Вугілля на експорт: «ДНР» вирішила продавати його в Європу

Вугілля на експорт: «ДНР» вирішила продавати його в Європу

Влада так званої «ДНР» в особі «вождя» Олександра Захарченка заявила, що почала пошук партнерів для постачання вугілля, що видобувається на території тимчасово окупованого Донбасу, в країни Європи і Близького Сходу. Споживачів з України бойовикам стало мало, тому вони вирішили «розширити ринки збуту».

«Ми не повинні зациклюватися на одному партнері − Україні, тому відпрацьовуємо варіанти Європи та Близького Сходу», − повідомив днями лідер «ДНР» Олександр Захарченко. А також попередив, що в разі затримок оплати з боку покупців, постачання вугілля в Україну може бути зупинено.

Як би дивно і смішно не звучала заява Захарченка, але вугілля з окупованих територій і зараз іде на експорт, ще за старими, українським контрактами. Поки що так звана влада «ДНР» не контролює найбільш ласі шматки цього бізнесу. Але все може змінитися, тому що Україна так і не змогла налагодити контроль, хоча б мінімальний, на вугільних підприємствах окупованих територій. А колишні господарі Донбасу, «вугільні королі», його просто втрачають через свою інертність і відсталість мислення, хоча в їхніх силах було не допустити контролю над своїми активами.

Старі контракти

За 11 місяців 2015 року падіння видобутку вугілля в Україні склало 41%, або 25,2 млн тонн, порівняно з тим же періодом 2014-го. В абсолютних цифрах видобуток склав усього 36,35 млн тонн. При цьому падіння видобутку в Донецькій області досягло 48%, у Луганській − 77%, Волинській − майже 16%. Невелике зростання показали Дніпропетровська область (+0,5%) і Львівська (+9,2%). Але, враховуючи обсяги їх видобутку та низьку якість сировини, це зростання не грає особливої ролі в загальному балансі.

Разом з тим на окупованих територіях при шахтах продовжують працювати фабрики глибокого збагачення, що належать приватним структурам. Там стоять новітні установки і використовуються технології, що дозволяють навіть із териконової маси отримувати антрацитову групу марки П (пісне вугілля). Ці збагачувальні фабрики спочатку працювали виключно на Туреччину, Болгарію, і навіть Канаду. Такі фабрики є при шахтах у Ровеньках, в Свердловську, в районі Сніжного і Тореза. Все це вугілля сьогодні йде на експорт через порти Росії. В основному через Таганрог. Великі партії − з Новоросійська.

За 11 місяців 2015 року падіння видобутку вугілля в Україні склало 41%, або 25,2 млн тонн, порівняно з тим же періодом 2014-го. В абсолютних цифрах видобуток склав усього 36,35 млн тонн

Свого часу майже всіма збагачувальними фабриками володіла «сім’я» через «Донецький розрахунково-фінансовий центр» (ДРФЦ) і компанію «Енергобудпроммаш». Сьогодні ця схема вже не працює, а фабрики перейшли під управління інших людей. За даними Forbes, у їх список не входить керівник псевдореспубліки Олександр Захарченко. Саме тому він і зробив «тонку» пропозицію: «поділитися бізнесом із молодою республікою».

Крім того, донбаські вугільники завжди працювали з підприємствами Росії, відправляючи туди побутове вугілля, розповідає колишній топ-менеджер «Торезантрацит» Віталій Кропачов. «Причому далеко не дешеві газові марки, а досить дорогу марку А (антрацит): АС − антрацит-насіння, АМ − антрацит дрібний, АК − антрацит кулак. Везли в основному КамАЗами», − згадує співрозмовник видання.

Сьогодні представники ОБСЄ на пунктах пропуску українсько-російського кордону щодня фіксують виїзд десятків КамАЗів з вугіллям у бік Росії без будь-яких документів. Рекордом стала тиждень з 7 по 13 грудня – через кордон проїхало більше 200 машин з українським вугіллям.

Конкуренти

З одного боку, перспективи для експорту в «молодої республіки» начебто є, але з іншого − виникає питання логістики й конкуренції. Як каже Віталій Кропачов, наприклад, порт Таганрога дуже маленький і може приймати лише баржі водотоннажністю 3500 тонн, у той час як налагодити рентабельні експортні поставки можливо при постачанні партіями обсягом не менше 30-60 тис. тонн за один раз. А в Новоросійськ везти вугілля автомобільним транспортом далеко і теж дорого.

«Порти на чорноморському узбережжі перевантажені, і не багатьом українцям дають можливість працювати в ніші поставок вугілля за кордон. Там шалена конкуренція, плюс росіяни до людей з Донбасу, які там працюють, ставляться як до другосортних. Зрадників ніхто не любить, вони на них дивляться як на нижчу расу − людей, які зрадили свою країну», − описує ситуацію Кропачов.

У Росії також існує надлишок вугілля, вона експортує майже половину з видобутого чорного золота. Тільки в 2014 році було вивезено 43% з добутих 356 млн тонн вугілля. Причому всі великі російські компанії – «СУЭК», «Мечел», «Евраз», «Сибуглемет» − намагаються збільшити свою частку ринку і прагнуть наростити постачання на ринок Азії, де сьогодні зберігається високий попит на вугілля.

У Росії без центрального опалення живуть 8% домогосподарств, а не газифіковано понад 30% міського житлового фонду. В абсолютних цифрах це 4 млн і 25 млн домогосподарств відповідно. Ось вони б купували вугілля з України

Водночас, згідно з даними Forbes, псевдореспублікам сьогодні самим не вистачає вугілля. Наприклад, у листопаді 2015 року в «ДНР» замість вугілля, яке до окупації видавали мало не половині жителів регіону безкоштовно, людям запропонували компенсаційні виплати у розмірі 7500 рублів на домогосподарство на оплату 2,5 тонни твердого побутового палива (вугілля) і його доставку одержувачеві. Тобто по 3000 рублів за тонну. Пропозиція діяла тільки для пільгових категорій населення, бюджетники і багатодітні сім’ї туди не увійшли.

Для порівняння, в російському Кемерово споживачам пропонують 8 тонн вугілля за 10 000 рублів, або по 1250 рублів за тонну. А співробітникам вугільних підприємств взагалі роздають безкоштовно. Таким чином, і в Росії донецьке вугілля просто неконкурентоздатне, якщо тільки воно не дістається продавцям даром.

Хто заплатить

Скільки видобувається вугілля на окупованій території і скільки його вивозиться за межі України, сьогодні не знає ніхто. Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин недавно зізнався ЗМІ, що не має жодної інформації про те, що відбувається у вугільній галузі в окупованих районах Луганської та Донецької областей. Хоча б частковий контроль має тільки ДТЕК зі своїми шахтами в Ровеньках і Свердловську, і Юхим Звягільський із шахтою ім. Засядька. Причому, щоб отримати дозвіл на вивезення видобутого вугілля, їм доводиться домовлятися з «місцевою владою» і частину вугілля віддавати «молодим республікам».

Крім того, згідно з даними Forbes, до останнього часу існували і грошові такси на вивезення вугілля з окупованих територій: 2000 гривень за вагон «владі «ЛДНР» плюс 200 гривень за вагон (або 100 гривень за машину) на українських пунктах пропуску. Сьогодні сотні мільйонів гривень готівкою є основою розрахунків із вугільними ділками на Донбасі. Яким чином вони потрапляють на територію «ЛДНР» − питання риторичне.

Зрозуміло, що ні Європа, ні Близький Схід не будуть купувати вугілля у «ЛДНР» з однієї простої причини − «ЛДНР» його буде невигідно продавати, враховуючи логістичні витрати. Разом з тим у Росії без центрального опалення живуть 8% домогосподарств, а не газифіковано понад 30% міського житлового фонду. В абсолютних цифрах це 4 млн і 25 млн домогосподарств відповідно. Вони можуть купувати вугілля з України. Якщо воно продавцям дісталося безкоштовно, його можна і за демпінговою ціною «загнати». А потім розповідати про «широкі експортні зв’язки». Тільки тоді за чий рахунок буде підтримуватися його видобуток на окупованій території?

автор: , джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі