Думки стосовно прийнятого за основу проекту Трудового кодексу (№1658) дещо розділились: олігархи – за, працівники – проти. Але депутати наполягають на тому, що ТК наділений безспірними перевагами. Звичайно, ми пишемо з точки зору працівника, тому не відносимо до переваг встановлення відеонагляду (стаття 30),  скорочення утричі підстав, за яких звільнення можливе лише за згодою профспілки (стаття 111) та «прискорене» звільнення на малих підприємствах (стаття 88). Досягнення Трудового кодексу нівелюються іншими його новаціями, про які хотілось би розповісти докладніше.

28 днів відпустки. Згідно рейтингу Doing Business 2015, тривалість відпустки в Україні складає 18 днів з огляду на середні показники (у Фінляндії – 30 днів відпочинку). Тобто на практиці, працівники можуть реалізувати своє право у кращому разі на 75%. Ненадання відпусток – серед найпоширеніших порушень трудових прав. З позбавленням багатьох працівників «профспілкового імунітету» від звільнення їх переговорні позиції стануть ще слабшими. «Революційною» цю норму навряд чи можна назвати: чотирьохтижневий відпочинок передбачений ще Європейською соціальною хартією, яку ратифікувала Україна в 2006 році. «Сюрприз» полягає  і в тому, що скористатися відпусткою можна лише після того, як роботодавець видасть наказ (стаття 168). Знайшлося місце і для відвертих «ляпів»: передбачивши загальну відпустку 28 днів, автори відвели працівникам, зайнятих на підземних роботах лише 26 днів відпочинку (стаття 171).

Додаткова оплата за надурочні. Обіцяється оплата надурочних у подвійному розмірі, а при перевищенні норми в 120 годин надурочних за рік – у потрійному розмірі. Але чи буде роботодавець це робити? У деяких випадках роботодавцеві буде зручно застосувати ненормований робочий день (стаття 153), коли переробіток не оплачується навіть за стандартними розцінками. Фактично одного бажання роботодавця буде достатньо для залучення до надурочних (стаття 150) і робіт у вихідні (стаття 159). Дозвіл профспілки для цього не потребуватиметься. Та головний ризик у тому, що робота понад норму стане якраз нормою. З огляду на мізерну ціну праці, саме надурочні стануть стимулом до добровільної експлуатації. Згодом вартість оплати праці зменшиться, тому що майже кожен працівник зможе бути залучений до надурочних робіт. Окрім цього, роботодавець зможе покладати на працівника додаткові обов’язки, якщо його повна зайнятість не забезпечена (стаття 37) – протягом тих самих 8 годин потрібно буде безоплатно виконувати більший обсяг робіт.

Читайте також: Схвалення Трудового кодексу є кроком до повної олігархізації – активісти

Письмовий трудовий договір. Якщо зараз роботодавці не видають наказів про зарахування в штат, то хіба вони оформлятимуть з кожним працівником договір? Ще одним питанням є те, що повноваження Державної служби з питань праці звужуються. Вона зможе складати протоколи про адміністративні правопорушення, а ось накладати ще додатково фінансові санкції не зможе (цих норм не містять статті 352-353). Нагадаємо, що ці санкції були розпіарені наприкінці 2014 року, коли приймався пакет змін щодо детінізації. Стаття 265 КЗпП передбачає штраф понад 41 тис. грн за допуск до роботи без оформлення. На практиці ці штрафи не накладались через відсутність порядку і депутати хочуть зробити, щоб цього ніколи і не було. Положення може обернутись і проти працівника: мовляв, якщо немає письмового договору, то факт трудових відносин не доведеш.

Підвищена вихідна допомога. Розмір вихідної допомоги залежатиме від тривалості стажу. Але вона виплачуватиметься при наявності саме безперервного стажу! Це стимулюватиме роботодавців розривати трудові відносини на певний час, або укладати трудові договори строком до двох місяців. Відзначимо, що «безперервність» має значення також при наданні відпустки – право на неї виникає лише після півроку безперервної роботи. При скороченні штату перевага надається тим працівникам, які мають довший безперервний стаж у цього роботодавця. Проект ТК у свою чергу містить норми, що зроблять стабільні відносини радше винятком.

Звичайно, у акті й інші плюси, але згідно законів арифметики мінус і плюс в кінцевому рахунку дає мінус. Позиція депутатів полягає у тому, що нинішній об’єм трудових гарантій все одно не виконується, тому його потрібно урізати. Слідуючи Кодексу законів про працю соціалістичної доби, на думку ліберальних реформаторів, Україна застигла між минулим і майбутнім. Замовчується, що левова частка порушень стала можливою через те, що при владі знаходяться представники бізнесу, а працівники часто не мають змоги відстояти законні права. Наявність високих стандартів зробили б нас у перспективі передовою країною, де підприємці прогнозують наслідки своєї діяльності та виплачують гідну зарплату. Однак, розв’язуючи суперечність між минулим і майбутнім, клас капіталістів насправді пропонує відправити Україну в дореволюційне минуле. Чи потрібно казати, що за цих умов в інтересах працівників – нова революція?

Віталій ДУДІН, оргкомітет партії «Соціальний рух» для Соцпорталу



загрузка...

Читайте також

Коментарі