Протести на Майдані: думки учасників і сторонніх спостерігачів

На Майдані − чергові протести. 20 лютого люди в камуфляжі встановили на центральній площі столиці намети і зайняли зал у готелі «Козацький», висунувши вимоги до влади. Протестанти, об'єднані в організацію «Революційні праві сили» (РПС), озвучили базовий перелік умов стандартного українського революціонера − перезавантаження органів влади, включаючи силові відомства і Нацбанк, підвищення впливу громадянського суспільства, реальна, а не бутафорська люстрація. Серед вимог, зумовлених поточною кон'юнктурою − введення воєнного стану на Донбасі і повний розрив дипломатичних відносин із Російською федерацією. Були використані й атрибути попереднього Майдану − шини з бруківкою. Протестанти розгромили відділення «Сбєрбанку Росії» і офіс корпорації «СКМ» Рината Ахметова.

У РПС входять колишні бійці Правого сектору, військові з добровольчих батальйонів, а також кілька політиків − зокрема, Юрій Кармазін і Степан Хмара.

Forbes запитав в учасників процесу і сторонніх спостерігачів, у представників радикальних рухів, чи можна проводити паралелі з двома попередніми революціями, і які перспективи у протесту «РПС».

Степан Хмара, народний депутат України І, II і IV скликань, один з лідерів об'єднання «Революційні праві сили»

Як будуть розвиватися подальші події на Майдані, залежатиме від того, наскільки виважено поведуть себе хлопці з РПС, оскільки там досить багато рішучих людей, багато хто недавно з фронту. Реакції влади як такої поки що не послідувало.

Мене запросили приєднатися до руху, оскільки у більшості його членів немає політичного досвіду. Мої пропозиції зводилися до того, що головне − діяти чітко і виключно в рамках правового поля, щоб не дати можливості третім силам спекулювати на цій акції.

Звичайно, вимога відставки президента − це абсурд. Інша справа, що президент повинен діяти в рамках своїх обов'язків, яких він не виконує. Потрібно визнати, що мінські домовленості завели країну в глухий кут. Слід визнати, що ми маємо справу з російською агресією, і діяти відповідно до цього факту в політичному й економічному сенсі.

Погодьтеся, це безглуздо, коли Росія анексувала частину території, безліч активів, тримає людей в заручниках, а ми при цьому ведемо переговори про відстрочку виплати $3 млрд боргу.

Тому мета руху − змусити президента виконувати свої обов'язки. Якщо він їх не буде виконувати, потрібно ініціювати процедуру імпічменту, але знову ж таки, в рамках правового поля.

Що стосується Кабінету міністрів, то тут варіантів немає − цей уряд себе вичерпав. Якомога швидше повинен бути сформований новий Кабмін − прозоро і відкрито. Причому робити це повинен не президент, а Верховна Рада, як це і записано в Конституції.

Андрій Шараскін («Богема»), представник національного руху «Державницька ініціатива Яроша»

Безумовно, ми знаємо, що відбувається в Києві. Більше того, з різних джерел до нас надходили пропозиції приєднатися до цієї акції, нам говорили, що «потрібно виступити разом», що «час прийшов» і так далі. Ми категорично відкинули ці пропозиції, бо абсолютно впевнені, що час ще не настав. Представники організації «Білий молот», які беруть участь в акції, раніше входили в «Правий сектор», але зараз це абсолютно автономний рух.

Можу чітко сказати, що ті, хто зібралися на Майдані, − це не радикали. Був би це радикальний рух, вони б діяли зовсім інакше. Справа не в будівлях, які можна розгромити, а в персоналіях. У Києві ходить безліч прихильників «Русского мира», колишніх регіоналів, чиновників.

Це просто популісти, без чіткого плану дій і адекватних пропозицій.

Що вони роблять? Вони беруть проблему, яка безсумнівно існує в суспільстві і яку безглуздо заперечувати − дискредитація влади, неефективний уряд, недовіра. Мало хто погодиться, що Кабмін працює в інтересах українського народу. Але, ставлячи питання про відставку, вони не дають відповіді на найголовніше питання: а на кого міняти? Або взяти навіть ситуацію з російськими банками − вони ж не ставлять питання про заборону їх роботи на законодавчому рівні, вони просто громлять відділення. Це не позиція, а поза.

Я впевнений, що ця акція дуже швидко зійде нанівець. Люди, з одного боку, дуже втомлені, з іншого − розуміють, що Майдан зараз не на користь в першу чергу країні.

Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

Те, що відбувається на Майдані, я поки що всерйоз не сприймаю. Так, там зібралося досить багато людей, але більшість із них прийшли покласти квіти в пам'ять про загиблих, а не для того, щоб брати участь у якихось протестних рухах.

Звичайно, в суспільстві є і невдоволення, і розчарування, і навіть агресія.

Але люди не підуть за незнайомими їм діячами, один з яких, до того ж, має досить одіозну репутацію [Юрій Кармазін]. Обидва Майдани починалися як стихійні рухи, як реакція на події: фальсифіковані результати другого туру виборів − напередодні Помаранчевої революції, провал саміту у Вільнюсі, що дав старт Революції гідності. Також в обох випадках були цілком певні лідери.

А коли з'являється невідома структура, називає себе «Революційними правими силами», то за нею не підуть. Та й на національному рівні у нас в країні не підтримають радикальні рухи.

При цьому потрібно віддати належне владі, яка діє дуже грамотно − м'яко, без контрзаходів, які були б недоречними в річницю Майдану. Чогось навчилися.

Те, що відбувається на Майдані, я трактую як PR-акцію − причому, сумнівно успішну − з розкрутки нової політичної сили. Цей рух претендує на лаври «Правого сектору» на дострокових парламентських виборах. Чому успіх сумнівний? Владі навіть вигідна поява таких нових рухів. Так, «нові праві» наберуть 0,5-1%, але заберуть вони їх у реального супротивника − у «Свободи».

Рекомендуємо прочитати

Кравчук назвав найбільшу помилку Януковича

Найбільша помилка екс-президента України Віктора Януковича полягає в тому, що він зголосився і домагався того, щоб стати президентом....

Це може бути цікавим

Бойовики відправляють солдатів на передову через невиконання наказів

Головне управління розвідки Міністерства оборони України....

загрузка...

Схожі публікації

Дивіться, що пишуть

Лия Ахеджакова о Борисе Немцове: Для меня эпоха веры и даже слабой надежды закончилась пулей, которую он получил в спину

Я не была знакома с Борисом Ефимовичем, но когда-то пересекались, мы здоровались, не более того....