Кожного року зима настає несподівано: випадають десятки сантиметрів снігу, техніка не справляється із розчищенням вулиць та доріг, і за лічені години мороз все перетворює на суцільне зледеніле середовище, сприятливе для травм. Комунальні служби поспішають звітувати про закупівлю кільканадцяти тонн пісково-соляної суміші і про десятки одиниць снігозбиральної техніки, але на практиці маємо пряме фінансування шкоди для довкілля.

Щовесни після танення снігу вся сіль потрапляє в ґрунт і засолює його з року в рік. Дерева прокидаються і велика частина з них гине, особливо молоді особини. Рослини просто засихають через те, що сіль перешкоджає потраплянню води в організм. З ґрунту сіль надходить до ґрунтових вод, а звідти – в поверхневі води. Через постійне застосування солі в Чернівцях річка Прут за показником солоності вже наближається до морської води. Від солі псуються міські комунікації, а також взимку стає небезпечним виходити на прогулянки з домашніми улюбленцями, оскільки соляна суміш зі снігом сушить та роз’їдає шкіру на лапах.

Замість хлориду натрію трапляється застосування модифікованого хлористого кальцію або магнієвої солі, що є кращими реагентами за своїм впливом, але все ще досить шкідливими. Ще більш безпечним є використання калієвого ацетату. Такі солі за вартістю є в п’ять разів дорожчі за звичайну натрієву сіль, і тому міська влада часто виправдовується тим, що в бюджеті недостатньо коштів для того, щоб думати про довкілля.

Цікавим є американський досвід, де застосовують досить хитромудру суміш. На 60-90 % вона може складатися із подрібненого гравію, подрібнених гумових відходів та сажі, до 30 % у складі може бути солі (але не хлориду), а решта – то адсорбенти та інгібітори. Дороги та вулиці починають обробляти ще до зледеніння, в результаті температура замерзання сильно падає і слизька поверхня з льоду не утворюється.

У Канаді двірники вранці виходять на роботу з термометрами і кожен заміряє температуру дорожнього покриття. На основі цього він вже сам знає, який саме доцільно застосовувати реагент, розраховує його необхідну кількість та концентрацію розведення.

Німеччина знайшла вихід відповідно до власних природних ресурсів і використовує те, чого в неї вдосталь. Дороги обробляють подрібненою ейфельською лавою, яку добувають у Рейнських горах. Лава не спричиняє корозії, не шкодить органам дихання, не викликає алергії та є абсолютно безпечною для рослин. Вона навіть є своєрідним добривом, через яке навесні всі дерева ростуть краще.

Не обо’язково витрачати великі гроші, щоб не шкодити довкіллю. Подрібнений гравій, відходи гуми, дрібні камінці та навіть просто пісок без додавання солі – це прості і дешеві матеріали, яких в Україні є достатня кількість. Вони будуть рятувати і від засолення, і від травм.



загрузка...

Читайте також

Коментарі