Парниковий ефект: як отримати вигоду з глобальної боротьби з потеплінням

Парниковий ефект: як отримати вигоду з глобальної боротьби з потеплінням

12 грудня 2015 року стало історичним днем для всього людства – на конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату після напружених дебатів 196 країн дійшли згоди і прийняли новий кліматичний договір – Паризьку угоду, яка почне діяти з 2020 року. Її мета – стримати зростання середньої глобальної температури на рівні 1,5–2°C. В іншому разі наслідки зміни клімату будуть вельми серйозними. Передбачити, як зміняться умови життя на планеті, стане неможливо.

Нова угода стала проривом у міжнародній кліматичній політиці, тому що вперше всі країни світу взяли на себе зобов’язання тією чи іншою мірою скорочувати викиди. Цим паризькі домовленості вигідно відрізняються від попередньої угоди – Кіотського протоколу, за яким зобов’язання скорочувати викиди були тільки в розвинених держав.

Однією з цікавих особливостей конференції стала відсутність «кліматичних скептиків». Всі глави держав, які приїхали на саміт, в один голос говорили про зміну клімату як про найбільшу загрозу, що нависла над людством. Вони підтримували важливість негайних дій зі скорочення парникових газів (ПГ) та акцентували на необхідності спільної роботи.

У короткостроковій перспективі (10–30 років) різкого зменшення видобутку й падіння попиту на нафту через боротьбу зі зміною клімату не передбачено

Хоча текст революційної Паризької угоди ухвалено, радіти рано. Цей політичний документ набуде чинності тільки після його ратифікації 55 країнами, на які припадає не менше 55% всіх викидів парникових газів.

У країн, що розвиваються, є стимул, щоб прискорити цей процес: їм обіцяли фінансові дотації на боротьбу з глобальним потеплінням, які складуть не менше $100 млрд на рік.

Але перспективи угоди можна буде вважати успішними, якщо її ратифікують США, Китай, ЄС, Індія і Бразилія, що лідирують у світі за викидами.

Незважаючи на безліч політичних дебатів, підвищення статусу проблеми зміни клімату до міжнародного рівня й діяльність щодо регулювання викидів ПГ перебудують енергетичну політику та ринки. Це стимулює інвестиції й підштовхує бізнес до пошуку нових технологій, які призведуть до зниження споживання викопних видів палива, що дають зараз приблизно 80% усієї енергії. Це дає значний імпульс підвищенню енергоефективності, отриманню енергії з меншими викидами вуглекислого газу або зовсім без них, а також розвитку відновлюваної енергетики.

Очікується, що падіння інвестицій торкнеться вугільної галузі, оскільки це найбрудніше джерело палива, а також замінне. З нафтою і природним газом справа складається інакше.

Газ – найменш брудне джерело енергії серед викопних видів палива, і багато проектів зі зниження викидів ПГ якраз спрямовані на заміну вугілля на газ. Тому в найближчому майбутньому інвестиції в газ зменшуватися не будуть. Така тенденція очікується тільки після 2030 року.

З нафтою теж не все так просто. Доки немає прийнятної альтернативної сировини для виробництва автомобільного палива, нафта залишиться основним ресурсом. Саме тому країни ОПЕК на конференції в Парижі хоча й не активно підтримували нову кліматичну угоду, але й не наполягали на тому, щоб її поховати. Вони розуміють: у короткостроковій перспективі (10–30 років) різкого зменшення видобутку й падіння попиту на нафту через боротьбу зі зміною клімату не передбачено.

У межах Паризької угоди Україна задекларувала зобов’язання скоротити до 2030 року викиди парникових газів до рівня не більше 60% від 1990-го. Це реалістична мета. Але у країни є можливості ставити перед собою амбітніші завдання, якщо орієнтиром у розвитку економіки стануть високі технології та модернізація промисловості. До 2020 року нові зобов’язання України може бути внесено в новий кліматичний договір, якщо на державному рівні буде прийнято відповідне політичне рішення.

Бізнес від цього отримає свою вигоду. Паризька угода визнає, що ринкові механізми залишаються найефективнішим способом стимулювати країни скорочувати викиди. У перспективі буде визначено правила і принципи роботи таких механізмів. Але вже зрозуміло, що їхніми ключовими критеріями стануть прозорість, екологічна цілісність і виключення можливості подвійного обліку (одиниці скорочення мають зараховуватися або країні-інвестору, або країні, що приймає інвестпроект).

Щоб Україна могла брати активну участь у ринкових механізмах і отримувати з цього вигоду, вона має показати світовій спільноті, що реально скорочує викиди парникових газів, які відповідають усім критеріям міжнародного обліку й підтверджені міжнародними аудиторами.

Паризька угода визнає, що ринкові механізми залишаються найефективнішим способом стимулювати країни скорочувати викиди

Від внутрішньої політики залежить, чи отримає Україна реальну вигоду від Паризької угоди або буде спостерігати збоку за успіхами й досягненнями інших держав на шляху низьковуглецевого розвитку. Але в нас досі не прийняли адекватну енергетичну й не підготували кліматичну стратегію, хоча такий документ поширений у країнах ЄС, до інтеграції з якими так прагне Київ.

В Україні немає державних інституцій, які цілеспрямовано займаються кліматичною політикою. А самі політики часто плутають екологічно шкідливі викиди, що знищують природу, з емісією парникових газів, які є безпечними для людей, але в перспективі призводять до негативних наслідків для клімату.

автор: , джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі