Переселенка з Криму: Я відчула на собі, що таке депортація

Нестерпно шкода, що нам довелося все залишити і поїхати, почати все спочатку...

Ми спокійно жили в Криму, ніколи ніяких проблем не було стосовно того, хто якої національності чи якою мовою говорить. Я вільно спілкувалася і дружила з усіма. Серед сусідів і друзів були кримські татари, вони розповідали мені про депортацію, як їм було складно, вигнаним зі своєї Батьківщини починати все з нуля. Після окупації я була змушена поїхати з Криму, і тепер розумію, що вони відчували.

Які можуть бути спогади та емоції про те, що відбулося? Було дуже страшно.

Минулого року мені виповнювалося 55. Річниця, яку хотіла провести з друзями, але так вийшло, коли нас окуповували, було вже явно не до ювілею.

Коли вранці увімкнула телевізор і побачила танки, подумала, що показують якийсь фільм про війну. Але тут придивилася, а виявляється, ні. Це у нас – в Криму! Йдуть танки, військові, санітарні машини.

Було страшно навіть виходити на вулицю. Але в мене була така робота, що потрібно було їздити. І коли їхала від пацієнта, дорогою зустріла танки, які просувалися в бік Гвардійського. Маршрутка, в якій їхала, зупинилася і пропускала їх. Все це бачила на власні очі, і звичайно, було страшно.

Потім їздила до Сімферополя і бачила цих зелених чоловічків. Скрізь чужі люди... Синові по інтернету писали, погрожували, було страшно за нього.

У якийсь момент вже склала в сумочку документи, необхідні речі, щоб можна було в разі чого негайно евакуюватися. Досі вона в мене стоїть, вже тут, у Києві.

І потім ми повинні були вирішити, що робити далі: виїхати або залишитися. Адже ми українці і розмовляли рідною мовою. А бути українцем у Криму тепер важко.

Дуже, дуже шкода, скільки вклала праці, зусиль, була приватним підприємцем, скільки було знайомих, друзів, але ми повинні були все кинути і приїхати сюди. Тому що це не життя, жити в страху. Я звикла вільно жити. Хочу бути вільною, а не ходити і боятися…

…Дуже боляче. Кожен день згадуєш і будинок, де жив, і близьких. І згадуєш слова друзів-кримських татар, що вони розповідали про депортацію, як їм було важко.

Але тепер я зрозуміла, про що вони говорили, я відчула на собі, що таке депортація.

Автор: Лідія Лющай, вимушена переселенка з села Лекарственне Сімферопольського району, джерело: Крим Реалії.

Читайте також: Гройсман підписав «безвізові» закони

Рекомендуємо прочитати

Савченко назвала людей с двойным гражданством не патриотами

В Украине необходимо пересмотреть проблему того, что у некоторых граждан есть двойное гражданство, так как при наличии паспорта другой страны человек не ценит свою родину....

Це може бути цікавим

Донецкие боевики грабят даже инвалидов

Но "народные республики" были изобретены не за тем, чтобы облегчить народу жизнь....

загрузка...

Схожі публікації

Дивіться, що пишуть

​Блокада досягла проміжних результатів. Що далі?

Які причини? Невиконання своїх обов'язків депутатами ВР, Президентом і прем'єр - міністром України....