Вугілля на експорт: «ДНР» вирішила продавати його в Європу

Влада так званої «ДНР» в особі «вождя» Олександра Захарченка заявила, що почала пошук партнерів для постачання вугілля, що видобувається на території тимчасово окупованого Донбасу, в країни Європи і Близького Сходу. Споживачів з України бойовикам стало мало, тому вони вирішили «розширити ринки збуту».

«Ми не повинні зациклюватися на одному партнері − Україні, тому відпрацьовуємо варіанти Європи та Близького Сходу», − повідомив днями лідер «ДНР» Олександр Захарченко. А також попередив, що в разі затримок оплати з боку покупців, постачання вугілля в Україну може бути зупинено.

Як би дивно і смішно не звучала заява Захарченка, але вугілля з окупованих територій і зараз іде на експорт, ще за старими, українським контрактами. Поки що так звана влада «ДНР» не контролює найбільш ласі шматки цього бізнесу. Але все може змінитися, тому що Україна так і не змогла налагодити контроль, хоча б мінімальний, на вугільних підприємствах окупованих територій. А колишні господарі Донбасу, «вугільні королі», його просто втрачають через свою інертність і відсталість мислення, хоча в їхніх силах було не допустити контролю над своїми активами.

Старі контракти

За 11 місяців 2015 року падіння видобутку вугілля в Україні склало 41%, або 25,2 млн тонн, порівняно з тим же періодом 2014-го. В абсолютних цифрах видобуток склав усього 36,35 млн тонн. При цьому падіння видобутку в Донецькій області досягло 48%, у Луганській − 77%, Волинській − майже 16%. Невелике зростання показали Дніпропетровська область (+0,5%) і Львівська (+9,2%). Але, враховуючи обсяги їх видобутку та низьку якість сировини, це зростання не грає особливої ролі в загальному балансі.

Разом з тим на окупованих територіях при шахтах продовжують працювати фабрики глибокого збагачення, що належать приватним структурам. Там стоять новітні установки і використовуються технології, що дозволяють навіть із териконової маси отримувати антрацитову групу марки П (пісне вугілля). Ці збагачувальні фабрики спочатку працювали виключно на Туреччину, Болгарію, і навіть Канаду. Такі фабрики є при шахтах у Ровеньках, в Свердловську, в районі Сніжного і Тореза. Все це вугілля сьогодні йде на експорт через порти Росії. В основному через Таганрог. Великі партії − з Новоросійська.

За 11 місяців 2015 року падіння видобутку вугілля в Україні склало 41%, або 25,2 млн тонн, порівняно з тим же періодом 2014-го. В абсолютних цифрах видобуток склав усього 36,35 млн тонн

Свого часу майже всіма збагачувальними фабриками володіла «сім'я» через «Донецький розрахунково-фінансовий центр» (ДРФЦ) і компанію «Енергобудпроммаш». Сьогодні ця схема вже не працює, а фабрики перейшли під управління інших людей. За даними Forbes, у їх список не входить керівник псевдореспубліки Олександр Захарченко. Саме тому він і зробив «тонку» пропозицію: «поділитися бізнесом із молодою республікою».

Крім того, донбаські вугільники завжди працювали з підприємствами Росії, відправляючи туди побутове вугілля, розповідає колишній топ-менеджер «Торезантрацит» Віталій Кропачов. «Причому далеко не дешеві газові марки, а досить дорогу марку А (антрацит): АС − антрацит-насіння, АМ − антрацит дрібний, АК − антрацит кулак. Везли в основному КамАЗами», − згадує співрозмовник видання.

Сьогодні представники ОБСЄ на пунктах пропуску українсько-російського кордону щодня фіксують виїзд десятків КамАЗів з вугіллям у бік Росії без будь-яких документів. Рекордом стала тиждень з 7 по 13 грудня – через кордон проїхало більше 200 машин з українським вугіллям.

Конкуренти

З одного боку, перспективи для експорту в «молодої республіки» начебто є, але з іншого − виникає питання логістики й конкуренції. Як каже Віталій Кропачов, наприклад, порт Таганрога дуже маленький і може приймати лише баржі водотоннажністю 3500 тонн, у той час як налагодити рентабельні експортні поставки можливо при постачанні партіями обсягом не менше 30-60 тис. тонн за один раз. А в Новоросійськ везти вугілля автомобільним транспортом далеко і теж дорого.

«Порти на чорноморському узбережжі перевантажені, і не багатьом українцям дають можливість працювати в ніші поставок вугілля за кордон. Там шалена конкуренція, плюс росіяни до людей з Донбасу, які там працюють, ставляться як до другосортних. Зрадників ніхто не любить, вони на них дивляться як на нижчу расу − людей, які зрадили свою країну», − описує ситуацію Кропачов.

У Росії також існує надлишок вугілля, вона експортує майже половину з видобутого чорного золота. Тільки в 2014 році було вивезено 43% з добутих 356 млн тонн вугілля. Причому всі великі російські компанії – «СУЭК», «Мечел», «Евраз», «Сибуглемет» − намагаються збільшити свою частку ринку і прагнуть наростити постачання на ринок Азії, де сьогодні зберігається високий попит на вугілля.

У Росії без центрального опалення живуть 8% домогосподарств, а не газифіковано понад 30% міського житлового фонду. В абсолютних цифрах це 4 млн і 25 млн домогосподарств відповідно. Ось вони б купували вугілля з України

Водночас, згідно з даними Forbes, псевдореспублікам сьогодні самим не вистачає вугілля. Наприклад, у листопаді 2015 року в «ДНР» замість вугілля, яке до окупації видавали мало не половині жителів регіону безкоштовно, людям запропонували компенсаційні виплати у розмірі 7500 рублів на домогосподарство на оплату 2,5 тонни твердого побутового палива (вугілля) і його доставку одержувачеві. Тобто по 3000 рублів за тонну. Пропозиція діяла тільки для пільгових категорій населення, бюджетники і багатодітні сім'ї туди не увійшли.

Для порівняння, в російському Кемерово споживачам пропонують 8 тонн вугілля за 10 000 рублів, або по 1250 рублів за тонну. А співробітникам вугільних підприємств взагалі роздають безкоштовно. Таким чином, і в Росії донецьке вугілля просто неконкурентоздатне, якщо тільки воно не дістається продавцям даром.

Хто заплатить

Скільки видобувається вугілля на окупованій території і скільки його вивозиться за межі України, сьогодні не знає ніхто. Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин недавно зізнався ЗМІ, що не має жодної інформації про те, що відбувається у вугільній галузі в окупованих районах Луганської та Донецької областей. Хоча б частковий контроль має тільки ДТЕК зі своїми шахтами в Ровеньках і Свердловську, і Юхим Звягільський із шахтою ім. Засядька. Причому, щоб отримати дозвіл на вивезення видобутого вугілля, їм доводиться домовлятися з «місцевою владою» і частину вугілля віддавати «молодим республікам».

Крім того, згідно з даними Forbes, до останнього часу існували і грошові такси на вивезення вугілля з окупованих територій: 2000 гривень за вагон «владі «ЛДНР» плюс 200 гривень за вагон (або 100 гривень за машину) на українських пунктах пропуску. Сьогодні сотні мільйонів гривень готівкою є основою розрахунків із вугільними ділками на Донбасі. Яким чином вони потрапляють на територію «ЛДНР» − питання риторичне.

Зрозуміло, що ні Європа, ні Близький Схід не будуть купувати вугілля у «ЛДНР» з однієї простої причини − «ЛДНР» його буде невигідно продавати, враховуючи логістичні витрати. Разом з тим у Росії без центрального опалення живуть 8% домогосподарств, а не газифіковано понад 30% міського житлового фонду. В абсолютних цифрах це 4 млн і 25 млн домогосподарств відповідно. Вони можуть купувати вугілля з України. Якщо воно продавцям дісталося безкоштовно, його можна і за демпінговою ціною «загнати». А потім розповідати про «широкі експортні зв'язки». Тільки тоді за чий рахунок буде підтримуватися його видобуток на окупованій території?

автор: , джерело: Forbes

Рекомендуємо прочитати

Около 5% населения мира регулярно употребляют наркотики

Примерно 5% населения мира регулярно употребляют наркотические вещества, почти 30 млн человек страдают от зависимости и нуждаются в лечении, говорится в докладе Упр....

Це може бути цікавим

Кабмін спрогнозував курс гривні на три роки. Чому Уряду вигідна девальвація гривні?

Такий прогноз рік тому давав керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб, коментуючи анонсоване Кабміном підвищення «мінімалки»....

загрузка...

Схожі публікації

Дивіться, що пишуть

Перемога у Другій світовій відкрила Україні шлях до демонтажу тоталітаризму - історик

До 76-ої річниці початку Великої вітчизняної війни історик Максим Казаков нагадує про те, хто наближав початок Другої світової, у якій ролі нацистська Німеччина бач....