Волонтерство розслабило державу, — активіст

Волонтерство розслабило державу, — активіст

Павло Кащук, волонтер, співзасновник Combat-ua, що спеціалізується на допомозі спецназу, розповів Українській правді, чому він закрив свою волонтерську карту.

Сьогодні, мабуть, знаковий для мене день. Закрив свою волонтерську карту. Так і не зміг пояснити менеджеру, чому я хочу її саме «зовсім закрити», і чим вона мені заважає.

Просто це такий собі знак — один етап себе віджив, пора переходити до наступного.

Ми віддали волонтерству півтора року.

Тоді, у травні 2014 питання стояло руба. Потрібно було зробити все, щоб зміцнити армію, щосили допомогти їй піднятися на ноги.

Тоді, без підтримки народу, контужен революцією держава не впоралася б (не зрозумійте неправильно, я сам за Майдан).
Тоді не було часу на реформи.

Ніколи було ловити казнокрадів, міняти структуру і стандарти, налаштовувати закупівлі, забезпечення, логістику. Нам всім потрібно було рятувати свої зади. Вірніше навіть — наш загальний зад.

І ми тоді робили це, як одна команда.

Хтось в тилу, хтось в окопах. Хтось грошима, а хтось — здоров’ям і життям.

Ми повинні були зробити все, щоб протриматися, поки не почнуться реформи, поки не запустяться правильні процеси. Поки держава не навчиться утримувати армію своїми силами.

Ми так зосередилися на цих завданнях, що загралися і не помітили, як пролетіли півтора року. А система так і не запрацювала …

Ну, або правильніше сказати — не запрацювала так, як повинна була заробити. І, напевно, в цьому є і вина волонтерів.

На жаль, ми розслабили армію, ми розслабили владу, розслабили державу.

Півтора роки тому волонтери стали такою собі гіпсовою пов’язкою, яка дозволяла системі абияк шкутильгати на поламаних ногах, поки вони не зростуться.

Але замість того, щоб, користуючись моментом, пити вітаміни і правильно харчуватися — система «розслабила булки». Замість того щоб вчасно зняти гіпс і почати розробляти атрофовані м’язи — вона нанесла на пов’язки камуфляжну розмальовку і перестала їх помічати.

Так, гіпс — річ досить міцна, і на «милицях» можна ще не один рік пробігати … Але чи не пора вже гіпс знімати? Поки атрофія ще оборотна.

Скажете, не все так погано? Реформи адже були? Так, були. Але третина з них звучали лише на словах, третина просунута тими ж волонтерами, а ще третина задихається, не дочекавшись продовження.

Армія досі не почала купувати нічну оптику, аптечки. А навіщо? У військах їх і так немало: волонтери купили, і продовжують купувати.

І снайперські гвинтівки купувати не потрібно: адже кращі снайпери ними і так вже забезпечені — волонтери постаралися. А патрони? А що, до них взагалі потрібні патрони? Вони ж якось і без закупівель патронів стріляють (знову волонтери).

Все, чого навчилася за півтора року система — не заважати волонтерам і навіть іноді говорити їм спасибі.

Так, це краще, ніж нічого. Але в той же час — мізерно мало.

При всій моїй повазі, жити без волонтерів не навчилися і бійці. Їм все ще простіше подзвонити нам, ніж почати вимагати належне від своїх командирів, від держави, один від одного.

Так, може, нам все-таки пора зупинитися і подумати? Пора зрозуміти, що ми щось робимо не так?

Може, треба переключитися, змінити вид діяльності? Використовувати свій авторитет не для того, щоб зібрати солдату грошей на форму — а щоб допомогти йому вибити цю форму на складі? Про форму я образно кажу, дивіться ширше.

Пора вимагати реформ і робити реформи.

Пора допомагати країні змінюватися, а не перебиватися. Адже всі вже давно зрозуміли, що «Ніхто, крім нас».

На щастя і на жаль.

P.S. Я не стверджую, що війна закінчилася, і не закликаю припиняти допомогу бійцям, та й сам не планую повністю згортатися.

Просто вважаю, що пора пробувати інші методи та напрямки громадської діяльності.

Читайте також: Український волонтер прокоментував «гламурну» новорічну промову Порошенка



загрузка...

Читайте також

Коментарі