Промова Путіна — аналіз експертів

Промова Путіна — аналіз експертів

3 грудня президент РФ Володимир Путін виступав з посланням до Федеральних зборів. Серед основних тез його промови була «боротьба» з тероризмом та погрози Туреччині. Звичайно, чимало часу російський лідер приділив внутрішнім проблемам, а ось про Україну взагалі «забув». Для порівняння минулого року Путін згадував Україну з два десятки разів.

ТСН.ua зібрав думки українських та російських експертів і політиків про те, що означає таке свідоме замовчування українсько-російського конфлікту, чого чекати Туреччині після заяв нового ворога і як далі жити самій Росії. Адже у своєму щорічному посланні Путін не знайшов часу для проблем далекобійників, яким вводять новий податок. Через це ігнорування водії вже погрожують перекрити федеральні траси.

Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру ім. Разумкова:

— Перш за все, впадають в очі заяви Путіна стосовно нових звинувачень в бік Туреччини. Його риторика може свідчити про те, що Путін збирається влаштувати Туреччині показову помсту. Вислови на кшталт «Аллах позбавив розуму», «помідорами вони не відбудуться» тощо — це потужний сигнал, який насамперед, звичайно, спрямований на внутрішню публіку, але навряд чи Путін не допускав того, що ці слова не будуть почуті Ердоганом. Декларація наміру подальшої ескалації відносин з Туреччиною є досить тривожним сигналом, і вона матиме вплив і на загальну безпекову ситуацію.

Я кажу саме про тривожний сигнал, тому що не бачу в руках російського президента інших інструментів, крім військових. Тому хоч він одразу і зауважив, що це не будуть військові заходи, але очевидно, що він планує продовження гібридної війни.

Я б не казав про те, що Росія організовуватиме теракти силами своїх спецслужб. Є досить багато відпрацьованих ще за радянських часів методів, як можна сприяти подібнім актам. Це може бути фінансова підтримка різних організацій, в тому числі й опозиційних рухів, які зараз набирають силу в Туреччині. Тобто Росія розігруватиме різні карти, які можуть тим чи іншим чином нанести шкоду Туреччині.

Звичайно, на публіку Путін сказав, що він не вдаватиметься до військових засобів. Але перекидання до Сирії найсучасніших комплексів протиповітряної оборони та підсилення угруповання є свідченнями того, що це робиться для організації там вендети для Туреччини. І зараз Росія буде вичікувати і створювати привід для того, щоб відповісти тією самою монетою.

До речі, ще одне цікаве спостереження — заяви Путіна про те, що Росії вдалося видавити терористів з Росії. Як кажуть: крадію шапка Мономаха горить… Цими заявами він визнає факт, що Росія є сьогодні чи була до цього постачальником терористів у різні регіони, наприклад, на територію Донбасу в Україні. Адже єдне завдання, яке там більш менш вирішувалося, — це ліквідація найбільш радикальних елементів, які в Росії загрожували дестабілізацією в окремих регіонах і відтак режиму самого Путіна. Це також співпадає з повідомленнями у російській пресі про те, що ФСБ останні два роки досить інтенсивно сприяло виїзду чеченських і дагестанських бойовиків. Мені здається, що західним лідерам варто детально проаналізувати цю заяву Путіна і вийти з відповідними висновками, як-то визнання Росії спонсором тероризму.

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій:

— Путін у своїй промові намагався довести, що всі навкруги погані і лише Росія є єдиним островом світла. І не згадування про Україну робилося з огляду на те, що є Сирія, де триває боротьба з тероризмом і де Росія себе показує як один з основних гравців.

Також він говорив про Туреччину, яка, як вже жартують, забрала в України перше місце серед ворогів Путіна і вже ніби українці ображаються на це.

Але мені здається, що Україна для Путіна перестала бути тим ворогом, який може викликати настільки негативні емоції у людей, щоб відволікти їхню увагу від внутрішніх проблем. А це для Путіна найголовніше, бо внутрішніх негараздів у Росії чимало.

Тому його доповідь була зосереджена на інших «емоційних» пунктах, щоб не виникало потреби пояснювати росіянам причини усіх негараздів країни. Я називаю це доктриною агресивного патріотизму.

Хоча він сказав декілька слів стосовно ціни на нафту, що вона буде низька і треба до цього готуватися, що є негаразди, але при цьому заявив, що є і якісь перспективи.

Зараз дійсно головна проблема Росії – це нафта. Ціна на неї може зрости у результаті військового конфлікту. Це причина того, чому Путін насправді вліз до Сирії. Якщо в регіонах, де видобувають нафту, з’являється якась нестабільність, тоді можна розраховувати на ріст ціни. І тут, звичайно, Україна трохи відходить на інший план.

Денис Богуш Денис Богуш, глава Агентства Bohush Communications:

— Сам факт того, що президент Росії у своєму зверненні до Федеральних зборів стільки часу приділив тероризму у зв’язці з Туреччиною, говорить про дуже велику загрозу для неї. Це був один з основних посилів у промові Путіна.

Водночас Путін жодним словом не згадав про Україну. Це говорить про те, що про неї хочуть забути на публічному рівні. Вони зараз просто не розуміють, як інформаційно про Україну говорити. А якщо не знаєш, то краще мовчати. Ось вони і обрали цю тактику мовчання. Але це не означає, що і на Донбасі настане затишшя. Вони можуть почати ескалацію в будь-який момент.

Щодо Туреччини Росія вже й так вдається до військових заходів – але тільки на території Сирії, там, де живуть народи, яких турки захищають. Російські війська можуть бомбити навіть турецькі конвої, як це сталося наприкінці листопада, і турецьких громадян, але знову ж таки – тільки на території Сирії. Тобто напряму вони не будуть бомбити Туреччину, тому що, по-перше, турецька армія у дуже хорошій бойовій формі, вона вважається найсильнішою в Європі. По-друге, Туреччина ще й країна НАТО.

Росія завела себе в дурну і згубну ситуацію, з якої вона навряд чи вийде сухою. Це і розв’язана війна, і проблеми з електроенергією в Криму тощо. До того ж, тут ще й повідомили, що нафта опуститися до $ 30 у наступному році. І кожен день у такому темпі згубно впливає на економіку Росії.

Дмитро Гудков, депутат Держдуми РФ:

— Головне враження: справжніх проблем у нас наче й немає. Ні санкцій немає, ні кризи особливо не спостерігається. Ротенберг з чайками, безробіття і спад інвестицій, ізоляція — це все і в мікроскоп не розгледіти.

Натомість є одна, напевно, найцікавіша тема — війна. Якщо щось там про купони читалося з аркуша з відвертою нудьгою, то про Аллаха і помідори — о так, тут був справжній запал. Тож Туреччиною, боюся, справа не обмежиться. Грати в геополітику куди цікавіше, ніж розбирати авгієві стайні економіки. Вершити долі світу, входити до підручників історії — а як же, тут вже не до країни.

Решта — благі побажання, які звучать щороку, правда, цього разу деякі з них відверто небезпечні. Скоротити колегії присяжних до п’яти людей (що вже там — до трійки), відбирати сільгоспземлі, довести горезвісне імпортозаміщення до остаточної перемоги над здоровим глуздом.

Присутні в залі байкер Хірург і академік Кадиров схвалюють, напевно.

Володимир Мілов, російський опозиціонер, голова партії «Демократичний вибір»:

— Путін багато порожнього наговорив сьогодні у своєму «посланні», але від економічної частини просто волосся стає дибки.

«Ситуація [в економіці] дійсно складна, але — говорив уже про це, хочу повторити — не критична. Вже сьогодні ми бачимо позитивні тенденції».

Позитивні тенденції — це, мабуть, рекордні за 20 років темпи падіння споживчого попиту і зростання безробіття майже на 2% на тиждень.

Де ці позитивні тенденції, які побачив Путін, можна дізнатися? Може, у скорочуваних і скорочуваних запитати? У тих, кому прийняли рішення не індексувати пенсії і зарплати по інфляції в бюджеті наступного року? У далекобійників, яким вводять новий податок? Особисто я завалений десятками резюме гідних людей, у яких була хороша робота, але які в останній рік її втратили і просять допомогти знайти нову — але всі знайомі підприємці в один голос кажуть: ні, ти що, продажі скорочуються, ринок стискається, все виводять гроші , які вакансії, ти що, з глузду з’їхав?

Чесно кажучи, я такого не пам’ятаю. Навіть у 90-ті — так, тоді валилися радянські виробництва, але тоді роботи було повно, не було проблем заробити якщо ти хотів. Навіть у 80-ті — так, радянська економіка валилася, але з’являлися кооперативи якісь, народ чогось крутився, торгував. Зараз все мертве: вся економіка під контролем держави і держмонополій, чиновники зачищають залишки незалежного приватного бізнесу, будь то кіоски або автоперевезення, надії немає ніякої.

16 років, чорт візьми, 16 років при владі — Путін сьогодні за тривалістю перебування при владі це як Брежнєв в 1981 році. Підсумки — найбільша економічна криза за 20 років, дві війни, зростаюча міжнародна ізоляція — а він тут про «зміну структури економіки» нам розповідає.

Павло Казарін, кримський оглядач:

— Президент розповідав своїй країні і світу про те, з ким борються російські солдати в Сирії. Ділив турецьку владу і турецький народ. Погрожував відплатою за збитий бомбардувальник і міркував про несировинний експорт. Закликав вдарити технологМіями по низьких цінах на нафту і скоротити число присяжних.

Це означає, що у виступі російського гаранта не було тієї самої «альфи і омеги», з якої почалася вся найновітніша історія Росії останніх двох років. Тієї самої першопричини, в яку вписуються всі російські внутрішньо- і зовнішньополітичні тренди минулого року.

Якби не «українське питання» — Росії не довелося б зіткнутися з санкціями. Виходити з G8. Закривати кордони для іноземних товарів. Міркувати про недосяжне імпортозаміщення. Відводити делегацію з ПАРЄ. Витрачати мільярди на утримання чужого півострова. Заганяти бурятських танкістів на Донбас. Блокувати в ООН трибунал по «Боїнгу». Будувати авіабази в Сирії. Ховати пасажирів A321. Порушувати турецький повітряний простір. Оточувати себе залізною завісою.

Адже це все відбувалося тільки тому, що трохи раніше Москва вирішила, що має достатньо прав для того, щоб перекроювати кордони. А потім кожен наступний крок лише погіршував її положення на шахівниці. Зрештою, та ж сирійська кампанія почалася лише для того, щоб «поховати» у собі українську тему. А вже сирійська кампанія призвела до нового витка протиріч, серед яких публічне биття горщиків з Анкарою — лише самий початок.

Це та сама хрестоматійна історія, коли одна помилка народжує цілий вир безумства, покликаного виправдати цю помилку або обнулити її. Хоча найпростішим варіантом було б просто її визнати.

Читайте більше у колонці Павла Казаріна на Крим.Реалії



загрузка...

Читайте також

Коментарі