Як українські лікарі ставлять діагнози

Як українські лікарі ставлять діагнози

В Ізраїлі навіть доктор медицини може собі дозволити сказати: «Я не знаю». Але нашим лікарям простіше наосліп прописати 7-10 препаратів

Я вже писала про свою велику любов до українських традицій педіатрії та ветеринарної медицини. В останній, наприклад, вважається нормальним сказати, що коту лишилося жити кілька місяців і зашарашити в нього десяток крапельниць з 17 найменуваннями різних препаратів у кожній, 3 з яких -синонімічні імуностимулюючі, кілька взаємовиключних антибіотиків і т. д. Потім, правда, йдеш не в дорогу клініку, а до ветеринара, який в основному каструє кабанчиків на селі, і він все виліковує кота за три копійки.

А ось в педіатрії вважається за норму заявити мамі дитини з бронхіальною астмою, що спостерігаються ще й симптоми останньої стадії діабету (аналізи не показують, але «ось в одного хлопчика в моїй практиці»), назначити аналізів на «сто п`ятсот» мільйонів і не усунути причини скарги. А головне — навіть не глянути на дитину, не помацати, не зазирнути в рот і в ніс. Потім, правда, з’ясовується, що дитині просто треба було добре сходити в туалет і всі симптоми минуть, але кого це цікавить.

В Ізраїлі, наприклад, лікар — навіть якщо він доктор медицини чи там професор видатний — може собі дозволити сказати: «Я не знаю». Або: «Медикаментозного вирішення ваша проблема, на жаль, не має». Або: «Давайте лікувати симптоми, а причини хвороби можливо ніколи й не з’ясуємо».

У нас же лікар фізіологічно не спроможний таке сказати. Йому простіше наосліп прописати антибіотик, 7-10 препаратів, які в принципі не мають вираженої лікувальної дії, назначити модних аналізів на тисяч п’ять гривень і продовжувати морочити голову, бавлячись в Шерлока Холмса та доктора Хауса одночасно. Невже так складно сказати: «Я не знаю»?

Автор: Тетяна Даниленко.



загрузка...

Читайте також

Коментарі