Переваги та недоліки нового закону в галузі культури

Переваги та недоліки нового закону в галузі культури

28 січня Верховна Рада України прийняла в цілому Закон України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо запровадження контрактної форми роботи у галузі культури та конкурсної процедури призначення керівника державного чи комунального закладу культури» (№ 2669-д). За відповідне рішення проголосували 240 народних депутатів. Закон містить позитивні нововведення, які дають надію на розвиток культурних закладів в Україні, пише видання kyivmusiclabs.

Цей законопроект є першою спробою на державному рівні навести лад у закладах культури та дати можливість талановитим професіоналам здійснити якісні зміни у музеях, оркестрах, театрах і т.п. Дуже багато представників української мистецької еліти, які зараз є керівниками таких закладів, протягом останніх місяців активно виступали проти цього законопроекту, адже після його прийняття вони ризикуюють втратити свої посади.

Наша проблема полягає у тому, що часто ми тримаємось за владу і не застосовуємо її для розвитку тих сфер, за які відповідаємо. Тож будемо чесними: людина, яка працює головним режисером театру десятки років і не дає можливості молодим режисерам реалізовувати їх задуми на сцені державного закладу культури, не може бути рушієм прогресу мистецького простору.

Ось як мінімум 5 переваг новоприйнятого закону:

  1. Закон запроваджує відкритий конкурс для керівників державних та комунальних установ культури. До цього конкурси майже не проводились, або мали формальний характер, коли наказом зверху призначалась конкретна людина. Новий закон дозволить провести ротацію кадрів та змінити на посадах людей, які тоталітарно «приватизували» мистецькі установи.
  2. Контрактна форма роботи керівників є найбільш популярною у цивілізованому світі, де керівник закладу культури приходить до відповідної установи із власним планом роботи на декілька років. 5 років як раз оптимальний термін для реалізації великих перетворень. Цього достатньо для впровадження змін в закладах культури. Обмеження терміном повноваженнь мотивує до відповідальність керівників за розвиток культурної галузі та змін уявлень про їх роль та завдання.
  3. Обмеження можливості обіймати керівні посади більше ніж два строки. Таким чином керівник буде орієнтуватись на результат діяльності, а не на утримання службового місця.
  4. Керівником може стати кожен, хто має досвід робити у сфері культури, має відповідну освіту, мотивацію та рекомендації. Це створює умови для функціонування соціальних ліфтів для молодих митців та менеджерів.
  5. Зміна радянської свідомості. Цей закон закладає основи для розуміння керівника закладу культури як такого, що найнятий на роботу задля блага держави. Це людина, яка повинна розвивати довірений їй заклад та колектив, спрямовувати свою діяльність на підтримку іміджу України.

Однак у всьому є свої недоліки, тому в тексті закону не вистачає такої вимоги до керівників, як створення ними власної стратегії розвитку, а також наявність у них українського громадянства або обов’язкове отримання останнього при обиранні на посаду.

Незважаючи на це, закон № 2669-д про запровадження конкурсу та контрактної форми для керівників закладів культури є маленькою перемогою для мистецького життя України. Будемо сподіватись, що він дасть нове дихання культурному життю України. Але не забуваймо, що це лише початок, лише перший крок на шляху до модернізації культурних закладів України, які давно не бачили “оновлення”, які давно часто живуть “родинними кланами” і стоять осторонь культурного обміну. Нам необхідно вписувати українську культуру у світовий контекст. Без кадрового оновлення розраховувати на це неможливо.

Читайте також: Що якби Тім Бертон був режисером дійснеївських мультиків?



загрузка...

Читайте також

Коментарі