лютого обмеження на в’їзд мали бути зняті.

автор: ВОЛОДИМИР ШЕМАЄВ, джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі