Речник Правого Сектору розповів про причини виходу з "кримської блокади"

Особиста думка щодо останніх подій на блокаді Криму.

Можна довго розмірковувати про те, чи варто було «Правому сектору» виходити з «Кримського майдану», а чи ні. Однак нема куди подітися від факту, що в ситуації, яка склалася, такі дії були єдиним способом втримати цю ситуацію під контролем.

Меджліс кримсько-татарського народу без узгодження з нами, і навіть не повідомивши нас про це, домовився з Порошенком про відновлення електропостачання на завод «Кримський титан», що належить Фірташу. У Порошенка мотив очевидний: він давно і послідовно відстоює інтереси Фірташа в Україні — не даремно ж свого часу вони цілу добу радилися про щось у Відні, а крім того — увесь минулий рік Порошенко успішно і вигідно торгував з «вільною економічною зоною» Кримом.

Що стосується мотивів лідерів кримсько-татарського народу — за поясненнями такого вчинку слід звертатися до них самих. Деякі з цих пояснень ми вже почули, однак особисто для мене вони є малопереконливими і, м'яко кажучи, спірними з морально-етичної точки зору.

Вчинок Меджлісу перш за все є неповагою до партнерів по блокаді. Ми разом перекривали дороги, разом працювали на блокпостах, разом зупиняли силовиків, ризикуючи здоров'ям і особистою свободою. І раптом оте “разом” вилилося у такий собі підленький “договорняк” поза нашою спиною.

Вже одного цього було б досить для того, щоб вийти з акції. Ми не хлопчики на побігеньках, не статисти і договорняки не сприймаємо. Більше того, якби ми мовчки проковтнули цей “подарунок” - це завдало б непоправної шкоди нашій репутації, бо свідчило б про нашу безпринципність.

Продовжувати роботу в умовах відсутності реального впливу на ухвалення стратегічних рішень чи хоча б доступу до інформації про подальші плани — значить ризикувати своїми людьми. Бо сьогодні Меджліс домовився з Порошенком (а той з Фірташем), а завтра, не дай Боже, він підставить нас під ментовські палки чи взагалі російські кулі. І навіть якщо така можливість є мізерною — наші командири були б поганими командирами, якби її не враховували.

Однак так само ми опинилися в ситуації, коли спільні шляхи і цілі з кримськими татарами (як це було на початку блокади) скінчилися. Ми досі стоїмо на позиції, що блокада є початковим етапом повернення Криму до складу України, а Українська Самостійна Соборна Держава є нашою програмною метою. Однак віднедавна видається, що Меджліс більше не хоче повертати Крим. Що змінилося з того часу, коли Джемілев, Чубаров та Іслямов були готові боротися і говорили чи не тими самими словами, що я зараз? Варто спитати у них самих. І у Порошенка. Ми, повторюся, досі прийнятного пояснення не маємо. Відтак “Правий сектор” опинився у ситуації, коли на кордоні з окупованим Кримом у нас не лишилося реальних союзників, окрім нечисленних (будемо відверті!) побратимів з інших добровольчих батальйонів.

Ми не маємо власних джерел фінансування свого перебування тут. Ми не беремо бабло у олігархів, як дехто. Наші власні ресурси, повірте, більш ніж скромні. А витрати по організації роботи блокпостів шалені. Лише один об'їзд усіх блокпостів — це близько 300 км жахливої дороги. А такі об'їзди потрібні щодня, іноді — два і більше разів, залежно від ситуації, і часто не одним автомобілем. І ще ж працюють оперативні групи, розвідка, медики, генератори і т.д. І люди на ротацію їдуть з усієї України — як накажете їм заправляти автотранспорт? Тепер уявіть собі, скільки коштуватиме одне лише пальне для такої операції на 78 днів (саме стільки ПС брав участь у блокаді) — і вам стане зрозуміло, що розраховувати в цьому питанні ми можемо або на партнерів по блокаді, або на український народ. І це лише пальне. А як щодо "вбитих" на цих дорогах машин? У нас бували моменти, коли одночасно 4-5 одиниць нашого транспорту з поломками різного ступеню складності і вартості ремонту стояли на СТО. І список витрат не обмежується лише цим. Їжа, теплий одяг, зв'якок і т.д. - потрібно практично все. Ми безмежно вдячні українцям за підтримку наших дій, в тому числі фінансову, однак якби ми існували виключно на добровільні пожертви в нинішніх масштабах — блокада б закінчилася вже за тиждень-два. На жаль, ми так і не спромоглися вийти на автономне забезпечення бійців ПС за рахунок одних лише волонтерів та пожертв.

Тому від самого початку на блокаді спостерігався чіткий розподіл: ПС виконує бойові функції, а кримські татари — господарські. І в ситуації, що склалася, ми більше не можемо розраховувати на забезпечення наших (повірте - досить скромних, фактично спартанських) потреб з ресурсів кримських татар. Тому крикунам, які вимагають від нас продовжувати блокаду самостійно, ми пропонуємо для початку хоча б відмовитися від ще одного-двох бутербродів на тиждень і переслати зекономлені гроші на потреби блокади. Або приїхати і спробувати організувати це все самотужки і без грошей.

Але проблема не лише у фінансовому питанні. Якщо ми всупереч рішенню Меджлісу будемо продовжувати, скажімо, блокування опор ЛЕП — може статися так, що наступного разу розблоковувати лінії прийде не нацгвардія, а самі кримські татари. Чи справді ви хочете, щоб бойові підрозділи ПС, які пройшли війну, вступали у силове протистояння не з окупантами чи міліцією, а з цивільними, які йтимуть під українськими прапорами? Російське “геббельс-ТБ” буде щасливе показати таку картинку в новинах, можете не сумніватися.

Що ж стосується “чонгарських бобрів”, які теоретично могли б автономно продовжувати енергоблокаду, перегризаючи все нові і нові ЛЕП — повірте, якщо така думка прийшла в голову багатьом пересічним українцям, то вона вже точно прийшла в голову і працівникам СБУ та МВС. І усі запобіжні заходи, я впевнений, ці силові структури вже здійснили. Та й це лише з дивану так легко плюватися в екран комп'ютера, вимагаючи “валити інші опори по кілька штук і в різних місцях”. Складність і небезпека таких дій непомірні, запобігти їм досить легко, а ефект нетривалий та вимагає політичної підтримки — власне, саме тому абсолютна більшість диванних “радикалів” і воює виключно у соцмережах. Так само, як би прикро це не звучало, “Кримський майдан” так і не зміг перетворитися на масову акцію. Я впевнений: якби на кордоні з окупованим півостровом стояли хоча б 10-20 тис. людей — смішна кількість за мірками Майдану дворічної давнини — ніхто б не ризикнув мутити жодні договорняки. У сухому залишку - щоб задовольнити незадоволених нам залишається хіба прив'язатися до стовпів опор з гранатою в руці і гаслом “безумство та відвага” на вустах. І не те що в наших лавах не знайшлося б таких відчайдухів, але Провід НВР ПС ніколи не дасть нашим хлопцям такого наказу. Хоча б тому, що єдиний наш стратегічний ресурс, який не має ціни, але важить більше за будь-що — це ідея, честь і побратими.

автор: Бик Олексій

Рекомендуємо прочитати

У госпіталі для бійців АТО жаліються на незадовільне харчування

Харчування в Одеському військовому госпіталі, де в тому числі лікуються ветерани АТО, організовує компанія, до якої вже кілька років озвучують серйозні претензії....

Це може бути цікавим

Папа римский сравнил центры для мигрантов с концлагерями

Папа римский Франциск призвал все страны мира прекратить содержать мигрантов в специальных центрах, многие из которых, по его словам, напоминают концлагеря....

загрузка...

Схожі публікації

Дивіться, що пишуть

Депутат назвал ворами всех, кто поддержал Мартыненко

Народный депутат Украины Сергей Лещенко назвал ворами всех, кто поддерживает Мартыненко....