Як підключитися до електромережі: хто і за що повинен платити

Енергетики пропонують знизити навантаження на новий бізнес і перенести частину витрат на приєднання нових споживачів до мережі в тариф на кіловат-годину.

Як раніше повідомляв Forbes, Україна за результатами 2014 року посіла 172-е місце в загальному рейтингу Світового банку Doing Business-100 у частині отримання електроенергії. Такий низький показник свідчить, що країна відчуває проблеми як з якістю і надійністю енергопостачання, так і з підключенням до електромережі нових споживачів. Тим часом саме швидкість і доступна ціна приєднання до електропроводів нових абонентів багато в чому визначають інвестиційну привабливість держави.

Як виправити становище і зробити електромережі більш доступними для споживача, намагався розібратися Forbes.

Глибоке приєднання: споживач платить за все

В Україні порядок підключення непобутових споживачів до електромереж регламентується Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж. Документ затверджено постановою НКРЕКУ №32 від 17 січня 2013 року.

Згідно з цією методикою, оплата приєднання до електромереж нових абонентів здійснюється повністю з кишені самих абонентів, а не з тарифів на передачу електроенергії, які встановлює для обленерго НКРЕКУ. Такий порядок енергетики ще називають концепцією глибокого приєднання, і в такому порядку існує своя певна логіка. «Розробники методики виходили з того, що діючі електромережі будувалися для тих наявних споживачів, які вже є, і які, по суті, ці електромережі вже оплатили. Однак чому вони повинні оплачувати зі своїх кишень підключення споживачів нових?» − дивується один з експертів енергоринку.

При цьому слід зазначити, що за кордоном подібної логіки дотримуються далеко не скрізь. Наприклад, у деяких країнах Євросоюзу немає окремої плати за підключення, а витрати на спорудження нових ділянок електромереж включено до складу тарифу на електроенергію. При цьому національні уряди створюють економічні стимули для енергопостачальних компаній, у тому числі за допомогоюRAB-регулювання − з тим, щоб вони своєчасно нарощували резерв передавальних потужностей і не перешкоджали розвитку малого та середнього бізнесу.

Схожа модель існує і в США, де є регулярна абонементна платня за приєднану потужність, але немає окремої плати за підключення. Витрати на спорудження нових розподільних мереж, таким чином, знімаються з абонементної плати.

Такий підхід може здатися новим споживачам, які ще тільки підключаються до мережі, більш справедливим. Однак навряд чи в Україні на даному історичному етапі можливо його реалізувати. По-перше, зараз частка послуг наших обленерго становить у структурі роздрібного тарифу на кіловат-годину мізерні 5,6%. У тій же Німеччині аналогічний показник перевищує 35%. Тобто, українським енергопостачальникам спорудження нових ліній електропередач поки що не по кишені − купівельна спроможність споживачів не дозволяє.

За даними експерта Коаліції енергетичних реформ Андрія Перевертаєва, середня роздрібна ціна струму для непобутових споживачів 27 країн ЄС у 2013 році склала 9,4 євроценти (близько 2,4 грн) за 1 кіловат-годину. Для порівняння: в грудні 2015 року українські непобутові абоненти купують електроенергію по 1,238 грн за кіловат-годину − на першому класі напруги, і 1,52 − на другому.

По-друге, незважаючи на те, що незалежна Україна вийшла з колишньої централізованої планово-розподільної економіки, в країні на сьогодні повністю відсутня практика ефективного планування забудови територій. А якщо врахувати хаос, бюрократичні зволікання і корупцію в системі землевідведення, країна в результаті отримує повну непередбачуваність у будівництві житла та інших об'єктів соціально-економічного призначення, які зводяться без урахування інфраструктурних можливостей.

Подібна практика є діаметрально протилежною європейському досвіду, де ті ж енергопостачальні компанії мають можливість заздалегідь узгодити свої інвестиційні плани з потребами бізнесу і домовласників, вчасно забезпечивши нових споживачів електропередавальною інфраструктурою.

Таким чином, методика фінансування робіт з підключення нових споживачів струму за рахунок раніше приєднаних поки що Україні мало підходить.

Простіше нічого не будувати

Діючі сьогодні в Україні Правила приєднання електроустановок до електричних мереж виділяють два види підключень: стандартне і нестандартне.

Стандартне приєднання − це підключення тих споживачів, які розташовані по прямій лінії від джерела електропостачання на відстані не більше 300 метрів і які диференціюються за трьома ступенями приєднуваної потужності: до 16 кВт, від 16 до 50 кВт і від 50 до 160 кВт. При стандартному приєднанні споживач оплачує тільки ту потужність, яка йому необхідна. Стандартне підключення передбачає також регіональну диверсифікацію ставок за приєднання у зв'язку з тим, що собівартість підключення у всіх областях різна. Наприклад, у гірських районах вона в 1,5 рази вища, ніж у рівнинних.

Нестандартне приєднання – це коли енергопостачальній компанії для забезпечення споживача-замовника електроенергією необхідно забезпечити потужність, яка перевищує його потребу. Ідеться про розширення електромережної інфраструктури в районі, до якого прилягає новий абонент. У цьому разі у споживача є два шляхи: або чекати, коли обленерго виконає весь комплекс робіт відповідно до своїх інвестиційних планів (а чекати доведеться довго), або самому профінансувати будівництво і модернізацію необхідних об'єктів. Зрозуміло, що споживач у цьому разі вибирає другий варіант. Або нічого не будує взагалі, що часто і спостерігаємо в енергодефіцитних районах України.

Методика, затверджена 17 січня 2013 року, мала на меті спростити і стандартизувати процедури підключення відповідно до європейських стандартів. Проте, як показав майже трирічний досвід, вона недопрацьована і неефективна.

По-перше, в обленерго немає економічних стимулів, оскільки прибутку енергопостачальники від роботи з підключення нових споживачів не отримують.

По-друге, принцип глибокого приєднання, коли всі витрати з підключення сплачує новий абонент, усе одно пробуксовує, оскільки деяким обленерго за стандартного приєднання абонентів потужністю 50 кВт доводиться перекидати частину коштів на підключення зі своїх інвестиційних програм, передбачених у тарифі на передання електроенергії. Тобто використовувати гроші вже приєднаних споживачів.

І по-третє, глибоке приєднання призвело до того, що в енергодефіцитних районах країни соціально-економічний розвиток майже призупинився, оскільки більшості споживачів вкрай важко оплачувати із власної кишені весь комплекс робіт з розширення прилеглої електромережної інфраструктури.

Середня глибина приєднання: оплата змішана

2015 року робоча група у складі учасників енергоринку, НКРЕКП і Міненерговугілля розробила нову, удосконалену, методику приєднання до електромереж. В її основі лежить концепція середньої глибини приєднання. За такого підходу новий абонент оплачує тільки ту потужність, яка йому необхідна. Усі інші витрати, пов'язані з модернізацією електромереж вищого класу напруги, оплачуються з тарифу на передання електроенергії або з абонентської плати за приєднану потужність. Щоправда, в Україні абонплату поки що не впроваджено.

Нова методика виділяє три типи приєднань.

Стандартне – це підключення споживачів, які розташовані по прямій лінії від джерела електропостачання на відстані не більш як 300 метрів і з потужністю приєднуваних електроустановок до 160 кВт включно.

Нестандартне – підключення споживачів потужністю від 160 до 5000 кВт.

Індивідуальне – підключення понад 5000 МВт.

Нова методика диференціює також плату за стандартне приєднання за її чотирма видами, що дає змогу точніше привести усереднені витрати до фактичних.

«Концепція середньої глибини приєднання найпоширеніша в європейських країнах. Її перевагою, на відміну від глибокого приєднання, є зниження фінансового навантаження і на нового споживача електроенергії, і на новий бізнес», – повідомили Forbes у консалтинговій компанії ТОВ «Укренергоконсалтинг».

Нова методика була розроблена енергетиками у вигляді законопроекту про внесення змін до низки законів України, зокрема до закону «Про електроенергетику», і передана в Кабмін. Проте з Кабміну документ відправили на доопрацювання в Мінекономіки, де за нього взялися вже лобісти самих споживачів, наприклад будівельних компаній.

Як стало відомо Forbes, будівельники хочуть скасувати обмеження в розмірі 300 метрів при стандартному приєднанні, а також ввести для енергетиків вимогу обов'язкового підключення протягом 45 днів. Енергетики у відповідь заявляють, що будь-які побажання споживачів мають відповідати технічним і фінансовим можливостям.

Якою виявиться фінальна версія законопроекту і чи документ узагалі збереже своє існування, наразі невідомо. Не додає ясності в майбутні правила приєднання і проект Кодексу електромереж, опублікований на сайті Міненерговугілля. Документ у своєму змісті фактично зберігає чинну методику, за винятком хіба що полегшення для споживачів деяких процедурних питань.

автор: , джерело: Forbes

Рекомендуємо прочитати

У кого Кабмін відбере субсидії та чи можна інакше

Те, за яким механізмом скорочують субсидії, хто має шанси їх зберегти та яким чином можна зменшити тарифи для всіх проаналізував "Соціальний рух"....

Це може бути цікавим

В Киеве пройдет юбилейный ГОГОЛЬfest

В этом году под события ГОГОЛЬfest будут задействованы 3 локации: ВДНХ (просп....

загрузка...

Схожі публікації

Дивіться, що пишуть

Як правильно звільнитися з роботи

З питанням звільнення з роботи, так чи інакше, зустрічається практично кожен....