Політологи з України, Росії та Британії про те, чи закінчиться війна на...

Політологи з України, Росії та Британії про те, чи закінчиться війна на Донбасі

Тристороння контактна група щодо врегулювання ситуації на Донбасі закликала до перемир’я з 23 грудня, щоб жителі Донбасу змогли в безпеці зустріти Новий рік і Різдво.

Перемир’я, оголошене на Донбасі в кінці серпня і приурочене до початку навчального року, як стверджує ОБСЄ, зберегло чимало людських життів і стало поворотом до деескалації конфлікту.

Пізніше в рамках Тристоронньої контактної групи, що складається з представників України, Росії та ОБСЄ, підписали доповнення до комплексу заходів про виведення танків, артилерії (калібром менше 100 мм) і мінометів (калібром менше 120 мм включно) і розпочали процес відведення важких озброєнь від лінії зіткнення.

Російська служба Бі-бі-сі звернулася до політологів з України, Росії та Британії із запитанням: які перспективи миру на Донбасі?

Михайло Погребинський, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології:

Я думаю, що перспективи встановлення миру на Сході є, оскільки ті, хто приймає рішення на найвищому рівні, не зацікавлені в ескалації конфлікту на Донбасі.

Москва зацікавлена в тому, щоб «приморозити» конфлікт на сході України. Київ не здатний і не готовий використовувати військову силу всерйоз.

Росія зацікавлена в заморожуванні ситуації на Донбасі, бо зараз для неї головне питання — не Україна, а те, як вийти з конфлікту в Сирії. Кремлю зараз не до якихось радикальних дій на сході України.

Однак Україні замороження конфлікту не вигідне, якщо виходити з мети збереження Донбасу в її складі. Замороження працює на те, що цю територію рано чи пізно Україна втратить.

Тому важко говорити про те, наскільки довго такий мир протримається.

Це залежатиме від багатьох факторів. Зокрема — і від того, що відбуватиметься з українською владою навесні. Не виключено, що вона буде змінюватися.

Сергій Міхеєв, російський політолог:

Це перемир’я умовно називають «новорічним». Вони домовилися, що в ці свята ніби ніхто стріляти не буде, але, наскільки я знаю ситуацію, там за останні два роки жодного дня не було, щоб не стріляли — що б там не укладали, які б угоди не підписували.

Тому питання тільки в тому, скільки стрілятимуть, з якої зброї і як часто. Ось і все. Можливо, стрілятимуть рідше, ніж зараз.

Немає жодного шансу, що Мінські угоди будуть виконані, це ще восени було зрозуміло. Де-факто їх пролонгація на 2016 рік вже відбулася, не виключаю, що доведеться продовжувати і далі, бо дорога дуже складна. Без цього не вийде — треба або продовжувати, або одна зі сторін розірве угоди.

Принципово нові домовленості на вищому рівні абсолютно неможливі. Бо сторонами конфлікту є Київ і Донецьк із Луганськом, без них домовитися не вийде. На Заході сильно перебільшують здатність Москви просто так, за дзвінком вирішувати там всі проблеми.

Це точно так само, як розмови про те, щоб долю Асада вирішувати без Асада, у якого під контролем армія у 200 000 людей. Припустимо, домовився Путін з Обамою, і що? Асад піде і застрелиться в туалеті? Так само і тут. Не треба перебільшувати здатність світових лідерів одноосібно розв’язувати проблеми.

Причина невиконання Мінських угод — у тому, що дві сторони конфлікту не можуть домовитися, а на Заході весь час намагаються перекласти відповідальність на когось іще. Або Київ говорить: домовляйтеся з Москвою, Захід говорить Москві: змусьте цих, а насправді все досить просто: реально сторони конфлікту не ведуть переговорів і не готові виконувати умови угод.

У Києві принципово не хочуть чути Донецьк і Луганськ: вони бандити, сепаратисти, ми з ними розмовляти не будемо.

Не кажучи вже про те, що в угодах є стаття про зміну Конституції, вона так і не виконана. Не може ж Москва змінити українську Конституцію, це може зробити тільки Київ, а він цього не робить, знаходить для цього виправдання. От і все, далі глухий кут.

Далі — або в’язкий, тривалий процес, який ітиме весь 2016, а може і 2017, або розрив угод. Але не думаю, що вихід із цих угод принесе комусь користь, бо вони хоч якісь правила гри встановлюють. А якщо ніхто зі сторін не обмежений ніякими правилами, то можливо будь-який розвиток подій.

Ситуація така, що угоди ніби і виконувати складно, але й вийти з них не можна.

Джон Лаф, експерт Королівського інституту міжнародних відносин у Лондоні:

Я би сказав, що ситуація на сході України зовсім не обнадійлива — з різних причин. Головна проблема полягає в тому, що Мінські угоди ґрунтуються на перспективі реінтеграції цих територій в Україну, а це, напевно, передчасно, бо форсувати ці питання надзвичайно складно. Більше за те, положення Мінських угод складно виконати ще через стадії: перша частина випадає на Україну.

Я вважаю, що ми довгий час матимемо справу із замороженим статус-кво — це навіть не можна назвати конфліктом. У результаті перспективи досить похмурі. Я особисто думаю, що доведеться ще раз сісти за стіл переговорів, можливо, в Мінському форматі, і виробити нові угоди.

Бо мені важко уявити, що можна на Сході провести нормальні вибори відповідно до українського законодавства, що спокійно підуть ці керівники, зокрема Захарченко. Їхня роль теж незрозуміла.

Маса запитань із приводу виведення військової техніки, персоналу і так далі. Чи вважаються той персонал, та техніка, які Росія, очевидно, направила сепаратистам, російським персоналом, російською технікою? Я думаю, що ні, тому що це все приховується.

Я думаю, що українці зможуть стверджувати, що виконали свою частину, а Росія свою — ні. Склалася дуже складна ситуація, і поки що я не бачу світла в кінці тунелю.

Джерело: ВВС Україна



загрузка...

Читайте також

Коментарі