Проблемні аспекти виборів в Україні: погляд ззовні та зсередини

Проблемні аспекти виборів в Україні: погляд ззовні та зсередини

Яким чином восени 2015 року було забезпечено реалізацію конституційних виборчих прав жителям Донецької та Луганської областей на фоні збройного конфлікту? Які ризики тягне за собою позбавлення активного і виборчого права внутрішньо переміщених осіб в Україні? Які існують міжнародні стандарти гарантування загального та рівного виборчого права для ВПО та досвід яких успішних міжнародних практик можна застосувати для вирішення даної проблеми в Україні? Що таке політично вмотивоване спостереження та які «фейкові» міжнародні місії діяли під час кампанії  місцевих виборів?

Ці та інші питання обговорили експерти та представники неурядових громадських організацій під час публічної дискусії «Проблемні аспекти виборів в Україні: погляд ззовні та зсередини», що відбулася 21 грудня 2015 року в м. Київ.

Як відзначив міжнародний експерт Штефен Галлінг (Берлін, Німеччина), місцеві вибори в Донецькій і Луганській областях відзначилися високим рівнем конкуренції і зробили свій внесок у диверсифікацію політичного спектру в регіоні: «Хоча за підсумками місцевих виборів можна сміливо констатувати домінування  Опозиційного блоку, як фактичного спадкоємця Партії регіонів, однак, на відміну від останніх років, ця партія не має політичної монополії в регіоні. Зі зростанням політичної конкуренції виявилося, що також посилився взаємний контроль учасників виборчого процесу і, таким чином, була досягнута часткова політична рівновага». У той же час Ольга Айвазовська (Громадянська мережа ОПОРА) та Роман Кисленко (Донецька обласна організація «Комітет виборців України»), які брали участь у кампанії громадського спостереження, відзначили політичні мотиви рішення не призначати голосування на виборах у тих регіонах, які станом на теперішній момент є непідконтрольними українському урядові та українському парламенту, котре було прийняте за рекомендацією цивільно-військових адміністрацій Донецької і Луганської областей без громадського обговорення. При цьому наголошувалося на відсутності прозорих критеріїв, що стало наслідком застосування рекомендацій цивільно-військових адміністрацій.

Обмеження при реалізації політичного права голосувати на виборах, яке торкнулося внутрішньо переміщених осіб, на думку учасників дискусії, є однією з найбільших прогалин виборчого процесу в Україні. Сам факт переселення не повинен використовуватися як підстава для дискримінації щодо внутрішньо переміщених осіб, у порівнянні з іншими громадянами. Тому вивчення практичного досвіду тих країн, які досягли успіхів у забезпеченні права внутрішньо переміщених осіб на участь у політичному житті, є важливим етапом у вирішенні цієї проблеми в Україні. Власне порівняльний аналіз позитивних та негативних аспектів різних підходів, які застосовуються в інших країнах з метою гарантування виборчих прав внутрішньо переміщених осіб, запропонувала міжнародний експерт Елене Ніжарадзе (Тбілісі, Грузія). «У випадку з Грузією внутрішньо переміщені особи мають право брати участь у всіх видах виборів відповідно до їх поточного місця проживання. Реалізація цього права не призводить до позбавлення статусу вимушеного переселенця чи скасування будь-яких пов’язаних із цим статусом пільг. На противагу грузинській моделі, внутрішньо переміщені особи у Боснії та Герцеговині мають право голосувати як за поточним місцем перебування, так і за постійним місцем проживання. Крім того, у даному випадку вони можуть обирати, чи хочуть вони голосувати особисто або заочно», — зазначила експерт.

Про потребу перегляду національного законодавства та надання внутрішньо переміщеним особам права на участь у всіх видах виборів говорили присутні на дискусії представники громадськості: Олександр Клюжев (Громадянська мережа ОПОРА), Тетяна Дурнєва (Інститут суспільно-економічних досліджень), Вікторія Савчук («Крим.SOS»),Сулейман Мамутов (ВБФ «Право на захист») та народний депутат Наталія Веселова.

public 21 12 2

Присутні зійшлись на думці, що необхідно прийняти відповідні поправки до законів України та дозволити внутрішньо переміщеним особам голосувати за їх поточним місцем проживання. Це особливо важливо на той випадок, якщо конфлікт триватиме протягом багатьох років. У той же час голосування за теперішнім місцем перебування не має призводити до анулювання реєстрації за постійним місцем проживання, а також до позбавлення статусу внутрішньо переміщеної особи та будь-яких пільг, пов’язаних із цим статусом.

«Невирішення питання виборчих прав ВПО на останніх місцевих виборах було акцептовано суспільством, яке, на жаль, досі сприймає питання реалізації деяких прав як привілей. Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» забороняє будь-які обмеження права громадян на участь у місцевому самоврядуванні, що є логічним відображенням положення Конституції, за яким життя, честь і гідність людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Те, що ВПО було необґрунтовано обмежено у здійсненні права голосу є доказом того, що справжнє дотримання і повага до прав людини і інших цінностей можливі лише за умови сприйняття цих цінностей і  суспільством, і державою», – відзначив Сулейман Мамутов. Коментуючи ситуацію, Тетяна Дурнєвазазначила: «Питання забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб, так само як і інші проблеми, витікають з відсутності чіткої державної політики по відношенню до ВПО. В процес розробки цієї політики повинні бути включені самі переміщені особи, а також громадські організації, які безпосередньо працюють з даною категорією громадян – як це було при розробці законопроекту 2501а-1, авторський колектив якого включав організації, які розуміються як на виборчих процедурах, так і на питаннях забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.  Залучення всіх груп інтересів до прийняття рішень дозволить випрацювати оптимальний шлях, мінімізує ймовірність помилок та знизить напругу в суспільстві, а також підвищить рівень довіри як з боку внутрішньо переміщених осіб, так і з боку міжнародної спільноти».

Народний депутат Наталія Веслова, яка теж взяла участь у дискусії, погодилась з необхідністю забезпечення громадських організацій, політичних партій та інших зацікавленим сторін можливістю участі у засіданнях робочих груп та інших заходах, присвячених обговоренню виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та розробці відповідних поправок до законів і наголосила, що з 16 лютого у Верховній Раді України розпочнуться громадські слухання з питань, що стосуватимуться інтеграції ВПО.

Третя панель дискусії стосувалася питання політично вмотивованого спостереження. Як повідомив у доповіді міжнародний експерт Антон Шеховцов (Відень, Австрія), починаючи з 2002 року, на території України працювали декілька політично заангажованих організацій зі спостереження за виборами. Серед них, у першу чергу, слід назвати Міжпарламентську Асамблею держав-учасниць СНД (Росія), Міжнародну організацію зі спостереження за виборами у країнах СНД (Росія) та Європейський центр геополітичного аналізу (Польща). Під час спостереження за виборами в Україні вищезгадані організації також співпрацювали з Євразійською радою за демократію та вибори (Бельгія) та «Громадським контролем» (Росія). «Незважаючи на спад активності з боку організованих псевдоспостерігачів на виборах в Україні, що частково можна пояснити воєнними діями Росії проти України та викриттям діяльності псевдоспостерігачів, на «ринку» псевдоспостереження за виборами починають з’являтися відносно нові організації. Це стосується Міжнародної громадської організації «Політична ініціатива», яка проводила моніторинг місцевих виборів в Україні восени 2015 року. Аналіз складу наглядової місії «Політичної ініціативи» свідчить про те, що деякі з її учасників раніше вже брали участь у псевдоспостереженнях за виборами на території України, а також проводили моніторинг незаконних виборчих процесів, таких як «референдум» у Криму (березень 2014 року) та «парламентські вибори» на окремих територіях Східної України (листопад 2014 року), які були окуповані російськими військами та проросійськими сепаратистами. Крім цього, більшість учасників місії «Політична ініціатива» мають проросійські погляди або є членами політичних партій, які не приховують своєї проросійської орієнтації. Під час їх діяльності зі спостереження за виборами в Україні, зокрема у Дніпропетровську та Маріуполі, склалося враження, що вони діють в інтересах Опозиційного блоку – спадкоємця нині неіснуючої проросійської Партії регіонів», зазначив експерт.

Власним досвідом «взаємодії» у рамках громадського спостереження з політично вмотивованими місіями поділилисяОльга Айвазовська (Громадянська мережа ОПОРА) та Наталія Линник (ВГО «Комітет виборців України»). За словами координатора виборчих та парламентських програм ОПОРИ Ольги Айвазовської, з більш ніж 85 НГО, які зареєстрували спостерігачів на місцевих виборах 2015 року, лише 5 подавали системні звіти, решта – представляли політично заангажовані структури, завданням яких було забезпечення медійної сфери. Наталія Линник, заступник генерального директора ВГО «Комітет виборців України», запропонувала наступні кроки задля врегулювання ситуації: «У рамках Європейської платформи за демократичні вибори (EPDE) під час кампанії чергових та позачергових кампаній виборів та референдумів необхідно проводити інформаційно просвітницькі кампанії «Stop-faceobservation». Також у стандартні моніторингові звіти місцевих організації по спостереженню доцільно було ввести розділи: політично вмотивоване міжнародне спостереження та політично вмотивоване місцеве спостереження».

З теоретичною складовою поняття політичного вмотивованого спостереження ознайомили присутніх Єлізавета Рехтман (Донецька обласна організація КВУ) та Вероніка Круглашова-Вельч (громадський рух ЧЕСНО). За словами Вероніки Круглашової-Вельч, псевдодемократичні режими використовують міжнародні місії зі спостереження за виборами для отримання власної зовнішньополітичної легітимації. Задля цього створюються так звані «фейкові місії» роллю яких є легітимація певної політичної сили відповідно до політичних уподобань. Висновки такої місії можуть носити доволі контраверсійний характер, але їх зручно використовувати для медійних прецедентів. Адже вибори – це свого роду інформаційна війна, і заяви міжнародних спостерігачів є її компонентом.

У той же час, як наголосила Єлізавета Рехтман, Європейська платформа за демократичні вибори (EPDE) розробила методологію спостереження за міжнародними моніторинговими місіями, яка була протестована в дослідженні парламентських виборів у Азербайджані в листопаді та конституційного референдуму у Вірменії в грудні 2015 року. Дана методологія базується на стандартах міжнародного спостереження, закріплених у Декларації ООН з принципів міжнародного спостереження від 2005 року».

джерело: Опора



загрузка...

Читайте також

Коментарі