Палити по-чорному: чи проживе Україна зиму без вугілля з Росії та «ЛНР-ДНР»

Палити по-чорному: чи проживе Україна зиму без вугілля з Росії та «ЛНР-ДНР»

Наближення зимових холодів на тлі загострення вкотре збройного протистояння на східних кордонах України в поєднанні з неоднозначною розстановкою політичних сил за підсумками виборів до місцевих органів влади актуалізувало проблему проходження країною опалювального сезону. Серед іншого – у розрізі надходження в Україну вугілля і формування достатніх його запасів на вітчизняних теплоелектростанціях. А останні події на кордоні з анексованим Кримом і припинення постачання електроенергії на півострів роблять цю проблему ще гострішою.

Дати країні вугілля

Незважаючи на всі дипломатичні та економічні потуги Міненерговугільпрому, вугілля на осінньо-зимовий період однозначно накопичено менше, ніж необхідно. «Згідно з підрахунками групи експертів зі США, Канади та ЄС, які готували план проходження енергосистемою осінньо-зимового періоду (ОЗП), нам потрібно 3,2 млн тонн, – розповів Forbes керівник Центру досліджень енергетики Олександр Харченко. – Зараз на складах є лише 2,2 млн т. Дефіцит в 1 млн тонн розподілено ось як: 60% – марки А (антрацит) і П (пісне), а 40% – марка Г (газове)».

З усього накопиченого в Україні вугілля, на складах ТЕС ДТЕК станом на 22 листопада 2015 року акумульовано 1,656 млн тонн: 841 000 тонн марки Г і 815 000 тонн марки А. Це приблизно на 40% більше, ніж на цю ж дату торік.

Однак опитані Forbes експерти не поспішають випромінювати оптимізм. «Поки запасів (2,2 млн тонн для ТЕС) вистачає у разі постачання із ДНР і ЛНР. Але краще було б 3 млн. Тоді точно не буде проблем, – вважає засновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук. – А якщо зараз Донбас зупиниться або скоротить постачання, то боюся, що за місяць – до кінця грудня – «з’їмо», можливо, навіть до 1,4–1,5 млн тонн».

Тобто, на сьогодні браку антрациту немає. Але до кінця зими наявних запасів недостатньо. «Що ж до дефіцитного антрациту, то на цей момент компанія повністю покриває виробничі потреби в ньому за рахунок власного ресурсу. Постачання вугілля з наших шахт у зоні НКТ (неконтрольованої території) становлять приблизно 600 000 т/місяць, – розповіла керівник прес-служби «ДТЕК Енерго» Ірина Мілютіна. – За умови ритмічного постачання вугілля з територій, тимчасово непідконтрольних українській владі, дефіциту палива цієї марки в осінньо-зимовий період не передбачається».

Однак ця умова вже не виконується. Постачання вугілля з Донбасу зупинилося ще в п’ятницю, 20 листопада. А як надовго вистачить Україні наявних вже запасів – залежить, крім темпів підвезення, ще й від температури за вікном. «Вистачить чи не вистачить – завжди залежить від погоди. Те, що не вистачить загалом, – це однозначно, – вважає координатор ГО «Експертна платформа з енергоефективності» Ігор Черкашин. Скільки не вистачає, потрібно буде виходити з того, яку температуру принесуть зимові та весняні місяці».

Відповідно, щасливе проходження ОЗП можливе тільки за умови аномально теплої зими. «Якщо буде знову тепла зима, то виберемо під 500–600 тис. тонн на складах до кінця березня, – вважає Юрій Корольчук. – Без російського вугілля ще можна спробувати. Будемо тоді брати електроенергію у РФ».

Що ж до вугілля марки Г, то ДТЕК обіцяє незначно, на 100 000 тонн, збільшити вироблення своїх шахт. А державні шахти говорять про можливість наростити видобуток марки Г за умови поліпшення фінансування. «А ось ліквідація дефіциту вугілля марки А у планах Міненерго передбачено суто закупівлею у ЛДНР і РФ, підкреслює Олександр Харченко. – У принципі, ЛДНР вугілля продавати хочуть, оскільки їм потрібні гроші. Але якщо в Росії буде ухвалено політичне рішення [Україні] вугілля не продавати – то навряд чи вони не погодяться».

Заморські каравани

На міжнародних ринках вугілля є достатньо, зокрема й необхідних Україні марок А і П. Воно дорожче за російське та донбаське, але ненабагато. Однак покрити цим вугіллям дефіцит проблематично, оскільки довгострокові контракти не укладено, доставляють його зі значним тимчасовим лагом, а українські порти мають обмеження щодо обсягів можливої переробки. Крім того, іноземні продавці вимагають 100%-ву передоплату, на що у вітчизняних тепловиків просто немає коштів.

«Пропозиція на світовому ринку є, трейдери ці пропозиції нам надсилають. Проблема в проміжку часу на доставляння. Він становить два місяці, – пояснює Олександр Харченко. – Тобто, якщо контракти укладуть прямо сьогодні, то вугілля прибуде наприкінці січня. Так що наші переговорники мають зайняти вкрай енергійну позицію, літати по світу – до США, ПАР, В’єтнаму – й укладати договори».

Що ж до коштів на закупівлю вугілля, то і з цим є низка проблем. «Зараз ТЕС працюють із негативною рентабельністю (-10,2% за 9 місяців 2015 року) і в умовах колосальних боргів. Тільки перед генерацією ДТЕК з урахуванням Київенерго на 1 листопада 2015 року ця цифра становить 6,8 млрд грн, – стверджує Ірина Мілютіна. – У генерації немає коштів на імпорт дорогого палива».

Крім того, треба враховувати й логістичні нюанси: обсяги вантажів, які можуть приймати українські порти, обмежена. Згідно з квотами, виділеними під енергетичне вугілля, щомісячна пропускна здатність портів для імпорту вугілля складає не більше 400 000 тонн.

Не останню роль у цьому процесі відіграють і терміни постачання. Так, від моменту виходу судна з порту відвантаження до прибуття вугілля на електростанції потрібно приблизно 45 днів. Виходить, що вугілля з далекої закордонної країни неможливо доставити швидко – у разі потреби оперативно відреагувати на раптовий дефіцит палива.

Потрібно врахувати, що більша частина антрациту постачається за довгостроковими контрактами. Тому, у разі, якщо постачання вугілля з тимчасово неконтрольованої території виявиться заблокованим, різке зростання попиту буде проблематично покрити повною мірою за рахунок імпортного вугілля.

Що ж до безпосередньо ціни, то вона непереборною перешкодою не є. «Вугілля з далеких країн дорожче за донбаське й російське всього на 10–12%», – говорить Олександр Харченко. Хоча вартість вугілля з далекого зарубіжжя істотно залежить від поточного курсу валюти, який останнім часом показує активне зростання. «Різниця становить приблизно 400–600 грн на тонні. Це якщо брати африканське (приблизно $100 – 2300–2400 грн) і російське ($80 – 1800–1900 грн), – пояснює Юрій Корольчук. – Різні постачальники – різні ціни».

Ідеальна зима

У донбаського вугілля перевага в ціні і якості є незаперечною. «Не можна порівнювати тільки ціну, потрібно аналізувати і якість. Крім того, до вартості імпортованого вугілля треба додавати вартість транспортування, – переконаний Ігор Черкашин. – За умови, що на окупованих територіях використовується практично рабська праця за продпайки, то це вугілля буде поза конкуренцією за собівартістю».

Отже, гіпотетичну вугільну блокаду з боку РФ і «ЛДНР» Україна безболісно перенесе у разі виконання декількох умов.

  1. Поява в ТЕС грошей на закупівлю вугілля за кордоном за передоплатою. Для цього потрібно ліквідувати борг ДП «Енергоринок» перед тепловиками. Профінансований борг може бути або інфляційними грошима (кредитами держбанків, наприклад – «Ощадбанку»), або західними кредитами.
  2. Негайна активізація переговорів про закупівлю вугілля – щоб до моменту можливого вичерпання запасів на складах (січень-лютий) судна із вугіллям вже йшли в українські порти.
  3. Вивчення можливості підвищення тарифу на закупівлю електроенергії в ТЕС. Мета – компенсація різниці у вартості між вугіллям із далекого зарубіжжя і вартістю запланованого палива із «ЛДНР» і РФ.
  4. Вивчення необхідність підвищення тарифів для населення в разі підвищення тарифу на закупівлю електроенергії в ТЕС.
  5. Активізація закупівель електроенергії в Росії.

І, звичайно ж, допоможе дуже тепла погода.

автор: , джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі