Ще один нелегкий рік: перспективи української економіки в 2016 році

Ще один нелегкий рік: перспективи української економіки в 2016 році

Наближається Новий рік, і в цей час усі ми намагаємося підбити підсумки і заглянути в майбутнє. У цій статті спробуємо проаналізувати перспективи української економіки в майбутньому році. На тлі важкої економічної кризи українці чекають на початок економічного зростання. Так, Міжнародний валютний фонд прогнозує, що наступного року ВВП України збільшиться на 2%. Однак після двох років без перебільшення катастрофічного обвалу зростання всього в 2% має не надто переконливий вигляд. Більше того, навіть ці 2% далеко не гарантовані.

Наступний рік буде не дуже вдалим для економік, що розвиваються. Зниження цін на сировинні товари і підвищення ставки ФРС викличе відтік капіталу з emerging markets, при цьому американський долар по відношенню до валют країн, що розвиваються, продовжить зміцнюватися. Не дивно, що МВФ нещодавно скоротив прогноз зростання ВВП світової економіки в 2016 році з 4% до 3,7%. На цьому несприятливому фоні Україні доведеться боротися з наслідками глибокої внутрішньої кризи.

За останні два роки наша країна втратила більш ніж 20% ВВП. Здавалося, куди вже глибше падати. Але ВВП Аргентини після дефолту в 1999 році продовжував скорочуватися чотири роки поспіль. За масштабом лиха криза в Україні така ж, як і аргентинська, якщо не гірша, а глобальний макроекономічний фон на початку 2000-х був значно кращим, ніж зараз. Тому немає жодних гарантій, що українська економіка не продовжить падати і наступного року.

У 2016 році в меморандумі МВФ заплановано скорочення фінансування України від міжнародних кредиторів майже втричі.

Останнім часом стало помітно, що інтерес до України з боку Заходу поступово падає на тлі драматичних подій на Близькому Сході. Співчутлива риторика по відношенню до нашої країни в міжнародних мас-медіа все частіше змінюється на барвисті описи корупційних скандалів. Тому не факт, що Україна зможе залучити більше додаткового фінансування, ніж уже обумовлено.

Якщо в 2015 році Україна повинна отримати $16,2 млрд від МВФ, західних країн і міжнародних фінансових організацій, то в 2016-му обсяг фінансування зменшиться до $5,6 млрд

Реструктуризація суверенного та корпоративного боргу, безумовно, допоможе заощадити на обслуговуванні боргу, але доступ на публічні ринки капіталу в наступному році залишиться повністю закритим як для України, так і для українських компаній. ЄБРР та інші міжнародні фінінститути розвитку залишаються єдиним джерелом боргового капіталу для українського бізнесу. Однак без доступу до публічних ринків капіталу й активного кредитування українських банків фінансування ЄБРР залишатиметься краплею в морі.

Про черги з іноземних інвесторів, які бажають відкрити заводи в Україні, теж мови немає. Швидше, це українські інвестори насамперед будуть проявляти інвестиційну активність в наступному році, та ще ті кілька іноземців, які давно працюють в Україні і вже звикли до наших реалій.

В умовах жорсткої інвестиційної недостатності наступного року тільки від цін і попиту на основні українські експортні товари − зерно, олійні і сталь − залежатиме динаміка української економіки.

Ставка на нафту

Віднедавна в українських медіа було прийнято радіти падінню цін на нафту. Ну як же, чим гірше нашому північному сусідові, тим краще! Однак у глобальній світовій економіці всі процеси взаємопов’язані. І для України падіння цін на нафту − це такий же негативний фактор, як і для нафтовидобувних країн. Адже економіка основних ринків збуту для українського експорту, країн Близького Сходу та СНД безпосередньо залежить від цін на нафту. Отже, чим нижча ціна на нафту, тим менше українських товарів будуть купувати на цих ринках. Більше того, ціни на зерно й метали, які експортує Україна в ту ж Європу, корелюють із динамікою нафтових котирувань.

Таким чином, чим нижча ціна на нафту, тим нижчі ціни на сировинні товари, які експортує Україна, і тим нижчий попит на українські товари в нафтовидобувних країнах. При цьому якщо у країн Перської Затоки, Казахстану чи Росії є накопичені резерви, які допоможуть послабити падіння економіки, то в України такого жирового прошарку немає. В результаті виникає парадоксальна ситуація: падіння української економіки виходить набагато глибшим, ніж у її нафтовидобувних сусідів. Так, наприклад, у 2009 році, коли ціна на нафту теж різко знижувалася, ВВП України впав на 14,8%, в той час як ВВП Росії скоротився на 7,8%, а ВВП Казахстану навіть зріс на 1,2% за той же період.

Якщо у країн Перської Затоки, Казахстану чи Росії є накопичені резерви, які допоможуть послабити падіння економіки, то в України такого жирового прошарку немає. Виникає парадоксальна ситуація: падіння української економіки виходить набагато глибшим, ніж у її нафтовидобувних сусідів

Серед учасників ринку та аналітиків існують два погляди на динаміку цін на нафту в наступному році. Згідно з оптимістичною точкою зору, ціна на нафту стабілізується наступного року і почне рости ближче до кінця року. Енергетичне агентство США прогнозує, що середня ціна на нафту сорту Brent складе $55,8 за барель у 2016 році. Порівняно з нинішнім рекордно низьким рівнем у $38 за барель таке зростання здається вражаючим. З іншого боку, є прогнози, що нафтові котирування впадуть ще глибше − до $30. Про високу ймовірність такого сценарію також попереджає міністр фінансів РФ Силуанов.

Очевидно, що зростання ВВП України в 2% в 2016 році, на який ми сподіваємося, здійсниться тільки за умови, якщо збудеться оптимістичний прогноз ціни на нафту. Якщо реалізується песимістичний сценарій, зовнішній шок від різкого скорочення експорту викличе подальше зниження ВВП України наступного року.

Ставка на Китай

Одним із головних рушійних факторів для цін на сировинні товари є зростання економіки Китаю. МВФ прогнозує, що зростання китайської економіки продовжить сповільнюватися з 6,8% в поточному році до 6,3% в 2016 році. Уповільнення зростання в Китаї негативно впливає на споживання більшості сировинних товарів. В останні роки після економічної кризи світові корпорації зробили колосальні інвестиції в нові родовища і нові технології видобутку багатьох корисних копалин в розрахунку на продовження бурхливого зростання в Китаї.

Але розрахунок не виправдався, китайська економіка не змогла рости такими ж темпами, як і раніше, а видобувні компанії замість скорочення виробництва відповідно до реального попиту змушені, навпаки, збільшувати обсяги, щоб зберегти падаючі доходи і сплачувати кредити, взяті раніше на розширення виробництва. У результаті на сировинних ринках посилюється тенденція перевиробництва. В останні роки Китай також значною мірою реконструював свою інфраструктуру, і тепер будувати так багато, як раніше, вже не потрібно, що зменшує попит всередині країни на метали.

Згідно з прогнозом Світової асоціації сталі, споживання сталі в Китаї скоротиться в 2015 році на 3,5%, а в 2016-му − на 2%. При цьому в Китаї зосереджено колосальні надлишкові сталеливарні потужності у розмірі 300 млн тонн на рік. Перевиробництво сталі в Китаї викликає обвал цін на залізну руду і прокат в усьому світі. Ціни на залізну руду впали на 24% тільки за останні три місяці. Аналогічними темпами скоротилися ціни і на металопрокат.

Розвиток української економіки наступного року буде опосередковано залежати від динаміки зростання Китаю. Якщо ВВП другої економіки світу зростатиме в 2016 році гірше, ніж передбачалося, ціни на всі сировинні товари будуть падати ще швидше, і це позначиться на ВВП України

Китайські сталевари активно нарощують експорт, в тому числі на основні ринки для українського експорту, Близький Схід і Європу. Агресивна експансія китайських гравців на тлі низького попиту на експортних ринках не дозволить українським сталеварам повернутися на довоєнні обсяги виробництва.

Так, протягом цієї осені наші металурги змушені були зменшувати виробництво сталі, незважаючи на те, що завдяки перемир’ю почали працювати майже всі металургійні комбінати в зоні АТО. Якщо у вересні середньоденна виплавка сталі склала 69 000 тонн, у жовтні вона зменшилася до 66 000 тонн, у листопаді − вже до 63 000 тонн, при цьому в першій половині 2014 року денна виплавка сталі на українських меткомбінатах була в районі 85-90 тис. тонн, за даними Металургпрому.

Розвиток української економіки наступного року буде залежати від динаміки зростання Китаю. Якщо ВВП другої економіки світу стане рости в 2016 році гірше, ніж передбачалося, ціни на всі сировинні товари будуть падати ще швидше, і це позначиться на ВВП України.

Донбас як драйвер зростання

Перемир’я на Донбасі, часткове відновлення інфраструктури та відновлення роботи шахт, металургійних і коксохімічних комбінатів у зоні АТО було одним з основних драйверів, що уповільнюють падіння української економіки в другій половині 2015 року. Разом з тим відновлення промислового потенціалу Донбасу залишатиметься під постійною загрозою ескалації військового конфлікту в регіоні. Для того щоб прибрати цей дамоклів меч хоча б у короткостроковій перспективі, потрібна повноцінна реалізація мінських угод.

Розрив економічних зв’язків із зоною АТО, на який свідомо пішла Україна, не приніс ніяких політичних дивідендів. А втрата ринку з майже тримільйонним населенням дуже негативно позначилася на галузях виробництва споживчих товарів, які вперше за довгий час зменшили обсяги виробництва. Так у січні-жовтні 2015-го харчова промисловість скоротила обсяги виробництва на 12% порівняно з аналогічним періодом минулого року, а фармацевтика − на 10,3% за той же період.

Вибори зазвичай практично повністю паралізують всю інвестиційну активність в Україні. Особливо чутливими до політичної турбулентності є місцеві інвестори

А саме ці галузі останні роки завжди демонстрували зростання. Навіть у 2014-му − теж кризовому − році харчова промисловість у січні-жовтні зросла на 3,1%, а фармацевтична індустрія − на 4,8%. При цьому минулого року ніяких штучних торговельних бар’єрів із зоною АТО ще не було.

Реалізація положень мінських угод, спрямованих на реінтеграцію зони АТО в українську економіку, може стати серйозним драйвером зростання для України в наступному році, адже зараз у зоні АТО російські товари практично повністю замістили українські. У цьому випадку харчова і фармацевтична промисловість зможуть додатково наростити обсяги виробництва, за нашими оцінками, на 5%.

Політика як фактор ризику

Останні місяці український політикум існував в умовах підвищеної волатильності. Конфлікти між центрами влади, між силовими структурами і розбрід всередині коаліції серйозно ускладнює реалізацію необхідних реформ. Правляча коаліція зараз практично недієздатна, що значно збільшує ризик дострокових парламентських виборів.

Однак вибори зазвичай практично повністю паралізують всю інвестиційну активність в Україні. Особливо чутливими до політичної турбулентності є місцеві інвестори. Багато з них повністю призупинять всі інвестиційні проекти до виборів. Таким чином ми отримуємо різке скорочення інвестицій протягом 3-4 місяців передвиборного періоду, яке, звісно, в скарбничку ВВП нічого не додасть.

За великим рахунком Україна в наступному році не зможе дозволити собі ще одні вибори. Тож залишається тільки сподіватися на збереження політичної стабільності в країні. Бо інакше такий форс-мажор неминуче викличе уповільнення зростання або навіть падіння ВВП наступного року.

А нам усім залишається тільки закотити рукава і працювати на благо нашої країни, не чекаючи швидкої віддачі. Чудес, тим більше економічних, не існує. За кожним із таких, здавалося б, «чудес» чи то в Азії, чи в Європі, стоїть важка копітка робота поколінь. Тому всім нам у майбутньому році хотілося б побажати, щоб наша праця рано чи пізно повернулася сторицею.

Автор: Андрій Приходько, джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі