Чому в нас у всьому винен Путін

Чому в нас у всьому винен Путін

Таке відчуття, немов російський президент постійно знаходиться на засіданнях уряду, на Банковій чи в РНБО та заважає всім думати. Про це у своїй колонці на пише екс-міністр економіки України, академік НАН Богдан Данилишин. 

Відомий британський біолог Річард Докінз у книзі «Егоїстичний ген» ввів нове поняття – «мем». Мемом може вважатися будь-яка ідея, символ, манера чи спосіб дії, що свідомо чи несвідомо передаються від людини до людини за допомогою мовлення, письма, відео, ритуалів, жестів. На думку Докінза, меми — це розповсюджувачі, тобто об’єкти, які для розмноження копіюють самі себе. Меми можуть розмножуватися за волею або всупереч волі свого носія.

Мені здається, в цьому відкритті Докінза міститься відповідь на питання, чому так популярно звинувачувати Володимира Путіна в провалі всіх починань українських політиків. По суті, фраза «у всьому винен Путін» є мемом, який розмножується в українському суспільстві з величезною швидкістю. Дана моя колонка спочатку замислювалася гумористичною, однак гострота проблеми не дозволяє жартувати.

Відсутність боротьби з корупцією, економічних реформ, реформ політичної системи, відмова у приведенні національної військової доктрини у відповідність з правилами ведення воєн в XXI столітті — все це пояснюється «у верхах» вищевказаним мемом. У цьому сенсі Путін стає якоюсь надособою, яка, як Фігаро з комедії Бомарше, в стані таємно проникати у зали засідань вищих представників української влади та паралізувати їхню волю в прийнятті будь-яких корисних для суспільства рішень.

В результаті ми нагадуємо вже навіть не держава третього світу. Ми нагадуємо якесь постдержавне формування, члени якого сидять на паперті світового співтовариства і чекають, коли заїжджі політики або фінансисти, наприклад, директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард або хтось ще, насиплють мідяків у наш дірявий капелюх.

Складається враження, що ні честі, ні совісті наші політики вже не мають. Невже Україна перманентно повинна переживати майдан за майданом? Хто покладе край цій порочній тенденції? Невже в нашому суспільстві вже немає здорових сил?

Читайте також: Не слід боятись шантажу МВФ — експерт

Що такого робить в Україні Путін, що всіх наших політиків просто заклинило на ньому? Хто заважає вже завтра зібратися і написати нормальну програму реформ та почати її реалізовувати? Думаю, якщо б Путіна не було, то нашому уряду довелося б його вигадати. Бо Путін – ідеальне виправдання провальної діяльності буквально по усіх напрямках.

Що робити, запитаєте ви? Я про це вже більш ніж в сотні колонок написав. Список нових індустріальних країн, що досягли справжнього економічного успіху в останніх 50 років, дуже короткий. Це — Тайвань, Китай, Сінгапур, Південна Корея, Малайзія, Ізраїль, Словенія, Польща, Чехія і Словаччина. Про те, що всі вони для успіху робили — докладно описано сотнями дослідників економіки, і все задокументовано. І я писав про це неодноразово. Саме між описаними діями молодих «промислових тигрів» і позитивними результатами в їх економіці є причинно-наслідковий зв’язок. Чому ж ми збираємося робити навпаки?

Невже Путін постійно знаходиться на засіданнях уряду, на Банковій чи в РНБО і заважає всім думати, приймати рішення і втілювати їх у життя? Путін зараз повністю поглинений сирійською авантюрою, у нього там дуже серйозні проблеми. Йому зараз не до нас. Коли ж Україні ще зайнятися реальним реформуванням економіки, якщо не в цей час?

Нам зараз потрібна економічна програма, щось типу «500 днів», і вольові політики, які готові її подекадно реалізовувати. Французький соціолог XIX століття Гюстав Лебон писав, що в історії завжди зберігаються народи і нації, які досить гнучкі, щоб змінюватися, і досить консервативні, щоб не змінюватися дуже часто, для того, щоб позитивні зміни накопичувалися, а не губилися. Але ми ж не хочемо змінюватися взагалі. Як таке можливо? Ми що взагалі втратили розум?

Пора нам зрозуміти, що наша незалежність тримається лише на бажанні Заходу не допустити повернення до Ялтинсько-Потсдамської міжнародної системи зразка 1945 року. Але Заходу може і набриднути підтримувати країну, яка вперто не хоче реформуватися.

У нас залишається все менше і менше часу для того, щоб розчистити «авгієві стайні» української економіки. І доведеться розраховувати на власні ресурси — гроші МВФ та інших фінансових інституцій все одно будуть або просто проїдені, або розкрадені національною псевдоелітою (а не Путіним), якщо ми не візьмемося за розум.

Тому я хочу ввести в публічний обіг нові меми: «Путін не винен у відсутності боротьби з корупцією», «Кононенко не винен у провалі економічних реформ», «Шокін не заважає банкам кредитувати реальний сектор економіки», «Зміна Конституції не призведе до зростання добробуту людей», «Безвізовий режим – це добре, але він не допоможе реформуванню економіки».

Якщо ми хочемо радикальних змін на краще, то вже зараз потрібно спробувати зробити те, що і збиралася зробити нація, виходячи на Майдан. Економічні реформи, які звільнять від надлишкового тиску держави на малий і середній бізнес, реальну боротьбу з корупцією, прийняття державної промислової політики (спочатку просто документу) та багато іншого.

Китайський мудрець Лао-Цзи сказав, що шлях у десять тисяч лі починається з першого кроку. Настав час нам усім його зробити.

Читайте також: Бідність тягне на дно економіку України — експерт



загрузка...

Читайте також

Коментарі