Наталія Дегтяренко для Центру досліджень енергетики

У 2015 році виповнилось 15 років з моменту повної зупинки ЧАЕС. 15 грудня 2000 р. був зупинений реактор третього енергоблоку, який з часів відомої на весь світ трагічної аварії відпрацював 14 років. А вже у квітні 2016 р. виповниться 30 років з моменту аварії на Чорнобильській АЕС. Саме 15 грудня 2000 р., на вимогу світової спільноти уряд України проголосив зупинку останнього працюючого третього реактору Чорнобильської АЕС. На думку фахівців, що майже все життя присвятили мирному атому, це був необачний та безвідповідальний крок! Україна й тоді, й зараз не має технічної можливості для вирішення всіх проблем та загроз, що криються в «мирному атомі»… Основна ж проблема полягає навіть не в унікальному довгостроковому проекті — будівництві нового конфайнменту для четвертого енергоблоку. Введення в експлуатацію об’єкту укриття звісно є першочерговим завданням. Але Україна має ще одну серйозну проблему — спеціальні сховища для ядерних відходів. Вони начебто є, але й начебто й немає.

Що за цей час було зроблено, що не зроблено, які роботи вже на стадії завершення та яку оцінку майже тридцятилітній діяльності у зоні відчуження провідні фахівці ядерної безпеки дають зараз…

Дорогоцінна «Арка»

ЧАЕС

Перший сумний рекорд наша країна поставила у 1986 р., коли з моменту аварії на четвертому енергоблоці ціною здоров’я та життя 90 тис. працівників за 206 діб було збудовано перший саркофаг — об’єкт «Укриття» (введений в експлуатацію в листопаді 1986 р.). Так, це було вкрай необхідно зробити, щоб захистити весь світ від величезної кількості радіоактивних елементів. Науковці вважають, що 95% відсотків радіоактивних елементів (від загальної кількості, що були в реакторі) досі залишаються під саркофагом, але ті 5%, які «розлетілися по світу», перетворили частину України та Білорусі на зону відчуження.

Об’єкт «Укриття» від самого початку повинен мав бути лише тимчасовим, більш того, для нього було відведено функціональний термін — не більше 30 років. Зараз саркофаг вже перебуває в аварійному стані. Ми всі пам’ятаємо, як у 2013 р. стався обвал сотень квадратних метрів даху над машинною залою енергоблоку (за 29 років об’єкт занепав), і який інформаційний резонанс це викликало. Необхідність у новому укритті зараз відчувається як ніколи гостро. Більш того, цьогорічні масштабні пожежі у зоні відчуження (найбільші за останні 29 років) та скандальні корупційні кадрові перестановки у зв’язку з призначенням (травень 2015 р.) та подальшим звільненням (вересень 2015 р.) голови Державного агентства з управління зоною відчуження Юрія Антіпова, не дозволяють зоні відчуження зникнути зі шпальт газет. Крім того, саме «плідна праця» останнього очільника Держагентства змусила представників ЄБРР та країн-донорів звернутись з гострою та критичною заявою до Уряду країни з вимогою негайного втручання.

Хронологія «Арка»:

Розмови про новий саркофаг велись ще з 1992 р., але активна робота по реалізації проекту за ініціативи Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) почалась лише у 2004 р. Саме ЄБРР взяв на себе зобов’язання у фінансуванні будівництва нового об’єкта укриття «Арка». До процесу долучились 40 країн-донорів. Загальний кошторис склав — 1,54 млрд доларів. У 2004-2007 рр. була розроблена та затверджена проектна документація. В ході міжнародного тендеру право на реалізацію проекту нового безпечного конфайнменту (НБК) отримав консорціум компаній Novarka. З великих українських компаній на будівництві працюють: «Укрбуд», «УкрНДІстальконструкція», «Укрстальконструкція», «Київметробуд» та «Укренергомонтаж». Саме ж будівництво розпочалось у 2012 р.

ЧАЕС

Новий саркофаг має стати найбільшим у світі рукотворним рухомим об’єктом: висотою 110 м, довжиною 165 м та з прольотом арки у 260 м. Своє остаточне положення над зруйнованим енергоблоком «Арка» займе вже в листопаді 2016 р. Це буде унікальна робота, яка увійде в історію архітектури та інженерної думки. У липні 2015 р. вдалося успішно здійснити надважливу операцію — з’єднати дві частини нового саркофагу. Дві арки загальною вагою 28 тис. тонн з точністю до міліметра були з’єднані в 24 точках. Всі будівельні роботи ведуться безпосередньо біля четвертого енергоблоку – саме зараз в притул до старого саркофагу: активно зводять західну та східну торцеві стіни, необхідні для забезпечення монтажу «Арки». Сам новий об’єкт укриття знаходиться на відстані 180 м від зруйнованого блоку (для забезпечення безпеки працівників, на проммайданчику було знято чотириметровий шар зараженого радіацією ґрунту. Порожнечу, що утворилась, залили бетоном, саме ця бетонна плита й стала основою для будівництва).

ЧАЕС

«Арка» — новий саркофаг четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС — майже готова. Про готовність об’єкту свідчить ще й той факт, що охорона посилена в рази. Минулого разу мені дозволили сфотографувати т.з. «охоронний периметр», наголосивши, що він все одно буде змінений. І от пройшло вісім місяців й до загорожі стороннім людям категорично неможна підступитись на відстань до 10 м, а про те щоб сфотографувати — можна навіть не згадувати.

Об’єкт укриття «Арка» — безпечний конфайнмент (НБК), на відміну від старого, має бути абсолютно герметичним – виключить можливість поширення радіоактивних елементів назовні. Це й багатофункціональний комплекс технологічного обладнання, необхідного для вилучення зі зруйнованого четвертого енергоблоку ЧАЕС радіоактивно заражених матеріалів та ядерного палива. Це й система поводження з радіоактивним відходами та інші системи, необхідні для роботи по перетворенню енергоблоку на екологічно безпечну систему. Це й адміністративно-технічний корпус (житлові кімнати, робочі кабінети, санітарний блок, шлюзи для техніки, басейни для збору води й снігу з «Арки», комплекс управління об’єктом), будівництво якого ведеться одночасно з об’єктом укриття.

ЧАЕС

В будівництві задіяні 3 тис. міжнародних фахівців з України, Німеччини, Франції, Туреччини та Японії. Загалом в зоні відчуження працює близько 5 — 6 тис. осіб персоналу. Безпосередньо на самій станції постійно знаходиться 2,5 тис. людей (без підрядних бригад). Решта працівників — на інших об’єктах. Жінки, що працюють нарівні з чоловіками, складають — 27%. Норма припустимого рівня радіації для співробітників майже в 20 разів перевищує норму для пересічного українця.

У 2016-2017 рр. об’єкт буде вводитись в експлуатацію. Загальна підсумкова вартість робіт на об’єкті укриття оцінена у 2,15 млрд євро. Починаючи з 2018 року мають розпочатись роботи з демонтажу конструкцій старого саркофагу та демонтажу енергоблоку. Головною метою є доступ до майже 200 тис. тонн ядерного палива та інших радіоактивних елементів. Загальний прорахований строк цих робіт складає — 50 років. Проектний термін експлуатації нового саркофагу оцінений у 100 років.

Згідно із програмою, затвердженою Верховною Радою, все відпрацьоване паливо мають вилучити з електростанції та помістити на довгострокове зберігання у спеціальне сховище. Ось на цьому етапі й постає найболючіше для нашої країни питання: куди «ховати» урановмісне паливо та уламки зруйнованого реактора? Воно й досі залишається відкритим.

У мареві радіоактивних відходів…

Відповідно до інформації, яку надає Державне агентство з управління зоною відчуження, на території 30-кілометрової зони відчуження (далі Зона – Ред.) розташовані 14 сховищ радіоактивних відходів. Більшість з них були обладнані ще за радянських часів, два сховища вже законсервовані, дев’ять — перебувають під постійним контролем, три — діючі. Найнебезпечніші сховища розміщені на заході й південному заході Зони: «Нафтобаза», «Янів», «Піщане плато», «Рудий ліс».

ЧАЕС
Карта сховищ радіоактивних відходів в зоні відчуження ЧАЕС

Самим новим сховищем радіоактивних відходів є централізоване сховище довгострокового зберігання відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання (ЦСВДІВ). Його будівництво розпочалось у 2011 р. й завдяки фінансової підтримки Великої Британії вже в червні 2015 р. сховище вивели на 95% готовності (розташоване на території комплексу виробництв «Вектор»). Зараз об’єкт проходить етап «гарячих» випробувань.

ЧАЕС

Начальник дільниці з переробки та зберігання радіоактивних відходів Сергій Кирєєв розповів, як і з чим буде працювати підприємство: «Ідея будівництва цього сховища полягає в тому, щоб перевезти всі радіаційні джерела, які зберігаються в різних сховищах по Україні, до одного централізованого. Об’єкт призначений тільки для зберігання українських радіоактивних відходів – від промисловості, медицині, техніки та науки. В Україні вже накопичено близько 500 тис. таких відходів. До 2030 р. вони повинні бути перевезені в наше сховище. Експлуатаційний термін капсульного зберігання складає 50 років, далі, у відповідності до законодавства, ці відходи необхідно перемістити у глибинне геологічне сховище. На жаль, поки що воно існує тільки на словах! А радіоактивні відходи із Зони продовжують закопувати у могильнику «Буряківка» (саме тут у 1986 р. «ховали» всю заражену техніку – Ред.)».

ЧАЕС

Капсула, в якій зберігатимуться відходи. Дистанційний робот, що буде працювати з радіоактивними відходами. Весь процес — автоматизований. Сергій Кирєєв запевняє, що умови роботи безпечні: «Згідно з проектом, тут працюватиме 25 чоловік, ще 15 — експлуатаційних працівників. Вони будуть знаходитись переважно в чистих приміщеннях, де немає радіації. У нас в кожному приміщенні розміщенні датчики, які вимірюють рівень радіації. Всі процедури по перезавантаженню високоактивних джерел виконуватимуться дистанційно».

ЧАЕС

Ще одне сховище на КВ «Вектор» запрацювало у квітні 2014 р. — спеціально обладнане приповерхневе сховище твердих радіоактивних відходів (СОПСТРВ) приймає радіоактивні відходи (РАВ) від ЧАЕС (тверді та зацементованих рідкі радіоактивні відходи) та відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання. Cкладається із двох паралельних секцій, кожна з яких має 11 залізобетонних відсіків (модулів)Кожен повністю заповнений РАВ-контейнерами периметр сховища заливають бетоном. Загалом воно розраховано на чотири «бетонних поверхи». Після остаточного заповнення сховище консервується – засипається шаром глини та ґрунту й «укривається» травою. У такому вигляді ці відходи зберігаються 300 років.

Але найгострішим питанням було й залишається будівництво Централізованого сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) українських атомних електростанцій та будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива «сухого» типу (СВЯП-2) для прийому та зберігання відпрацьованого ядерного палива накопиченого на ЧАЕС.

Хронологія СВЯП-2:

ЧАЕС

ЧАЕС

У 2000 р. французька компанія Framatome розпочала будівництво СВЯП-2 (повинно було завершитись у 2005 р.), але влітку 2003 р. були виявлені помилки в проектуванні, роботи припинили, а від підрядника відмовились. У вересні 2007 р. Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська атомна електростанція» (ДСП ЧАЕС) та Holtec International (США) домовились про добудову СВЯП-2. У лютому 2009 р. ЄБРР виділив 135 млн євро для фінансування будівництва сховища та спорудження нового безпечного укриття. В липні 2009 р. ВР ратифікувала угоду між ЄБРР Кабміном та Держкомітетом ядерного регулювання про надання гранту у розмірі 3,5 млн євро на заходи з ліцензування сховища. В листопаді 2015 р. на ЧАЕС прибула перша партія 10-ти двошарових «сухих» екранованих пеналів для системи проміжного «сухого» зберігання NUHOMS. Постачання наступної партії 5 одиниць очікується в січні 2016 р. За останньою інформацією від ДСП ЧАЕС, зведення другої черги СВЯП-2 повинно завершитись влітку 2016 р., а готовність об’єкту складає 57%. Проектний експлуатаційний термін об’єкта складає 100 років. У 2017 році сховище відпрацьованого ядерного палива «сухого» типу має бути повністю введено в експлуатацію, але зараз виник дефіцит коштів майже в 100 млн доларів.

Хронологія ЦСВЯП:

2005 рік компанія Holtec International перемагає у конкурсі на будівництво ЦСВЯП в Україні. Кошторис проекту був затверджений на рівні — 3,7 млрд грн. Ввести об’єкт в експлуатацію планували у 2015 р. В січні 2015 р. ДП НАЕК «Енергоатом» та Holtec International підписали додаткову угоду до контракту про будівництво, яка передбачає, що проектування та будівництво сховища буде здійснювати «Енергоатом», а постачання спецобладнання для сухого зберігання ВЯП та його транспортування — корпорація Holtec. У новій редакції договору також передбачена передача українській стороні технології Holtec з виробництва контейнерів для зберігання відпрацьованого ядерного палива. Згідно з листом Міненерго, станом на 27 липня 2015 р. відбувається розробка проектної та робочої документації щодо централізованого сховища. Жовтень 2015 р. «Енергоатом», «Турбоатом» та Holtec International підписують угоду про взаємодію у будівництві ЦСВЯП. В листопаді 2015 р. «Енергоатом» мав залучити кредити на $250 млн у Bank of Ameriсa і Merrill Lynch в рамках проекту створення сховища. 10 листопада 2015 р. міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин вкотре наголосив на важливості проекту будівництва ЦСВЯП. Більш того, він зазначив, що в 2015 — 2017 рр. буде здійснено проектування, будівництво, постачання обладнання й технологій Holtec та введення сховища в експлуатацію. Й вже в 2020 році компанія Holtec поставить для ЦСВЯП 94 системи зберігання відпрацьованого ядерного палива, а подальше їх виробництво буде здійснюватися в Україні. Осанні числа грудня 2015 року – проект не затверджений й будівельні роботи так і не розпочались.

Централізоване сховище для зберігання відпрацьованого ядерного палива вкрай необхідне Україні для зберігання ВЯП з трьох станцій: Південно-Української, Рівненської та Хмельницької АЕС. Якби Україна у 2015 р. запустила в роботу це сховище, то змогла б не тільки заощадити величезні кошти, а ще зменшити свою залежність від Російської Федерації, оскільки зараз ВЯП з трьох українських АЕС відправляється на переробку та тимчасове зберігання в РФ. Наша країна більшу частину ядерного палива закуповує у Росії, й тому після використання його повертають до РФ на переробку. Після переробки залишаються відходи, які за міжнародними правилами повинні повернутись на територію тієї країни, де використовувалось ядерне паливо, але в Україні фізично не вистачає сховищ. Саме тому «послуга» по зберіганню щорічно коштує ДП НАЕК «Енергоатому» понад 250 млн доларів. Ба більше! За попередньою угодою Росії та України, відходи від відпрацьованого ядерного палива повинні були повернутися ще у 2013 р, але договір продовжили до 2018 р. Відповідно до угоди, у разі не виконання цього зобов’язання до зазначеного терміну, Україна має виплатити штраф у розмірі 5 млн доларів за зберігання кожної тонни радіоактивних відходів, що утримуються на території РФ (інформація про кількість — не розголошується).

Далі буде…



загрузка...

Читайте також

Коментарі