Хто впливає на українську енергетику

Хто впливає на українську енергетику

Безумовно якщо ми говоримо про якусь конкретну галузь у життєдіяльності країни, то закономірно, що найвпливовішою та найбільш згадуваною людиною буде профільний міністр. Наш випадок не виключення. Тим паче, що енергетична галузь вже протягом двох років, завдяки корупційним скандалам та затяжному кризовому піке, не тільки не залишається поза увагою інформаційного простору, а ще й постійно нагадує про себе. Й логічно, що міністр енергетики та вугільної промисловості є головною фігурою на енергетичному олімпі України.

Отже і в нашому опитуванні експерти, фахівці галузі та народні депутати віддали перше місце міністру енергетики та вугільної промисловості Володимиру Демчишину. Але варто відзначити, що першу, третю та четверту сходинки очолили «енергетичні персони» саме з точки зору негативної оцінки професійної діяльності у 2014-2015 рр.

4persons_2_1452594681

Лев Підлісецький, Голова підкомітету з питань електроенергетики та транспортування енергії Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, Член депутатської фракції Політичної партії «Об’єднання «САМОПОМІЧ»:

«Позитивні зрушення – це ухвалення Закону про ринок газу і трансформація газового сектору. Що стосується електроенергетичного сектору, то важливою подією стала високопрофесійна дискусія щодо Закону про ринок електричної енергії. Фахівці, експерти, частина депутатів, представники міністерства, регуляторної комісії працювали над проектом закону про комісію. Те, що ми не завершили цю роботу, не є позитивним. Але сам факт такої роботи можна назвати позитивом».

«Звичайно, що на перше місце я поставлю міністра В. Демчишина, але зі знаком мінус. І це моя категорична позиція. Оцінку його діяльності я можу зробити по чотирьох основних критеріях. По-перше — це відвертий лобізм інтересів як з боку самого міністерства, так і безпосередньо міністра. По-друге, міністр особисто повинен взяти на себе відповідальність за провал реформ у вугільній галузі. По-третє, це повне блокування з боку профільного міністерства реформ в електроенергетичній галузі — законопроект давно розроблений, але чомусь досі не внесений на голосування до ВР. Четверте — це закон про незалежного регулятора, який також повністю блокується і затримується саме в міністерстві.

Також зауважу, що міністр не має комплексного бачення державницького підходу як до електроенергетики, так й до газової сфери. І навіть загальної роботи в напрямку досягнення енергетичної незалежності – нема».

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»:

«Вважаю, що міністр енергетики та вугільної промисловості не впорався із завданнями, які були на нього покладені. Насамперед через підписання скандального контракту на постачання електроенергії з Росії. Якщо по газу нам вдалося мінімізувати залежність від Росії, то «вугільні» та «електричні» скандали за участю Григоришина посприяли тому, що всі позитивні зрушення в газових питаннях були знівельовані залежністю України від електроенергії та вугілля. Тепер наша країна почала купувати у РФ й газ, й вугілля, й електрику (у 2015 році – Ред.). Крім того, Міненерго під керівництвом В. Демчишина так і не спромоглося до рішучих кроків в питаннях модернізації власної генерації щодо інших марок вугілля».

Олександр Паращій, експерт з питань енергетики, керівник аналітичного відділу Concorde Capital:

«Якщо говорити про негативні постаті, то це, в першу чергу, Демчишин, Вовк, Мартиненко та Григоришин. Профільний міністр В. Демчишин, в першу чергу, не виправдав очікувань ринку. У теплової генерації (займає велику частку у виробленні електрики в України), виникла велика кількість гострих питань до Міненерго. Ці питання й досі не тільки не вирішились, а навпаки перейшли в розряд гострих. З вугіллям у 2015 р. начебто краще, ніж у 2014 р., але саме «вугільне питання» так і не було вирішене: у нас немає гарантованого закордонного імпорту, немає гарантованого імпорту з РФ, немає стабільного постачання з «ДНР» та «ЛНР». Крім того, немає й стратегічного рішення в питанні: чи доцільне переобладнання українських ТЕС для газового вугілля, чи цю проблему можна вирішити іншим шляхом? У Міненерго немає стратеги розвитку вугільної галузі. Більш того, нещодавні корупційні скандали навколо компанії «Укренерго» продемонстрували особисту причетність до них й Володимира Демчишина, й голови НКРЕКП Дмитра Вовка».

Костянтин Ущаповський, екс-головний диспетчер НЕК «Укренерго»:

«Звичайно, що ключову роль в енергетичному сьогоденні й у прийнятті рішень відіграє безпосередньо міністр енергетики. Це ключова постать, оскільки все залежить саме від тих кадрів, що працюють на місцях. Результати роботи Володимира Демчишина у 2015 р. важко оцінити, оскільки й погода допомагала, й рівень споживання газу знизився. Однак не треба плутати – споживання знизилось саме через падіння внутрішнього національного продукту, наша промисловість пішла в мінус й відповідно споживання стало менше. Загалом країна пережила цей рік без катаклізмів, без аварій, без введення графіків аварійних відключень. Нині основна проблема — це розрахунки з тепловою генерацією. На жаль, у 2015 році борги перед генерацією тільки накопичувались. Через це розбалансувалася фінансова система, оскільки паливна складова в тарифі на електроенергію для теплової генерації – це близько 70%. Міністерство в свою чергу так і не спромоглося до реформ у вугільній галузі. Й біржу вугілля, для визначення індикативної вартості вугілля, так і не сформували… Хоча пан Демчишин неодноразово наполягав на першочерговості цієї роботи — це звичайно велика й невирішена проблема».

Однак серед експертів були й ті, хто позитивно оцінив діяльність чинного міністра енергетики.

Олена Павленко, президент Dixi group:

«Якщо розглядати ситуацію в цілому й зауважити, що протягом півроку в країні був введений надзвичайний стан в електроенергетиці, згадати блокування постачання вугілля з боку РФ та ін. На мій погляд В. Демчишин – це людина, з боку якої я бачила роботу, й на своєму місці він зробив достатньо багато. Принаймні, якщо порівняти зі всіма попередніми міністрами, він не завалив систему та зміг втримати її в умовах серйозних загроз. А це на мою думку — дуже позитивний фактор».

Другу сходинку рейтингу «енергетичних персон» очолив голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв. На відміну від міністра енергетики, експертне середовище відзначило позитивний вплив голови правління НАК «Нафтогаз України» на українську енергетику.

Олександр Майстренко, експерт, головний редактор сайту «Енергетика України»:

«Однозначно зі знаком плюс – Андрій Коболєв. Країна забезпечена газом на 20% краще, ніж у 2014 році. Є реальна диверсифікація: дві третини блакитного палива постачалося з Європи та тільки третина — з РФ. У 2014 році було навпаки. Більш того, на моє переконання, прийняття закону «Про ринок газу» — це заслуга Коболєва та його професійної команди».

Андрій Герус, екс-член НКРЕКП (серпень 2014-червень 2015), виконавчий директор Concorde Capital (з липня 2015 р.):

«Андрій Коболєв – це новий стандарт керівника, який управляє державною компанією. Керівника, який може публічно аргументувати свою позицію. Керівника, який має високопрофесійну команду. Наприклад, Юрій Вітренко, що займається питаннями диверсифікації імпорту, або Олег Прохоренко, що опікується прозорістю закупівель. І саме ця професійна команда зробила все можливе для того, щоб в Україні запрацював закон «Про ринок газу».

Олександр Нарбут, президент Київського інституту енергетичних досліджень:

«Персони, які й позитивно, й негативно вплинули на ситуацію в галузі, це зв’язка Андрій Коболєв — Юрій Вітренко (головний радник голови правління НАК «Нафтогаз»). Коболєв як голова «Нафтогазу» зробив чимало для того, щоб закон «Про ринок газу» все ж таки почав працювати, але в той же час багато було зроблено для того, щоб зберегти монопольне домінування НАК та не дозволити в повній мірі запрацювати конкурентній ринковій моделі».

Інтерв’юери не обійшли увагою й скандально відомого російського бізнесмена, президента групи «Енергетичний стандарт» та де-факто державної компанії «Укренерго» Костянтина Григоришина. Він посів четверту сходинку рейтингу. Всі чудово пам’ятають історію із закупівлею НЕК «Укренерго» трансформаторів ПАТ «Запоріжтрансформатор» (належить Григоришину). У першій половині 2015-го р. НЕК «Укренерго» подала на розгляд НКРЕКП проект інвестпрограми, який припускав її фінансування в 2015 р. на рівні 8,3 млрд грн, з яких — 4 млрд планувалося виділити на закупівлю 37 трансформаторів. Також без уваги експертів не залишився й «молодий та енергійний» голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), Дмитро Вовк, який зайняв третю сходинку рейтингу.

Вікторія Войцицька, секретар Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, член депутатської фракції Політичної партії «Об’єднання «САМОПОМІЧ»:

«Григоришин та його історія з трансформаторами й досі не закінчена, вона все ще продовжується. Також у цій історії є багато питань до діяльності чинних членів НКРЕКП. Керівництво «Укренерго» відстоювало позицію, що трансформатори на 2 млрд можуть бути придбані в одного гравця й в цьому немає ніяких проблем. Це попри те, що на той час існувала заборона Антимонопольного комітету України щодо участі «Запоріжтрансформатора» (як учасника тендеру) в закупівельних угодах держкомпаній, зокрема й «Укренерго». Тобто діяла пряма заборона, яку НКРЕКП чомусь не взяла до уваги!».

А от Микола Мартиненко, народний депутат України, екс-голова Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки, який посів п’яту сходинку рейтингу, отримав від інтерв’юерів доволі неоднозначну оцінку.

Олександр Нарбут, президент Київського інституту енергетичних досліджень:

«Не можна применшувати важливість таких персон в енергетиці, як пан Мартиненко. На мій погляд, його внесок у просування адаптації нашого законодавства до вимог Третього енергетичного пакету все ж таки треба оцінювати позитивно. В якості негативу зауважу, що звісно ж, пан Мартиненко несе відповідальність за деякі галузеві кадрові питання на самих різних позиціях. Вважаю, що він й досі має такий вплив. Більш того, цей вплив як існував так і досі існує».

Серед структур, які опікуються українською енергетикою, багато схвальних відгуків щодо продуктивної діяльності отримало й Європейське енергетичне співтовариство, й енергетична місія ЄК в Україні — за консультації в розробці як основного, так й вторинного законодавства для розвитку галузі. Й експертна група американо-канадсько-європейських фахівців під керівництвом заступника міністра енергетики США з міжнародних питань Вільяма Браяна — за розробку плану проходження опалювального сезону 2015-2016 рр. Також схвальні відгуки отримали представники депутатського корпусу та профільного комітет ВР Ольга Бєлькова, Вікторія Войцицька, Наталія Кацер-Бучковська та Олександр Добровський.

Як бачите, у рейтингу «енергетичних персон» поки що домінує негатив, й не дивно, що за таких умов й енергетика нашої країни теж перебуває не в позитиві. Більшість «енергетичних персон» чомусь не хочуть зрозуміти, що енергетика – це сфера життя, котра безпосередньо впливає на стабільність життєзабезпечення всієї держави, й на її економічний розвиток. Лобізм бізнес-інтересів нинішніх урядовців – це енергетичні провали України. Й саме це є визначальним фактором у довгостроковому енергетичному майбутньому України. Будемо сподіватись, що у 2016 р. результати роботи урядовців профільного міністерства, НКРЕКП та гравців енергетичного ринку будуть більш позитивними, в першу чергу у досягненні енергонезалежності країни.

Нагадаємо, що Центр досліджень енергетики (EIRCenter.com) презентує цикл матеріалів «Енергетичний провал 2015. Підсумки року», основаних на опитуваннях провідних експертів галузі.

Зауважимо, що точка зору експертів може не співпадати з редакційною.

ДжерелоАналітична служба EIRCenter.



загрузка...

Читайте також

Коментарі