Реальність «ДНР»: вимагаєш борг по зарплаті — «зрадник» і «провокатор»

Реальність «ДНР»: вимагаєш борг по зарплаті — «зрадник» і «провокатор»

Шахтарям у «ДНР» не виплачують регулярно зарплати. Тих гірників, котрі вимагають повернути борг, залякують, і погрожують їм покаранням. Репортаж з Донецька.

Шахта «Холодна балка» у Макіївці вважається в «ДНР» взірцево-показовою. Так зване «міністерство вугілля й енергетики» в Донецьку рапортувало про відкриття там нових лав та привітало шахтарів з рекордними темпами видобутку вугілля. Однак при цьому — жодного слова про багатомісячну заборгованість гірникам по заробітній платі.

Про страйк шахтарів «Холодної балки» з вимогою погашення заборгованості, що накопичилась з вересня, стало відомо лише завдяки соціальним мережам. Саме через них і була організована акція протесту. «Перша й друга зміни відмовились працювати, а потім приїхали чи то якісь люди з МДБ («міністерство держбезпеки ДНР», — Ред.), чи ще звідкись, пригрозили, і третя зміна приступила до роботи», — розповів на умовах анонімності один із шахтарів. — Ми стараємось вугілля видобуваємо. Багато вугілля, воно ж не безкоштовно йде на електростанції. А куди потім ідуть гроші? От люди і обурюються».

Шахта «Холодна балка» відноситься до об’єднання «Макіїввугілля», яке до війни було українським державним підприємством. Нині це об’єднання підпорядковується «міністерству вугілля й енергетики ДНР». З переходом на російські рублі фактична зарплата працівників впала втричі, але і її не виплачують. «Якщо я раніше отримував вісім — дев’ять тисяч гривнями, то тепер мені нараховують стільки ж, але в рублях, але й це до нас не доходить», — пояснює гірник.

На старих корупційних схемах

Фінансова ситуація на державних шахтах, на відміну від приватних, в Україні завжди була вкрай складною, каже в спілкуванні з DW колишній гірничий інженер, який теж попросив не називати його імені. Чоловік понад 20 років пропрацював на шахтах Донбасу, зокрема і в об’єднанні «Макіїввугілля». Однак, каже він, держшахти своєчасно отримували дотації з держбюджету. «А зараз, звісно, таких коштів у «ДНР» вже немає», — каже співрозмовник. Тому найбільш збиткові шахти швидко позакривали.

Однак «Холодна балка» була підготовлена до відкриття нових лав ще до війни. А зараз при «ДНР» шахта справді опинилася у вигідному становищі через енергетичне вугілля, яке потребують електростанції, каже фахівець: «Тому одне питання, що немає дотацій, а інше, куди і кому йдуть гроші за вугілля, що постачається на електростанції, як вони розподіляються? Це таємниця, покрита мороком».

Як зауважив співрозмовник DW, раніше вугільний бізнес належав регіоналам: «Дуже багато там перетиналося і інтересів, і різних прізвищ, які точно були відомі лише директорам шахт». На переконання фахівця, усі корупційні схеми, які раніше крутилися у вугільній галузі, нікуди не поділися й сьогодні. «Все так і залишилося. Напевно, тільки нинішнє керівництво шахт може знати, чому гроші не доходять до робочих», — зазначає співрозмовник.

Поняття «ворог народу« повертається

Згодом у «міністерстві вугля й енергетики ДНР» все ж таки визнали, що страйк мав місце, що заборгованість по зарплаті справді існує, а «шахтарям доводиться тугіше затягувати паски», але водночас організаторів страйку назвали «засланими провокаторами» й пригрозили: «Точиться війна, а тому жодного саботажу допускати не можна, і він може бути розцінений, як зрадництво», — наголошується в заяві, опублікованій на сайті «міністерства». Крім того, в заяві також вказується, що «заводії встановлені й ведеться слідство».

Самі шахтарі переважно зберігають мовчання. Кажуть, працюють, як зазвичай, а про акції протесту, начебто, вперше чують. Лише їхні близькі ледь наважуються розповідати, чим закінчуються прояви невдоволення. «Мій батько з іншими шахтарями кілька разів намагався страйкувати», — розповіла молода донеччанка, чий батько працює на шахті «Ясинівська глибока», яка так само належить до об’єднання «Макіїввугілля». «Все закінчилося тим, що їх просто залякали — протримали невідомо де, щоб й інші голос вже не підіймали», — каже жінка. Звісно, додає вона, добре тим, хто працює на приватних шахтах, чи отримує подвійну шахтарську пенсію — і «українську», й «ДНРівську». «А таким, як мій батько, — хоч помирай з голоду», — каже вона.

Мовчання через погрози

На думку гірничого інженера, так чи інакше невдоволення шахтарів масового характеру не набуває. «Адже вони бояться і озброєних людей, і комендатури, і МДБ — всіх цих силових засобів ДНР», — каже він. За його словами, шахтарі й раніше були політично інертні, якщо й виходили з вимогами, то лише щодо зарплат. «А тепер взагалі мовчунами стали, — зауважує співрозмовник DW. — Вони можуть обурюватися на несправедливість нової влади в так званій «народній республіці», спілкуючись вдома, в автобусі чи лазні. Але відкрито виступати політично — навряд чи».

За словами першого заступника голови Незалежної профспілки гірників України (НПГУ), яка змушено емігрувала з непідконтрольної українському уряду території, Анатолія Акімочкіна, попри погрози, протести шахтарів все ж таки періодично вникають. Утім, місцеві газети про це взагалі не пишуть, а місцеві канали цього не показують. Оскільки інформаційна політика забороняє критику влади — у «ДНР», мовляв, усе добре, зазначає активіст.

«За нашою інформацією, людей, які протестували у «Холодній балці», звільнили. Але ми цю інформацію ще перевіряємо», — повідомив профспілковий активіст. Однак він сумнівається, що вдасться отримати достовірну інформацію з перших рук: «Адже об’єктивні дані потрібно отримувати через відділ кадрів підприємства. Але отримати їх неможливо».

Автор: Інна Купріянова, джерелоdw.com



загрузка...

Читайте також

Коментарі