Заборона на ввезення книжок, виданих у Росії, яку пропонує запровадити у своєму проекті закону депутат Остап Семерак, відріже українських читачів від доступу до величезного масиву літератури. Про це на своїй сторінці у Facebook пише активіст Соціального руху Денис Пілаш.

Це абзац — депутат (фракція «Народного фронту») Остап Семерак звернувся до Кабміну з вимогою заборонити ввіз до України усіх книг усіх російських видавництв. Тут же щасливо заголосили його посіпаки — деякі з комерційних мотивів (які легко запідозрити, наприклад, у власника «Фоліо» Олександра Красовицького, у котрого на руках ще фарба від друку книг Табачника не обсохла, але який уже поривається «перемагати в гібридній війні«), деякі просто з ура-патріотичного ідіотизму (як письменник Юрій Винничук, чиє феєричне питання «Нагадаю, що ми перебуваємо у стані війни. Як ви гадаєте: швейцарські книгарні під час війни були забиті німецькою літературою так само щедро, як наші путінською?» показує, наскільки нагально йому самому потрібні хоч якісь книги — бо Німеччина і Швейцарія ніколи не перебували у стані війни, наприклад). Враховуючи, що раніше цю ідею вже озвучував міністр культури та боротьби із африканською чумою свиней Кириленко, є велика небезпека, що вона таки буде реалізована.

А це буде означати, що величезний масив літератури тупо зникне з доступу українських читачів. У тому числі перекладної

Що мені особливо боляче, науково-популярної та наукової літератури лишиться просто мінімум. Наприклад, Карла Саґана, Річарда Фейнмана, Девіда Аттенборо, Мартіна Гарднера, Роджера Пенроуза чи Кіпа Торна в Україні, наскільки мені відомо, ніколи не видавали й не збираються (добре хоч по одній книзі Стівена Хокінґа і Джареда Даймонда українською переклали, причому якісно). Так, є у нас справді подвижницькі видавництва (типу «Ніки-центр» чи «Темпори»), які непогано перекладають цікавий наукпоп, книги з соціальних наук і/чи публіцистику, але це крапля в морі.

Просто подивимось на кількість найменувань книг, виданих за рік:
* Росія — 120 512 (2013)
* Білорусь — 11 613 (2014)
* Україна — 13 653 (2013)
В Україні видається лише трохи більше різних книг, ніж у сусідній країні з населенням у 5 разів менше. А загальний наклад книг у нас такий, що заледве видають по 1 книзі на 1 мешканця.

Апологети заборони стверджують, мовляв, «спершу книг стане менше, зате потім наші з’являться». Так от, книговидавництво не розвивається шляхом заборон

Воно розвиваються, якщо створені умови для них, якщо є державне стимулювання та програми популяризації літератури й, що особливо важливо, науки (я тримаю в руках книгу астрофізика Шкловського «Вселенная, жизнь, разум», яку видавали в СРСР щонайменше 6 разів кількасоттисячними тиражами; зате зараз навколо обскурантизм і «битва екстрасенсів» по тєліку). Але чи доводиться чекати чогось від «шароварного» міністра культури? Або від уряду, який вважає, що наукові дослідження не потрібні, бо не приносять негайного прибутку, і прагне максимально урізати витрати на науку й освіту?

Читайте також: У Криму почали палити турецькі книжки



загрузка...

Читайте також

Коментарі