Війна всіх з усіма: що стоїть за скандалом між Саакашвілі й Аваковим

Війна всіх з усіма: що стоїть за скандалом між Саакашвілі й Аваковим

Скандал за участю міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та голови Одеської облдержадміністрації Міхеїла Саакашвілі, що стався під час засідання Національної ради реформ, може стати початком великої війни за сфери впливу у владі, посиливши водночас позиції президента. А на активи, що стали предметом сварки між двома чиновниками, неминуче чекає приватизація.

Одеський губернатор Міхеїл Саакашвілі не перестає стрясати медійний простір гучними звинуваченнями в корупції, спрямованими на адресу урядовців. Цього разу спіч грузинського реформатора призвів до публічного конфлікту з главою МВСАрсеном Аваковим, посада якого вже тривалий час перебуває на перетині інтересів президентського і прем’єрського табору.

І якщо перед приїздом до Києва віце-президента США Джо Байдена Саакашвілі не вдавалося як слід розгойдати човен, то на Національній раді реформ закладена одеським губернатором бомба таки вибухнула. Втративши самовладання, Арсен Борисович фактично запустив анонсоване Байденом переформатування уряду, причому найбільше крісло захиталося саме під Аваковим.

Щоб уникнути пересудів про відставку всього складу уряду, президент Петро Порошенко, прем’єр Арсеній Яценюк і спікер парламенту Володимир Гройсманвиступили з єдиною заявою, що засуджує чвари у владі, якою по суті позначили політичне фіаско Авакова. Останнього не врятувало навіть опубліковане ним відео зі скандального засідання ради реформ.

Політична жертва Авакова

Якщо минулого тижня питання відставки Кабміну гостро стояло на порядку денному, то після скандалів у Верховній Раді й демонстрації підтримки Яценюка як президентом, так і західними партнерами, позиції глави уряду стали непорушними як мінімум до весни. Однак, це зовсім не скасовує відставки Арсена Авакова, чия посада може стати тією сакральною жертвою, яка зміцнить узи обережної, але взаємовигідної дружби між Порошенком і Яценюком.

«Прем’єра сьогодні виведено з-під відповідальності, і його підтримав президент. Крім того, позиції Яценюка посилилися після візиту Байдена. А ось проблем для Авакова я не виключаю», – розповідає в бесіді з Forbes Михайло Погребинський, директор Центру політичних досліджень і конфліктології. На думку експерта, в уряду Яценюка зараз є імунітет, бо він ще має виконати низку завдань, без яких влада втратить підтримку ззовні – насамперед, від Сполучених Штатів.

«Українська еліта все ще переконує США, що зберігається шанс зібрати 300 голосів для ухвалення конституційних змін, передбачених мінським процесом. Американці не розуміють, що, насправді, шансів немає. Байден і далі посилається на те, що не має значення, чи виконує домовленості інша сторона, їх маєте виконувати ви. Але у Вашингтоні не розуміють, що не контролюють Раду», – говорить Погребинський. За його словами, українській владі вже потрібен новий кредитний транш, а для цього необхідно проголосувати за непопулярні рішення – бюджет і податкову реформу. Тому поки уряд залишається. «А ось Авакова зараз зручно позбутися. Порошенко не може себе почувати впевнено, коли силові структури контролює не своя людина», – доповнює експерт.

Те, що місце Авакова може зайняти хтось із президентської команди, підтверджує йРуслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики. «Питання відставки Авакова може бути пов’язане не стільки зі скандалом із Саакашвілі. Президента вже давно турбує квота «Народного фронту», що поширюється на МВС, яку закриває Аваков. Природно, для президента зараз вдалий момент скористатися ситуацією для посилення своїх позицій. Він намагається бути над процесом, виступати в ролі арбітра. Він боїться, що його оточення і треті гравці можуть об’єднатися проти нього, як свого часу це сталося з Януковичем», – вважає експерт.

Якщо згадувати новітню українську історію, то Петро Порошенко зараз як ніколи схожий на Леоніда Кучму, який лавірував між різними групами впливу. Свого часу – у період акції «Україна без Кучми» – другий президент незалежної України проробив схожий публічний хід. Була так звана «заява трьох» – Кучми, Ющенка і Плюща, яка мала гарантувати політичну стабільність. Спільна заява Порошенка, Яценюка і Гройсмана – данина цій добре забутій українській традиції.

Боротьба з корупцією чи піар?

З огляду на те, що Саакашвілі наговорив останнім часом на кілька десятків кримінальних справ, особливо щодо масових розкрадань на держпідприємствах, до яких нібито причетні члени уряду, логічним продовженням скандалу мала б стати публікація вагомих доказів. Однак переходу конфлікту з політичної риторики у правову чекати не варто – надто непередбачувано може закінчитися війна компроматів.

Нагадаємо, загальна сума розкрадань із держпідприємств, яку назвав Саакашвілі, становить 120 млрд грн. Особливе місце в позначених схемах він відвів Одеському припортовому заводу – одному з найпривабливіших активів, що залишилися в держвласності.

Однак експерти ставлять заяву Саакашвілі під сумнів і практично виключають, що звинувачення матеріалізуються в конкретні кримінальні справи. «Зрозуміло, що корупційні схеми такого масштабу не можуть пройти повз прем’єра. Але я впевнений, що Саакашвілі перебільшує порядок цифр – не можна вкрасти більше, ніж є в обороті. Саакашвілі працює за багатоцільовою програмою. Він хоче і американців задовольнити, і свої позиції в українській політиці посилити», – стверджує Михайло Погребинський.

Солідарний із ним і директор Центру української політики Кость Бондаренко. На його думку, є швидше політичний піар, ніж реальне бажання поламати корупційні схеми. «Я вважаю, що сторони, які обмінюються сьогодні такими гучними заявами, знають, про що говорять. З іншого боку, головне зараз – це піар, тому що кожна сторона знає, що в разі початку реального кримінального провадження слідство зайде у глухий кут. Причина – ніхто з високопоставлених чиновників в Україні за традицією власноруч не підписує документи з корупційною складовою. Крім того, масштабні схеми пов’язані круговою порукою. Це сигнал президенту і Верховній раді з метою звільнення тієї чи іншої людини», – говорить Бондаренко.

Тест на вошивість

Україна в останні місяці б’є всі можливі рекорди зі створення антикорупційних органів, які поки не можуть похвалитися особливою ефективністю. Заради боротьби з корупцією на вищому рівні було створено Національне антикорупційне бюро, для якого взаємні звинувачення Саакашвілі й Авакова – реальний шанс проявити себе. Однак НАБУ поки воліє рапортувати лише про боротьбу з дрібними хабарниками на місцях, вкрай обережно коментуючи справді масштабні зловживання.

«Єдиний варіант, за якого конфлікт може отримати правову оцінку, це робота Національного антикорупційного бюро. Але вже за першою заявою Артема Ситника виникають серйозні сумніви щодо спроможності НАБУ розслідувати справи з політичним підтекстом. А для настільки багатонадійного органу цей був би добрий тест на спроможність. У них зараз є всі підстави для відкриття кримінальних справ», – упевнений Руслан Бортник.

Зараз НАБУ взялося за справу проти Миколи Мартиненка, якого вже давно звинувачують у курируванні корупційних схем, зокрема і в Одесі. Час покаже, як позначиться на активності детективів публічний скандал двох вищих посадових осіб. Тим більше, що на кону мільярди гривень, недоотримані українським бюджетом.

Одеський пиріг

Звинувачення Саакашвілі стосуються великих об’єктів держвласності та інфраструктурних починань в Одеській області. Із самого початку навколо них між командою Саакашвілі й людьми Яценюка виникала ціла низка конфліктів. Ситуація на цей момент виглядає так, що влада триматиме курс на приватизацію цих об’єктів, що може послужити початком нового витка конфлікту – аж надто багато охочих дістати їх у власність.

У фокусі – Одеський припортовий завод, держпідприємство, яке тільки за підсумками 9 місяців цього року принесло в скарбницю 2 млрд грн; Одеський морський торговельний порт, який здійснює товарообіг на мільярди гривень щорічно; і проект «Укравтодору» – дорога «Одеса-Рені», ремонт якої оцінили у 2,1 млрд грн.

Очевидно, що ці проекти є «золотою жилою» відразу для декількох груп впливу, і справжня війна між ними почнеться зі стартом приватизації. «Кабмін планує наступного року отримати 17 млрд гривень від приватизації, але цьогоріч він теж планував отримати 17,5 млрд грн, а в результаті дохід бюджету склав менше мільярда. Очевидно, що уряд буде прискорювати цей процес наступного року, спираючись, зокрема, і на ці політичні скандали. А тут переплітаються інтереси дуже багатьох людей. У питанні приватизації одного тільки ОПЗ мають свій інтерес і Ігор Коломойський, і команда президента», – зазначає Руслан Бортник.

Більшість опитаних Forbes експертів сходяться на думці, що конкуренція у приватизаційних процесах буде проходити уздовж лінії Кононенко-Коломойський-Мартиненко. А такі постаті, як-от Саакашвілі й Аваков, виконують роль швидше публічних акцій, що підвищують або понижуючих позиції закулісних гравців. У цьому відношенні українська політика й бізнес залишаються так само пов’язаними між собою, як це було 10 років тому. Можливо, наступного року Одеський припортовий завод повторить долю «Криворіжсталі», яка теж пішла з молотка на тлі гучних політичних скандалів.

автор: , джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі