Одне з інформаційних видань звернулось до мене по коментар з приводу «справи Назарова» — генерал-майора Збройних Сил України, який продовжує служити на керівній посаді в Генштабі попри те, що його обвинувачують у службовій недбалості. Принаймні, як стверджують «громадські активісти» та Головна військова прокуратура, саме Назаров винуватий у загибелі 14 червня 2014 року 49 військовослужбовців, що перебували на борту транспортного літака ІЛ-76, збитого російськими найманцями в Луганську.

Ось ці запитання:

1. Чи гуманно те, що перебуваючи під слідством, він продовжує займати керівні посади в Генеральному штабі ЗСУ?

2. Чи мають народні депутати проголосувати за його відставку?

3. Чи має він навіть за президентською підтримкою відповідати за скоєний злочин при наявності аргументованих звинувачень?

Нижче подаю свою відповідь.

* * *
Верховна Рада України не має жодного відношення до призначення на посади чи звільнення з посад керівників Збройних Сил і тому обговорювати можливість голосування народних депутатів за відставку Назарова – то не поважати себе.

Але мені, сказати направду, взагалі не зрозуміло, у чому Головна військова прокуратура обвинувачує Віктора Назарова, оголосивши йому підозру за статтею 425 КК України (тобто, «недбале ставлення до військової служби»).

Згідно з фабулою справи, генерал-майору Назарову інкримінується те, що «військові посадові особи Збройних сил України та оперативного штабу з управління антитерористичною операцією проігнорували наявну інформацію про активізацію діяльності терористичних угрупувань поблизу аеропорту Луганська, а також наявні в їхньому озброєнні переносні зенітно-ракетних комплекси (ПЗРК) і не вжили заходів щодо безпечної посадки літака в районі проведення антитерористичної операції».

Претензії до Назарова мали б підставу лише в тому випадку, якби керівництво України визнало, що події на Сході становлять загрозу суверенітету та національній безпеці держави. У такому випадку Президент України відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України зобов’язаний був прийняти рішення про введення спеціального правового режиму на всій території держави або в окремих її частинах – воєнного стану – який дозволяє військовослужбовцям Збройних Сил України та інших військових формувань застосовувати зброю на території України та запроваджує тимчасове обмеження прав і свобод громадян. Лише в такому разі планування військових дій покладається на Генеральний штаб Збройних Сил України.

Але, як відомо, Президент Порошенко відмовився вживати заходи для організації опору агресії, а в Україні, зокрема на окупованих територіях Донецької та Луганської областей і в Криму, діє правовий режим мирного часу. За таких обставин військовослужбовці мають право застосовувати зброю виключно згідно зі Статутом караульної служби лише в разі нападу на охоронюваний об’єкт. Застосування зброї в усіх інших випадках є військовим злочином. Що стосується підрозділів Національної гвардії України чи батальйонів міліції спеціального призначення, то до 7 листопада 2015 року вони могли застосовувати зброю виключно в порядку, встановленому ст.15 Закону України «Про міліцію» — тільки для самозахисту, з відкриттям кримінального провадження по кожному факту застосування табельної зброї.

Отже, на Сході України проводилась не військова операція, а «антитерористична операція», порядок проведення якої регулюється Законом України «Про боротьбу з тероризмом». Ані Збройні Сили України, ані Міністерство оборони України, ані МВС України не мають жодного відношення до АТО. Проведення антитерористичних операцій належить до виключної компетенції Служби безпеки України, керівником АТО під час подій, що інкримінуються Назарову, був нинішній голова СБУ Василь Грицак. Саме він, а також тодішній голова СБУ Валентин Наливайченко, несуть повну відповідальність за загибель людей на Сході.

Згідно з Закону України «Про боротьбу з тероризмом», для безпосереднього керівництва АТО створюється оперативний штаб, який очолює або начальник Антитерористичного центру при СБУ (на той час — Василь Грицак), або його заступник. Назаров незрозуміло з якого дива опинився на чолі цього оперативного штабу, не маючи жодного відношення до СБУ. Тим не менш, законом визначено, що в разі залучення до проведення АТО працівників правоохоронних органів чи військовослужбовців, вони переходять у підпорядкування СБУ.

Таким чином, треба спочатку розібратись, яким чином Назаров був прикомандирований до СБУ, у підпорядкуванні кого він перебував і які були межі його повноважень. Напевно, якщо він і нестиме якусь відповідальність, то лише в тому випадку, якщо на лаві підсудних спочатку опиняться Грицак і Наливайченко.

Але, насамперед, слід розібратись, з якою метою та ким був відправлений у Луганськ ІЛ-76 з військовими на борту. Якщо для участі в бойових діях – то судити треба тих, хто дозволив застосовувати зброю в умовах мирного часу.

Також слід з’ясувати, з яких саме міркувань Президент України відмовився запроваджувати воєнний стан. Я бачу дві причини: або внаслідок скоєної Порошенком державної зради, або через неосудність Президента, який у зв’язку з психічною хворобою не усвідомлює наслідків своїх дій чи бездіяльності.

Хочу процитувати заяву спецдоповідача ООН Крістофа Хайнса, яку він зробив за результатами візиту в Україну.

«Кваліфікація конфлікту як антитерористичної операції призвела до значної плутанини як зі сторони спостерігачів і моніторів, так, у деяких випадках, і серед самих учасників з приводу того, хто в уряді керує цією війною. Це може призвести до невизначеності щодо відповідальності».

Отже, відмова керівництва держави запровадити спеціальний правовий режим породила правову невизначеність, коли незрозуміло хто й за що відповідає, хто й у межах якої компетенції приймає рішення. Тому справа Назарова не має судової перспективи, а законні підстави для відсторонення його від посади в Генеральному штабі України відсутні.

Напевно, в Адміністрації Президента це розуміють, а тому справу Назарова просто «спускають на гальмах». Також очевидно, що без імпічменту нинішнього Президента та притягнення його до кримінальної відповідальності (або звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок душевної хвороби) правова оцінка подій, що інкримінуються Назарову, неможлива.

автор: Володимир Бойко



загрузка...

Читайте також

Коментарі