Жінки-дипломатки потерпають від недружньої до їхніх родин практики, що поширена в Україні

Жінки-дипломатки потерпають від недружньої до їхніх родин практики, що поширена в Україні

Найдієвішим способом заохочення жінок до більш активного кар’єрного просування на дипломатичних посадах, є запровадження політик, дружніх до родини, що повністю відсутнє в українській практиці.

Про це йдеться у дослідженні Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) «Гендерні особливості дипломатичної служби в Україні та у світі». Експерти центру проаналізували як ведеться жінкам на дипломатичній службі і чому їх так мало серед українських послів за кордоном?

Цікавим висновком, до якого дійшли автори проекту є те, що для більш молодшого покоління чоловіків вважається соціально прийнятним робити перерву у кар’єрі для того, щоб їхні дружини або партнерки могли просуватися по своїй кар’єрній драбині.

Серед проблем, які виділяються авторами дослідження, є те, що співжиття із чоловіком чи партнером, який перебуває у фрустрації через неможливість побудови кар’єри, було дуже стресовим досвідом для жінок, які реалізуються у дипломатичній сфері. А для пар, у яких обоє обіймали певні дипломатичні посади, балансування між кар’єрою та сімейними обов’язками без домашньої підтримки було великим викликом.

Аналізуючи спроможність жінки зробити дипломатичну кар’єру в Україні, експерти показують, що серед керівництва міністерства закордонних справ України посаду першого заступника Міністра обіймає жінка. Посади керівників середньої ланки обіймає 21 жінка (20 % від загальної кількості працівників), посади керівників вищої ланки – 7 жінок (25 %). У зарубіжних дипломатичних установах України керівні посади обіймають 5 жінок: Надзвичайний і Повноважний Посол, Генеральний консул і 3 керівники консульських установ.

З часу незалежності в Україні восьмеро жінок було призначено на Посади послів та представників України при міжнародних організаціях: Ніна Ковальська, Сюзанна Станік, Наталя Зарудна, Оксана Слюсаренко, Тетяна Іжевська, Тетяна Саєнко, Наталя Галібаренко, Інна Огнівець. При цьому шестеро з них були кар’єрними дипломатками, а двоє – призначеними за політичним принципом

З 1991 року семеро жінок обіймали посади генеральних консулів України: Ольга Бенч, Ганна Кармадонова, Наталя Прокопович, Алла Польова, Лариса Герасько, Леся Лозинська, Оксана Тарасюк. При чому четверо з них були призначені за політичним принципом, а троє – за кар’єрно-професійним.

Станом на листопад 2015 року четверо жінок виконують обов’язки керівників дипломатичних установ України за кордоном, зокрема: Непоп Любов, Дарибогова Ольга, Давидович Людмила, Іванова Діана.

Автори дослідження підкреслюють, що окрім загальних викликів та упереджень щодо перебування жінок на дипломатичній службі, традиційно притаманних усім країнам, в українських реаліях додатково накладається проблема нереформованості дипломатичної служби, успадкованої з радянських часів, яка, якщо і передбачала залучення жінок, то виключно з пропагандистською або декоративною метою.

Україні, як і в цілому у світі, головним викликом для кар’єрного просування дипломаток є проблема узгодження професійного зростання із сімейним життям. Водночас в Україні ця проблема значно ускладнюється відсутністю належної уваги до питання гендерної рівності у системі дипломатичної служби як у суспільстві, так і серед керівників зовнішньополітичного відомства, а також фінансово-економічним фактором та повною відсутністю дружніх політик до родин дипломатів.

З повним текстом дослідження можна ознайомитись за посиланням.



загрузка...

Читайте також

Коментарі