Путін і Кадиров — новий правлячий тандем?

Путін і Кадиров — новий правлячий тандем?

Рамзан Кадиров починає відігравати провідну роль у політичному житті Росії. Чи зможе він колись скласти серйозну конкуренцію Володимиру Путіну? Думка Ігоря Ейдмана — спеціально для DW.

«Правлячий тандем», «тандемократія» — ще недавно здавалося, що ці поняття, які раніше застосовували до Володимира Путіна і Дмитра Медведєва, ось-ось підуть у небуття. Однак, судячи з останніх подій, в Росії почалося формування нового правлячого тандему. У ньому роль молодшого партнера грає глава Чечні Рамзан Кадиров. Грозний стає другим за значенням після Кремля центром сили в Росії, що формує федеральний політичний порядок денний.

Остання серія демонстративних образ і погроз Кадирова на адресу російських опозиціонерів продемонструвала, що в керівництві країни з’явився новий публічний політик. Кадиров — єдиний керівник регіону, що дозволяє собі втручатися у федеральну політику, причому грубо і безцеремонно. Поки «збіговисько тонкошиїх вождів» монотонним хором підспівує президенту, Кадиров починає навіть не співати, а кричати партію другого голосу.

Кадиров надав великій російській політиці нового, точніше, недостатньо добре (на жаль) забутого старого, сталінського стилю. Цей стиль смердить табірним бараком, він звучить, як удари гільз об стінку тюремного підвалу після розстрілів, він вкрадений з радянських газет 1937-го року, де приречені на смерть, гинучи, топлять одне одного. Як це все знайомо: «вороги народу, зрадники батьківщини, продажні шакали» — солодкий для багатьох російських громадян, «високий» сталінський стиль.

Популярний політик, але не православний

Кадиров і так достатньо популярний політик. Понад третина росіян ставиться до нього з повагою чи симпатією. Наслідуючи стиль сталінської епохи, він може стати ще популярнішим. Адже Сталіна й досі шанують багато російських громадян. Понад половина з них, за даними «Левада-центру», вважають, що «вусатий кат» зіграв позитивну роль в історії країни.

У Кадирова є хороші перспективи в російській публічній політиці. Але навряд чи він зможе претендувати на перше місце в державі. Половина росіян упевнені, що президентом країни повинен бути тільки православний. А до чеченців, як і до представників інших «кавказьких національностей», багато респондентів ставляться, м’яко кажучи, з упередженням.

За електоральні проблеми в російських умовах важливішою є відсутність у Кадирова серйозної підтримки у правлячій еліті, насамперед у її силовому блоці. Загалом чеченський «падишах» не здатний всерйоз конкурувати з Путіним і це, безумовно, влаштовує нинішнього російського президента.

Кадиров — це Путін завтра

Те, що Путін каже напівголоса, Кадиров голосно кричить. Причому, судячи з усього, він не тільки погрожує. Багато хто підозрює його в причетності до вбивства Політковської, Естемірової, Нємцова. Зараз, в умовах економічної кризи, що загрожує країні виходом ситуації з-під контролю, саме такий молодший партнер Путіну і потрібен.

Деякі опозиціонери наївно вірять, що Кадиров поводиться щодо Путіна, як «послужливий ведмідь». Мовляв, Путіну Нємцова «зовсім не треба було вбивати», та й труїти опозиціонерів теж ніхто Кадирова не просив, але він знову «перестарався».

У російській владі панує жорстка ієрархія, ініціатива тут карається. Всі дії та заяви «господаря Чечні», що стосуються федеральної політики, не можуть не бути узгоджені з Кремлем. Кадиров потрібен Путіну як вірний «піхотинець», який здатний, якщо треба, давити опозиціонерів, не рахуючись ні з чим. Причому так, щоб від цих злочинів можна було потім відхреститися, натякнувши інтелігенції та Заходу: кадировці пустують, управи на них немає.

Путін погрожує своїм опонентам вустами Кадирова, якого він «спустив з ланцюга» саме зараз, щоб залякати російських «незгодних» в умовах загострення економічних проблем і близьких виборів до Держдуми. Мовляв, будете намагатися, скориставшись кризою, підняти бучу, Рамзан з вами розправиться жорстоко, по-східному, без всіляких європейських юридичних благодурниць. Новий правлячий тандем — це стара гра в «злого» (Кадиров) і «доброго» (Путін) слідчих.

Цілком можливо, що російський президент використає свого чеченського ставленика в боротьбі з опозицією, а потім, коли той стане більше не потрібен, звалить на нього провину за «перегини» (як зробив Сталін з Єжовим). Однак це не означатиме лібералізацію режиму. В умовах масового зубожіння населення авторитарна влада зможе спертися тільки на насильство. Путіну доведеться переймати стилістику і методи Кадирова.

У 30-і роки було популярним гасло «Сталін — це Ленін сьогодні». Зараз, слухаючи погрози і політичні звинувачення, що доносяться нібито з тих похмурих часів, можна сказати: Кадиров — це Путін завтра.

Ігор Ейдман — соціолог, публіцист, автор книг «Соціологія інтернет-революції», «Нова національна ідея Путіна».

джерело: dw.com



загрузка...

Читайте також

Коментарі