Дешева нафта: радощі та розчарування для України

Дешева нафта: радощі та розчарування для України

Зниження ціни на нафту до рекордних $2830 за барель дає надію, що Україна матиме ще як мінімум рік часу, щоб реалізувати можливість забезпечення недорогою енергією населення, комунального господарства і промисловості.

При цьому протягом 2015 року в Україні не було проведено жодного стрес-тесту, який би змоделював, як вплине на економіку держави можливе підвищення вартості нафти до рівня $507090. Також поза увагою уряду залишилося питання кардинального зниження вслід за нафтою цін на сировинних ринках (метал, хімічна продукція, зернові, олія), які традиційно дають валюту для бюджету.

Донині тривають дискусії та пошук причин щодо поступового зниження вартості бареля нафти за останній рік із $50–60 до $30. Версії різні: це і вплив США на Росію, тиск з боку Саудівської Аравії та ОПЕК на видобуток сланцевої нафти в США, доведення до банкрутства середніх та малих нафтовидобувних компаній з метою їхнього подальшого поглинання з боку великих корпорацій, «обнулення» переоціненої економіки для подальшого чергового витка цін на нафту.

Щодо конкретних фактів, які впливають на зниження ціни нафти, то визначальними були і залишаються такі: спекулянти покинули ринок торгівлі нафтою, Китай і ЄС 2015 року продовжили економічний спад, а також психологічне очікування виходу на ринок Ірану після зняття санкцій.

Проте на ринку залишалися фактори, які мали зіграти на користь зростання ціни нафти, – видобуток і споживання нафти у світі, навпаки, не зменшувалися, а Китай навіть продемонстрував 2,5-відсоткове зростання споживання (10,3 млн барелів на добу), компанії у США досягали собівартості видобутку нафти і знижували видобуток, військові конфлікти в Україні та Сирії зберігають свою напруженість. Ключовим фактором стало те, що країни ОПЕК, зокрема Саудівська Аравія і Росія, не знижували видобуток, а «заливали» ринок нафтою.

Тим часом прихильники зниження ціни на нафту покладають надії на Іран, з якого США зняли санкції щодо обмеження торгівлею нафтою. Проте самі ж американці не плекають ілюзій щодо швидкого виходу Ірану на світовий ринок нафти. Навіть якщо протягом року Іран збільшить поставки нафти з 1 млн до 2 млн барелiв, то це буде краплею в морі і не зможе суттєво вплинути на цінові позиції, оскільки добовий обсяг ринку нафти у світі становить 95 млн барелів.

Зрештою, держсекретар США Джон Керрі дав оцінку можливому впливу іранського фактору: «Я чув, як у репортажах називали цифру $100–150 млрд. Це не так. Ірану необхідно близько $500 млрд на те, щоб відновлювати інфраструктуру для видобутку нафти».

Уряд України не може впливати на світову ціну нафти, але разом з усіма громадянами із задоволенням пожинав плоди зниження вартості нафти для економіки.

Очікування, які справдилися

Наскільки життєво важливим було і залишається питання низької ціни на нафту для України, демонструє факт зниження ціни газу, яка визначається формулою, прив’язаною до вартості нафти. Варто лише підрахувати вигоду України від зниження середньорічної ціни на газ із $380 2014 року до $290 2015-го.

2014 року «Нафтогаз» витратив $7,44 млрд на закупівлю 19,5 млрд куб. м газу. 2015 року було закуплено менше – 16,4 млрд куб. м – на суму $4,75 млрд. Якщо припустити, що ціна газу становила б $380, то Україна змушена була б заплатити не $4,75 млрд, а $6,23 млрд (майже на $1,5 млрд більше).

Такий же плюс низької ціни на нафту – це утримання і зниження вартості бензину і дизпалива на АЗС. Проте в цьому випадку повністю відчути переваги ціни $30–40 за барель українці не можуть, оскільки паралельно зі зниженням нафти відбувається девальвація гривні. На сьогодні зниження дизпалива всього на 0,3–1,5 грн/л (середня ціна ринку 16 грн) і бензину А-95 на 0,2–0,5 грн (середня ціна – 19) є наслідком того, що трейдери змушені купувати валюту за реальним курсом 26–27 грн/$1 і 28–29 грн/євро. За умов стабільності курсу зниження становило б до середньої ціни дизпалива на рівні 15 грн, а А-95 – 17–18 грн. Якщо ж згадати курс валюти до 2014 року, то за таких цін на нафту українці могли б купувати пальне за ціною 5–7 грн.

Тут також суттєвою є різниця за рахунок зниження нафти. Якщо 2014 року було імпортовано 6,7 млн тонн нафтопродуктів на суму $6,69 млрд, то 2015-го було імпортовано майже такий самий обсяг (6,3 млн тонн), але на $3,85 млрд. Економія сягає $2,85 млрд.

При цьому варто зауважити, що уряд почав отримувати нафтові «дивіденди» ще з 2014 року, коли нафта почала своє зниження. У жовтні 2014 року Арсеній Яценюкчи не вперше публічно тиснув на мережі АЗС з вимогою якнайшвидше враховувати зниження ціни на нафту: «Протягом останніх тижнів світові ціни на нафту активно знижуються. 24% спаду цін на нафту на світових біржах. Для світу й України це хороша новина. Звертаюся до Антимонопольного комітету України – допомогти нашим продавцям нафтопродуктів, імпортерам встановити справедливі і правильні ціни на нафту та нафтопродукти».

Отож сумарно, якщо поєднати дві найкритичніші категорії імпорту енергоресурсів, то Україна 2015 року «заощадила» $4,34 млрд, або 104 млрд грн.

Сировинні розчарування України

Переваги від дешевої нафти для ослабленої економіки України були знівельовані здешевленням продукції на сировинних ринках, які «впали» вслід за нафтою. Залізна руда і група товарів металургійної промисловості перебувають, як і нафта, на своєму дні. Руда знизилася до рекордних $40, а метал – до $250–350/тонна. Фактично в обох сегментах ціни зменшилися удвічі.

Для України ситуація погіршується втратою ринків країн СНД і Росії. Цьогоріч до втрат додався і Китай, оскільки країна переживає також спад економіки. Тому Україна втрачає двічі.

За попередніми підсумками 2016 року, у структурі експорту, як завжди, перше місце за чорними металами – 21%. Показово, що зниження експорту становить майже 40%, або на $4,847 млрд. Це майже вся «економія», якої Україна досягнула в газовій і нафтопродуктовій сферах.

На жаль, що довше нафта затримається на позначці $30–40, то глибша криза чекає на ринок металу. Китай як зменшуватиме імпорт продукції, так і далі розширюватиметься на ринок Близького Сходу. Це все формує подальше зниження експорту чорних металів 2016-го на 10% (приблизно $0,5–0,8 млрд). Погіршити ситуацію може подальша криза як у ЄС, так і на Близькому Сході, що додатково знижуватиме український експорт: за песимістичного сценарію – до 10%. Тому 2016 року ці ринки можуть втратити від $1 млрд до $2 млрд.

На другій позиції експорту – зернові культури – 15,9%. Сумарно всі категорії аграрної групи заробили на експорті $14,6 млрд ($16,7 млрд – 2014 рік). Тут ситуація буде ще гіршою, ніж у металургії, оскільки погодні умови 2015–2016 років свідчать про гірші показники урожаю 2016 року. Зниження може становити близько 20% ($3–4 млрд).

Наразі для України дешева ціна на нафту і, як наслідок, на метал та зерно не приносить вигоди. Сумарно втрати від дешевої товарної продукції та втрати ринків 2016 року можуть досягти $4–6 млрд. І це оптимістичний показник за двома головними статтями експорту України.



загрузка...

Читайте також

Коментарі