Арешт та спецконфіскація: під який удар ставляться активи українців? 

Арешт та спецконфіскація: під який удар ставляться активи українців? 

Верховна Рада ухвалила урядові закони «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів» (проект №3040), а також щодо накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні (проект №2540а).
Відсутність конкретизації та узагальнення деяких норм, як пояснює адвокат Яків Гольдарб, створює ґрунт для зловживань, а отже підвищує корупційні ризики, пов’язані з арештом та реалізацією арештованого майна, що ставить під удар права громадян. У підсумку все це може вилитися в проблему й для нашої держави, коли українці «атакують» Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) тонною позовів щодо неправомірного арешту та конфіскації їхнього майна.

«За прийнятими нормами, тепер арештовувати можна не лише майно підозрюваного та обвинуваченого, а й так званих “третіх осіб”, які отримали його безкоштовно, за заниженою ціною або просто були в курсі того, що купована ними, до прикладу нерухомість, раніше було придбана незаконним шляхом. Благо,  передбачено, що майно добросовісних покупців не підлягає арешту, але ми розуміємо, що декларування норми та її застосування – речі різні, тому така норма ніяк не зможе нівелювати ризики для “третіх осіб”».

Адвокат зауважує, що закон передбачає обов’язок суду відправляти копії судових рішень власникам майна, на яке накладено арешт, гарантуючи можливість їх оскарження, але на практиці власники можуть «випадково» не отримати це рішення суду, а отже, навіть не здогадуватимуться про те, що їхнє житло або автомобіль – під арештом.

Для того щоб уникнути вищевказаних неприємностей, фахівець рекомендує як мінімум проводити реальну оцінку вартості нерухомості та в договорі купівлі-продажу вказувати реальну ціну, сплачену продавцеві. Крім того, в договорі має міститися декларація продавця про те, що виставлене на продаж майно не було придбане внаслідок скоєння злочину, а його відчуження не спрямоване на приховання злочину або уникнення конфіскації.

Є багато суперечливих питань, як стверджує Яків Гольдарб, і навколо діяльності Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами. Так, низка норм відповідного закону наділяє його фактично безперешкодним правом на отримання будь-якої інформації щодо активів громадян – у тому числі тієї, що не стосується конкретних кримінальних проваджень, а за невиконання цієї вимоги навіть передбачено штраф, який може сягати до 6800 грн.

«Право здійснювати оцінку активів Агентство не має, зате для нього передбачена можливість укладати договори про залучення компаній, які цим займатимуться. При цьому жодних чітких правил оцінювання арештованих активів закон не містить, у зв’язку з чим виникає закономірне питання про об’єктивність такого оцінювання», – зазначає спеціаліст.

Крім того, за Нацагенством закріплено право подавати позови про визнання недійсними угод, але критерії угод законодавці не прописали. «До чого це може призвести? Фактично, тепер недійсним може бути визнано будь-який договір про відчуження активу», – уточнює експерт.

Загалом Нацагентство управлятиме заарештованими активами, вартість яких перевищує 200 МЗП (близько 275 тис. грн). Крім цього, активи можуть передаватися йому на зберігання.

Із позитивних нововведень, за словами юриста, можливість повернення власнику не лише його коштів, а й нарахування йому відсотків за депозитами. «Приміром, суд наклав арешт на грошові кошти, вони перейшли в управління Нацагентства, яке в свою чергу розмістило їх на банківський депозит у державному банку. Так-от, якщо арешт скасується або буде винесено виправдувальний вирок, то й самі кошти, і відсотки за депозитом повернуть власнику», – пояснює він.

Проте законодавці упустили і важливий момент, який ставить під ризик інтереси власника. «Припустімо, гроші були покладені на рахунок у державний банк, який тріснув. Внески в усіх банках, за винятком Ощадбанку, гарантуються в межах 200 тис. грн. А якщо було арештовано 4 млн грн, власнику повернуть лише 200 тис.? На сьогодні норми в Законі прописані так, що Нацагентство не гарантує власнику захист його інтересів після зняття арешту або прийняття виправдувального вироку», – розповідає Яків Гольдарб.

Крім того, Закон надає право Нацагентству реалізовувати арештовані активи без волі їх власника до винесення обвинувального вироку суду. Якщо рішення про арешт буде скасовано або суд винесе виправдувальний вирок, то  власнику мають повернути гроші, виручені від реалізації активу. Проте чи отримає власник проданого будинку за нього реальну ціну – питання відкрити. І тут, за словами експерта, цілком можливо, що реальна вартість активу – 10 млн грн, його оцінять у 3 млн, а продадуть взагалі за два. «Таку «попередню» реалізації арештованих активів можна вважати втручанням у право власності. Як же принцип презумпції невинності? Адже власник позбавляється активу до того, як він визнаний винним у скоєнні злочину. Власне, це не зовсім цивілізований підхід до питань конфіскації, і для початку  потрібно  довести вину особи у вчиненні злочину, за який передбачена конфіскація майна, потім надати суду всі докази, дочекатися обвинувального вироку і тільки потім реалізовувати конфісковане майно»,– переконаний спеціаліст.

Усе вищевказане, за його словами, наштовхує лише на один висновок: із прийняттям пакету законів законодавець поквапився, і цей поспіх тепер може вилитися в серйозні проблеми як для власників цінних активів, так і для держави.



загрузка...

Читайте також

Коментарі