Рівняння з безліччю змінних: ТОП-5 політичних трендів 2016 року

Рівняння з безліччю змінних: ТОП-5 політичних трендів 2016 року

ЗВТ і безвізовий режим з ЄС, ринок землі, переформатування Кабміну і глобальна приватизація – чого очікувати і до яких ризиків готуватися.

Політичний сезон в Україні добігає свого завершення, і його фінальний акордом стало прийняття бюджету на 2016 рік, який експерти вже встигли назвати бюджетом стагнації. Якщо 2015 рік вважався для нашої країни свого роду перехідним, то 2016-й обіцяє бути наповненим чималою кількістю системних змін і непопулярних політичних рішень. При цьому грань між можливостями й ризиками дуже тонка, і вигідне для України рішення складного політичного рівняння, як завжди, залежить від великої кількості змінних. Спробувати його вирішити взявся і Forbes.

Економічний аванс: як працюватиме ЗВТ з Євросоюзом

З 1 січня 2016 року зона вільної торгівлі між Україною та Європейським Cоюзом нарешті почне працювати. Цієї події український бізнес чекав довгих півтора року – минулого року угода не вступила в дію через принципову позицію Росії. Сьогодні ж максимум, що змогла зробити Москва, це розірвати договір про ЗВТ між Україною та СНД, який номінально діяв з 2012 року, але так і не почав працювати на повну силу. Звісно, Київ, рухаючись назустріч аналогічній угоді з ЄС, розумів, що мости з Євразійським берегом буде неминуче спалено.

Тепер для України головне − якнайшвидше скористатися всіма можливостями вільної торгівлі з Євросоюзом, а тут все набагато менш райдужно, ніж подається в ЗМІ. По-перше, питання конкурентоздатності українських товарів на європейських ринках все ще залишається відкритим. Внутрішній бізнес-клімат (особливо на тлі проведення чергової податкової реформи) не сприяє спрямуванню істотних коштів на модернізацію виробництва, тому загальну ситуацію в цьому напрямку можна охарактеризувати як стабільно важку.

Український успіх у цьому проекті, без сумніву, залежатиме від дій уряду, якому доведеться балансувати між інтересами споживача і підтримкою виробника

Що ж стосується найбільш перспективної сфери української економіки − АПК, то уряд за рік так і не просунувся в напрямку збільшення експортних квот для українських виробників, а значить, там, де ми дійсно могли б скласти конкуренцію, нас буде душити європейський протекціонізм.

Щоб зрозуміти важливість витрат на модернізацію виробництва, слід сказати, що навіть для АПК вона оцінюється в 900 млн євро. Для інших галузей цифри набагато вищі. Крім того, не можна забувати, що ЗВТ − це договір із двостороннім рухом, тобто український бізнес повинен бути готовий до того, щоб конкурувати не тільки на зовнішньому, а й на внутрішньому ринку, на який прийдуть європейські виробники.

При цьому економічний потенціал від початку роботи ЗВТ з ЄС оцінюється в десятки мільярдів євро в перспективі 2-3 років. І першим на собі вигоду повинен відчути вітчизняний споживач − у вигляді зниження цін на імпортні товари. Український успіх у цьому проекті, без сумніву, залежатиме від дій уряду, якому доведеться балансувати між інтересами споживача і підтримкою виробника. Для останнього зараз як ніколи будуть актуальними пільгові кредити та ефективні державні програми.

Безвізовий режим: вікно в Європу чи нові обмеження

Очевидно, що найбільш очікуваною подією 2016 року стане скасування безвізового режиму, широко анонсоване після публікації вельми лояльної до України доповіді Єврокомісії. Точно зорієнтувати суспільство в часі влада не може − називається і травень, і червень, і куди більш туманне формулювання «друга половина 2016 року». Як би там не було, важливість цієї події для України важко переоцінити.

Плюси безвізового режиму всім добре відомі − це і стимул до розвитку туристичної сфери, і крок на шляху інтеграції з ЄС, і просто моральна сатисфакція для мільйонів українців, які зараз обтяжені принизливими візовими процедурами. Водночас уже в 2016 році Україна може відчути на собі деякі побічні ефекти безвізового режиму, який за останні кілька років у нашій країні обріс безліччю міфів.

Міф №1 − українці зможуть подорожувати по Європі у форматі «купив квиток − і лети». Ні. Багато негативних атрибутів візових процедур у вигляді надання зворотних квитків та відкриття валютних рахунків, які гарантують платоспроможність людини, на жаль, залишаються.

Міф №2 − українці зможуть працювати в ЄС. На жаль, лібералізація візового режиму не дасть нашим громадянам широких трудових прав. Транзитний період − стандартні 90 днів, а значить, замість цивілізованих трудових угод з європейськими компаніями нас чекає чергова хвиля нелегального «заробітчанства», що не додає плюсів Україні перед західними партнерами.

Міф №3 − ми станемо на один щабель ближче до членства в ЄС. Насправді прямого зв’язку між підписанням ЗВТ з ЄС, введенням безвізового режиму і членством у Євросоюзі немає. Досить звернути увагу, що безвізовий режим з ЄС має ціла низка країн, які не мають відношення до Союзу ні політично, ні навіть географічно (Гондурас, Гватемала, Японія).

У 2016 році для організації нормальної роботи безвізового режиму Україні багато в чому доведеться спиратися на досвід Молдови, яка отримала цей статус на рік раніше. Можливо, вдасться уникнути багатьох помилок і не осоромитися перед європейцями.

Ринок землі: настав час вирішувати

Мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення існує в Україні з 2001 року, і весь цей час триває запекла дискусія з приводу його скасування. Багатьма економічними експертами дія мораторію традиційно називається одним із головних бар’єрів, що стримують розвиток вітчизняного АПК, проте політична складова з року в рік призводить до штучної консервації вирішення цієї проблеми.

2016 рік може стати вирішальним у цьому питанні, а об’єктивні зовнішні обставини − все-таки схилити український політикум до прийняття вольового рішення. 10 листопада поточного року Верховна Рада вчергове продовжила мораторій, проте вже в березні 2016-го парламент може почати розгляд законопроекту «Про ринок землі», розробленого Державним агентством з питань геодезії, картографії та кадастру.

Економічний ефект від введення ринку землі в Україні аналітики оцінюють в коридорі від $30 млрд до $100 млрд − усе залежить від ступеня ефективності дій уряду, прозорості закону і приведення до ладу земельного кадастру. Проведення такої масштабної реформи може закінчитися для України як інвестиційним бумом в АПК, так і повним антисоціальним фіаско − залежно від політичної волі й мотивів реформаторів. У будь-якому разі, 2016 рік – найбільш вдалий час для прийняття рішення, а «заморозка» реформи призведе тільки до негативних наслідків.

Урядовий пасьянс: яким буде Кабмін

Те, що очікувана відставка Арсенія Яценюка з посади прем’єр-міністра України не відбулася в поточному році, аж ніяк не говорить про те, що його майбутнє буде безхмарним у році майбутньому. Конфігурація сил в українському парламенті все ще не дозволяє президенту Петру Порошенку укомплектувати більшість без «Народного фронту», але саме вибудовування державної вертикалі «під президента» з подальшим «зливом» Яценюка − один із головних політичних трендів 2016 року.

Багато в чому успішність цієї затії визначить перспективи Порошенка на майбутніх президентських виборах 2019 року. Розпуск Верховної Ради як варіант переформатування уряду був благополучно похований в Адміністрації Президента в силу своєї безперспективності, і буде використаний командою нинішнього глави держави тільки в крайньому випадку.

Після приїзду до Києва віце-президента США Джо Байдена стало очевидно, що «пакт про ненапад» діє до весни 2016 року, після цього «добро» на зміну прем’єра президент отримає і від Держдепу. Арсеній Петрович, судячи з синхронних заяв БПП і «Народного фронту» про важливість реформ і єдність команди, правила гри прийняв і змирився з весняним сценарієм.

Питання тепер у тому, як президентська команда планує провести зміну прем’єра, і за рахунок кого буде добирати відсутні голоси. Прецеденти в сучасній українській історії бували − вербування мажоритарників шляхом їх включення до складу президентської фракції. Не виключені й ситуативні домовленості з такими фракціями, як «Воля народу» й «Відродження», яких може чекати ребрендинг з подальшим переформатуванням на користь команди президента.

Великий розпродаж: чи відбудеться глобальна приватизація

Український уряд, на відміну від народу, не вірить у новорічну прикмету не залишати незакінчені справи в старому році. Тому настільки масштабний процес, як приватизація, плавно перекочує з 2015-го в 2016-й і стане невід’ємним трендом політики уряду. Арсеній Яценюк вже анонсував продаж цілого ряду держпідприємств, аргументуючи це тим, що без ефективного власника їх чекає неминучий крах і прописка на економічному цвинтарі.

Враховуючи досвід України в питанні приватизації держпідприємств, наївним було б чекати істотного наповнення бюджету, а доля багатьох активів після продажу, як правило, слабко корелює з тим, що заявляє уряд

Причому перелік виставлених на продаж об’єктів з кожним місяцем зростає. Буквально нещодавно він поповнився такими гігантами, як «Украгролізинг» і «Укрспецторг». Ну а флагманом приватизації наступного року може стати Одеський припортовий завод, і вже зрозуміло, що продадуть його значно нижче за його реальну вартість.

Враховуючи досвід України в питанні приватизації держпідприємств, наївним було б чекати істотного наповнення бюджету, а доля багатьох активів після продажу, як правило, слабко корелює з тим, що декларує уряд. Та все ж Яценюк сподівається отримати від приватизації 17 млрд гривень, але поки що ці плани здаються занадто амбітними, враховуючи інвестиційний клімат в Україні.

Нагадаємо, в 2015 році країна зайняла 89-е місце в рейтингу інвестиційної привабливості (BDO International Business Compass) за версією Гамбурзького інституту світової економіки.

автор: ВІТАЛІЙ ФІЛІПОВСЬКИЙ, джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі