Законопроект «Про орендне житло»: які «покращені» умови пропонують українцям?

Законопроект «Про орендне житло»: які «покращені» умови пропонують українцям?

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України презентувало проект Закону «Про орендне житло». «Публічний аудит» детально вивчив усі запропоновані норми та вказує, чому цей законопроект більше нагадує перспективний бізнес-план від Кабміну та не вирішує основні проблеми українців.

Понад 650 тис. осіб (сімей) в Україні на сьогодні потребує поліпшення житлових умов. Найбільш гостро це питання стоїть перед молодими сім’ями, майже 10% із яких зіткнулося з проблемою забезпечення житлом. Слід зазначити, що на ринку оренди нерухомості дефіциту пропозицій немає, а ті, хто стає на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, зрозуміло, у перспективі розраховують приватизувати житло, отримавши його у власність.

«Цей законопроект принесе розчарування таким людям, оскільки він ні за яких обставин не передбачає приватизації житла – навіть через 10–20 років зі щомісячною оплатою вартості оренди, після умовної «окупки» проекту. Орендне житло може використовуватися виключно для передачі в найм, і тільки», – коментує заступник керівника «Публічного аудиту» Андрій Вігірінський.

Спеціаліст вказує й на те, що в Кабміні, чомусь, на законодавчому рівні пропонують закріпити норму, яка дозволяє інвесторові ігнорувати державні будівельні норми, зводячи орендні будинки в розмірах, що навіть менші за мінімальні дозволені, та з гіршими параметрами технічних вимог, ніж це передбачено для багатоквартирних будинків. «Виходить, ті 650 тисяч осіб, які потребують кращих житлових умов, повинні свідомо погодитися не те, що на стандартні мінімальні – навіть на гірші умови життя», – зауважує він.

Крім того, закон дозволяє й диференціацію орендної плати в межах одного орендного будинку. Так, плата за кімнати з аналогічними характеристиками, що розміщені в одному будинку, може відрізнятися більш ніж на 20%, і від яких критеріїв – поверху, стану ремонту – відштовхуватиметься орендар, можна тільки припускати.

Є нюанси й із порядком передачі житла в оренду. Власник повинен на своєму веб-сайті та в місцевій пресі повідомити про конкурс на право оренди, і, по завершенні 10 днів, укласти договір з переможцем. «Тут потрібно розуміти, що з точки зору реалій, в яких ми живемо, зацікавлені люди можуть й не побачити оголошення, а власник зробить все, щоб житло отримали ті, хто йому потрібен. А якщо буде подана лише одна заявка, конкурс не проводитиметься взагалі і договір оренди просто укладуть з цим заявником», – зазначає спеціаліст.

Стосовно питання власності, то орендний будинок може належати як державі та громаді, так і приватному інвесторові. Причому важливо, що законопроект не врегульовує правовий статус, до прикладу, реконструйованого будинку. Так, якщо він перебуває у комунальній власності, а реконструкцію зроблено за рахунок інвестора, логічним є питання: кому належатиме результат праці?

«Це немаловажно, адже орендні будинки стануть дуже ласим шматком. Їхні власники зможуть отримувати не те, що прибутки, а надприбутки, зокрема й завдяки тому, що з них знімається цілий ряд витрат, які несуть інші власники офісних центрів. Так, їм дозволяють не сплачувати податок за пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту; вони безкоштовно отримають доступ до інженерних мереж для будівництва, реконструкції та подальшої експлуатації будинку; нададуть суттєву знижку на приєднання електроустановок; земельну ділянку для будівництва орендного будинку отримають в постійне користування на безоплатній основі», – розповідає Вігірінський.

Більше того, як вказує спеціаліст, незрозуміле питання з місцями виділення земельних ділянок. Адже це можуть бути як гетто на межі населеного пункту, так і ділянки в центрі населеного пункту, де вартість оренди нежитлових приміщень є вкрай цікавим бізнесом. Крім того, варто розуміти карту орендних будинків, які будуть утворені внаслідок реконструкції, адже вони можуть займати місця в історичних частинах міст.

У цілому, за прогнозом фахівця, інвестор може розраховувати на дуже прибутковий бізнес, який окупиться вже за п’ять–десять років.

У відповідь на питання, хто ж може виявитися таким інвестором, Вігірінський припускає: «Держава та органи місцевого самоврядування на сьогодні такі проекти зможуть реалізовувати виключно за рахунок міжнародної допомоги, а з поточними кредитними рейтингами країни протягом найближчих двох–трьох років шанси на це зменшуються. Іноземні інвестори? А ось тут найцікавіше. Адже міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко навесні цього року анонсував переговори з китайськими інвесторами стосовно отримання довгострокової позики в сумі $ 15 млрд на будівництво житла. Зважаючи на те, що відповідний законопроект виник через 5–6 місяців після проведення відповідних переговорів, і його ініціатором є саме міністерство, яке очолює Зубко, можна припустити, що він написаний під конкретних інвесторів».

Як резюмує Вігірінський, така сума інвестицій, звісно, є позитивною тенденцією для України, але не факт, що вона призведе до різкого зростання кількості робочих вакансій та збільшення зайнятості населення. Цілком можливо, що за аналогією з японським інвестпроектом щодо модернізації Бортницької станції, китайська компанія CITIC Construction Co., Ltd прийде на наш ринок зі своїми працівниками, які з часом укоріняться в Україні.

Тож, на думку, «Публічного аудиту» така ініціатива Україні наразі справді необхідна, але не за умов, коли українцям через благі наміри покращити житлові умови пропонуватимуть неякісне житло, на яке вони навіть через десятки років проживання за жодних обставин не матимуть змоги претендувати.



загрузка...

Читайте також

Коментарі