Секретні матеріали: публікація стенограми щодо Криму – це невігластво й некомпетентність

Секретні матеріали: публікація стенограми щодо Криму – це невігластво й некомпетентність

23 лютого на засіданні комітету ВРУ з питань національної безпеки й оборони було зачитано стенограму зустрічі в лютому 2014 року, на якій керівництво країни обговорювало реакцію у відповідь на вторгнення до Криму російських військових. Учасниками тодішнього засідання РНБО були в. о. президента Олександр Турчинов, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, представники військового блоку, СБУ, народні депутати.

Автентичність даних не заперечив ніхто зі згаданих у стенограмі персон, хоча залишаються питання до повноти опублікованої інформації. Після оприлюднення документа більша частина критики сконцентрувалася на лідері «Батьківщини» Юлії Тимошенко, яка на засіданні виступила різко проти розгортання військової кампанії.

Віталій Бала, політолог, директор Агентства моделювання ситуацій проаналізував, наскільки серйозної іміджевої шкоди завдано політику підкреслено мирною позицією й чи коректною є публікація інформації, що проходила під грифом «цілком таємно».

Скажемо прямо – якщо б таке сталося в цивілізованій країні, то ті, хто опублікував стенограму засідання РНБО, вже були б у наручниках.

Я можу об’єктивно оцінити всю неприпустимість того, що сталося, оскільки служив у секретних частинах Збройних сил СРСР, зокрема на Байконурі, і чудово знаю, що таке статус секретної інформації, правила й обмеження, які він накладає.

Статус відомостей про засідання РНБО 28 лютого 2014 року, особливо з огляду на ту їх частину, де йдеться про обороноздатність, військовий контингент, можна кваліфікувати як державну таємницю, що передбачає найвищий ступінь секретності.

Звідси перше. Публікація таких даних – це невігластво, некомпетентність і характеристика рівня людей, які зараз при владі, хочуть у цій владі утриматися або підвищити свої рейтинги. Справа тут не у змісті документа, який, найімовірніше, вже не матиме драматичних наслідків. Готовність розміняти держтаємницю для досягнення політичних цілей – ось що викликає збентеження. Ви можете скільки завгодно боротися зі своїми політичними опонентами, але використовувати в політичній боротьбі документи, які мали бути засекречені мінімум п’ять років – це вже за межею.

Друге. На якій підставі на засідання РНБО було запрошено Юлію Тимошенко? Вона щойно вийшла з в’язниці й не мала жодного політичного статусу [Тимошенко була засуджена в жовтні 2011 року, і не могла брати участі в парламентських виборах 2012 року].

Хто надав їй доступ до відомостей високої секретності, і як такий доступ технічно могло бути надано, адже на той момент органи, котрі могли організувати таку процедуру, у країні вже не працювали? Я допускаю, що її думкою про події, які відбувалися, могли поцікавитися, порадитися, але тоді це потрібно було робити не для протоколу й не під стенограму. Взагалі склад присутніх на засіданні досить цікавий і заслуговує окремого вивчення.

Третє. Треба мати велику силу уяви, аби допустити, що Юлія Тимошенко, яка на той момент відсиділа 2,5 роки, тільки-но звільнившись, мала ключовий вплив на процеси й рішення, і тим більше – могла заручитися мандатом довіри від третіх країн. Але навіть якщо допустити, що вона мала такий вплив, то на засіданні були присутні голова СБУ, міністр оборони, військова розвідка та інші, які мали професійно пояснити доцільність тих чи інших дій.

Намагатися покласти на неї всю відповідальність – це так само безглуздо, як ліпити з Турчинова мужнього «воїна світла». Згадайте – кілька місяців країна дотримувалася тактики «не дратувати Росію» – тобто не вживати жодних дій, щоб не спровокувати повномасштабне вторгнення. І цю тактику було погоджено і схвалено,зокрема, й західними партнерами. Те, що вона провальна, стало зрозуміло пізніше, коли на Донбас увійшло важке озброєння. Реалізовано цю стратегію було за в. о. президента Олександра Турчинова.

Водночас альтернативні до «неспротиву» сценарії – як могла діяти Україна у Криму – розроблялися. Наприклад, обговорювали варіант введення військових частин на приматерикову, степову частину Криму, із завданням просунутися якнайдалі, і захистивши жителів, котрі підтримували Україну, дати їм можливість не брати участь у референдумі. Це дозволило б потім заявити про нерелевантність результатів голосування, оскільки частина населення в ньому не брала участі й частина півострова залишається підконтрольною Україні. Такий план пропонували військові, але головнокомандувач не погодив його з резолюцією «не на часі».

Окремо треба зазначити, що переключення уваги й концентрація критики на Тимошенко є дуже своєчасною для Сергія Пашинського, проти якого зараз розгорнуто масштабну кампанію в медіа й на комітеті [з питань національної безпеки й оборони], у якого й зачитали стенограму.

Що ж до якихось іміджевих втрат для Юлії Тимошенко у зв’язку з її позицією щодо Криму, то гадаю, що їх не буде. Хоча б тому, що вона жінка, і їй самою природою відведено бути «берегинею», а не войовницею.

автор: Віталій Бала, джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі