П’ять міфів про податкову реформу

П’ять міфів про податкову реформу

Олена Макеєва, заступник міністра фінансів, Економічна правда

Побутує думка, що податкову реформу написав сам Мінфін і ховає її від бізнесу та суспільства. Це перший міф.

Представлена у вересні 2015 року модель податкової реформи є узагальненим результатом широкого професійного діалогу, запровадженого Мінфіном.

У лютому Нацрада реформ відповідальною за податкову реформу визначила саме міністра фінансів, яка очолила цільову команду «Податкова реформа».

До її складу увійшли представники бізнесу, громадянського суспільства, депутатського корпусу, уряду та міжнародні експерти.

Для нас було цілком очевидним, що дискусію навколо податкової реформи треба розширювати.

Уже в квітні ми розробили комунікаційну стратегію та запропонували бізнесу і суспільству платформи для комунікацій: індустріальну — для дослідження та обговорення поточних проблем різних секторів економіки, відкриту — для пошуку цікавих ідей щодо можливої податкової реформи.

Загалом ми провели 14 індустріальних платформ, результати яких були узагальнені та представлені суспільству, та шість відкритих, в результаті яких ми отримали 14 різноманітних податкових моделей.

Під керівництвом міністра фінансів відбулося 12 зустрічей в рамках цільової команди Нацради реформ, на яких обговорювалися результати та ідеї, народжені на наших комунікаційних майданчиках.

Додатково в рамках проекту «Національний діалог» пройшли зустрічі з бізнесом, профільними асоціаціями та представниками місцевої влади у Львові, Харкові та Дніпропетровську. Понад 20 податкових моделей були детально прораховані Мінфіном на предмет їх впливу на бюджет.

У такий спосіб нам вдалося залучити до обговорення майбутньої податкової реформи максимальну кількість зацікавлених осіб. Без сумнівів, це наша перевага. Уперше пріоритети майбутньої податкової реформи визначив сам бізнес. Саме ці пріоритети стали для нас орієнтирами майбутньої податкової реформи.

Наразі ми завершуємо обговорення шляхів скорочення державних видатків, щоб доопрацювати та збалансувати на базі податкової реформи бюджет країни на 2016 рік та представити його разом з податковим кодексом парламенту.

Основна філософія реформи — встановлення простих, рівних та справедливих податкових правил. Ми переконані, що запровадження єдиної ставки 20% на всі основні податки і збори є спрощенням для бізнесу, а нам закидають, що ми збільшуємо податковий тягар. Це другий міф, який легко спростовується.

Отже, застосування єдиної ставки 20% ПДФО порівняно з діючими ставками 15% та 20% знизить податкове навантаження на робітників. Як результат, люди будуть отримувати більше грошей, незалежно від рівня доходу. За рахунок чого?

Спираючись на європейський досвід, ми пропонуємо встановити податкову соціальну пільгу на рівні однієї мінімальної зарплати — 1378 грн — для всіх працівників. Поступово, протягом 2016 року, мінімальна зарплата зросте на 12,5%.

Додатково працівники будуть звільнені від сплати єдиного соціального внеску на рівні 3,6%. Для працедавця навантаження знизиться за рахунок зменшення ставки ЄСВ в середньому з 41% до 20%, що значно менше порівняно з країнами ЄС.

Зависоке податкове навантаження на зарплату — чи не єдина вимога бізнесу щодо ставок податків. Другим етапом реформи ми пропонуємо скасування ЄСВ та встановлення єдиного податку на зарплату на рівні 20% з 1 січня 2018 року.

«Спрощена система оподаткування повинна залишитися для мікро- та малого бізнесу, заради якого вона була запроваджена у далекому 1999 році», — наполягає Мінфін, а нам закидають, що ми не дбаємо про малий бізнес. І це третій міф, який неправдиво розповсюджується серед підприємців.

Небагато людей знають, що 95% компаній в Україні мають річний оборот до 20 млн грн. Чомусь законодавець у 2012 році вирішив, що це і є мікробізнес, та встановив саме такий максимально допустимий річний дохід для платників єдиного податку третьої групи.

Навмисно чи ненавмисно, але в результаті таких новацій вся країна — пенсіонери, вчителі, лікарі та інші соціальні робітники — стали залежними від фінансового стану менше 1% компаній в Україні, які формують 70% доходів державного бюджету.

Очевидно, що це ті компанії, які не можуть дробити свій бізнес на приватних підприємців, адже сповідують принципово інші цінності та поважають країну, в якій живуть і працюють. Ми пропонуємо повернути мікро- та малому бізнесу їх виняткове право застосовувати спрощену систему оподаткування.

Звичайно, такі новації будуть не до вподоби тим, хто вже давно виріс з дитячих штанців. Прийшов час встановити справедливість. Кожний повинен зробити внесок у розвиток освіти, медицини та підтримати незахищені верстви населення.

Важливим питанням державного регулювання інвестиційної діяльності є створення привабливого інвестиційного клімату в країні.

Своєю чергою, інвестиційний клімат включає стан економіки, фінансову стабільність, рівень загальноекономічного розвитку країни, розвитку інвестиційного ринку та інвестиційної активності населення, фіскальну політику.

Безумовно, фіскальна політика є важливим чинником, але далеко не ключовим порівняно з фінансовою стабільністю, за яку ми боролися протягом цього року, витягуючи країну з прірви.

Твердження про те, що модель розподіленого прибутку стимулюватиме внутрішні та зовнішні інвестиції — це четвертий міф, якому я хочу приділити увагу.

Рівень загальноекономічного розвитку країни, що безпосередньо впливає на інвестиційний клімат в країні, характеризується загальною чисельністю та зайнятістю населення, рівнем життя населення та розвитком соціальної сфери, структурними та інституціональними перетвореннями в економіці.

Саме про це ми дбаємо в першу чергу. У своїй фіскальній політиці ми пропонуємо запровадження інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток для тих компаній, які вкладуть кошти в матеріальні активи, тобто зміцнять свою матеріальну базу — виробничі потужності.

Модель розподіленого прибутку називає інвестиціями будь-які витрати бізнесу та за своєю природою нівелює сам термін «інвестиція». Що ми хочемо стимулювати: загальноекономічний розвиток країни або нарощування витрат бізнесом?

Наостанок — про п’ятий міф, начебто наше небажання змінювати правила адміністрування податків та зборів.

За своєю суттю адміністрування означає управління, організацію та нагляд за виконанням законодавчих та нормативно-правових актів, що ставить на меті забезпечення погашення податкових зобов’язань платників податків шляхом мінімального втручання в їх господарську діяльність.

Для пересічного бізнесмена це означає зменшення кількості контролюючих органів, встановлення простих та однозначних податкових правил, усунення будь-яких колізій та неоднозначних трактувань у кодексі, спрощення вимог до первинних бухгалтерських документів та обмеження контакту з перевіряючими.

Структурна реформа ДФС, яка проводиться, не потребує внесення змін до Податкового кодексу, кількість інспекцій вже скорочена вдвічі.

Розвиток електронних сервісів також не повинен стати надбанням кодексу, адже новітні технології розвиваються швидше, ніж приймаються рішення у Верховній Раді. Електронний кабінет платника податків — це лише питання часу та грошей.

Час, який витрачають бухгалтери на ведення обліку та складання звітності, суттєво скоротиться, щойно депутати розглянуть урядовий законопроект 2486а, який приводить у відповідність норми закону про бухгалтерський облік до права ЄС, особливо в частині визначення, що є первинним документом. А новий податковий кодекс усуває існуючі законодавчі прогалини та значно спрощує податкові правила.

Як бачимо, основна функція міфу — віддаляти від реальності. На думку спадають слова німецького державного діяча Отто фон Бісмарка: «Уряд не повинен відмовлятися від обраного курсу, він повинен дивитися праворуч та ліворуч, але йти вперед».



загрузка...

Читайте також

Коментарі