Ера стрімких реформ: чому донори критикують Україну за брак змін

Ера стрімких реформ: чому донори критикують Україну за брак змін

«No change – no money» – так можна сформулювати основний меседж, який привезла Україні міністр торгівлі США Пенні Пріцкер під час свого візиту у країну наприкінці жовтня.

Перший після понад річної перерви приїзд в Україну американської чиновниці був зумовлений не найпозитивнішими чинниками: «Вона приїхала озвучити дуже серйозний ступінь роздратування Білого Дому щодо гальмування реформ у країні», – у бюрократичній манері описує деталі візиту один із представників урядового фінансового блоку, члени якого й були основними співрозмовниками Пріцкер.

«Міністр торгівлі США розмовляла в дуже вузькому колі – з Яресько, Уманським, Яценюком, і ще кількома людьми. Дуже багато питань було пов’язано з корупцією. Зачіпали начебто і приватизацію, – говорить співрозмовник Forbes із провладної партії. – На підсумок візиту міністра побічно може вказувати, що про це говорить Джеффрі Пайєтт (посол США в Україні. – Forbes), у нього завжди є квінтесенція будь-якої бесіди, він висловлює її у двох реченнях дуже чітко». Пайєтт за кілька днів після візиту Пріцкер заявив, що в готовності переслідувати всіх корумпованих чиновників і олігархів, незалежно від їхньої політичної належності, українська влада «не досягла значних результатів». Перший заступник міністра фінансів Ігор Уманський вчора відмовився від коментарів.

Forbes спробував об’єктивно проаналізувати – чи дійсно «реформи по-українськи» – це фікція.

Останнє американське попередження

«В Україні реформ немає, є тільки їх імітація», – ця розхожа думка, незважаючи на свою популярність, все ж є не зовсім справедливою – свідчить опитування провідних українських економістів.

Дмитро Боярчук, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна» відносить до успішних реформ, проведених в Україні за останні півтора року, трансформацію системи держзакупівель (Prozorro), появу на вулицях міст нової поліції і – утруднюється продовжити перелік.

Економіст Володимир Дубровськийвідносить до позитивних змін залученість у процес реформ громадянського суспільства. Як приклад він наводить податковий пакет голови профільного комітету ВРУ Ніни Южаніної, створений у тісному контакті з бізнесом. Швидкість трансформацій – об’єктивно невисоку – він виправдовує локальними особливостями. «В України в питаннях реформ особливий шлях. Ми країна не лідерська, в нас не проходять методи «рубонути з плеча», як це робив Саакашвілі. Наші реформи просуваються довше, але є надія, що вони будуть стійкішими», – говорить він.

Також до умовно-успішних можна віднести реформу судової системи. «Повернули повноваження Верховному Суду, сформували за новим принципом Вищу раду юстиції, триває робота над уніфікацією всіх кодексів», – перераховує Анна Оргенчук, керівний партнер ЮГ LCF, член Ради з питань судової реформи при президентові України. Водночас ключову вимогу МВФ – дієві автоматизовані процедури забезпечення ризиків – наразі не виконано. «Сьогодні від часу заяви арешту до фактичного арешту минає мінімум 2 тижні. А за цей час можна списати гроші, і кредитор їх не побачить», – говорить вона.

Де реформи так і не відбулися? У всіх найбільш принципових сферах. Залишається непорушною система спеціального оподаткування в АПК – аграрне лобі надто потужне, щоб всерйоз задатися метою зазіхнути на прибутковість сільгоспвиробників – принаймні для політиків, які хочуть отримати видимий результат на чергових виборах. Реформа газового ринку застопорилася на етапі написання закону та підняття тарифів до ринкового рівня. «Податки й тарифи в енергетиці – у цій сфері дуже великий тиск», – говорить один із варягівІван Міклош.

Скорочення витрат на медицину й освіту, науку, підвищення пенсійного віку – все це непопулярні, але необхідні заходи, на які уряд не пішов. Антикорупційне бюро, навколо створення якого було зламано стільки списів, також поки ніяк себе не проявило. «Найбільший виклик, який є – корупція. Шведський бізнес каже, що готовий працювати в Україні, якщо буде система, котра базується на верховенстві права, і для всіх діятимуть єдині умови», – говорить Андреас фон Бекерат, посол Швеції в Україні.

«Ключове завдання Адміністрації Президента – взяти під контроль сферу протидії корупції, шляхом призначення контрольованого антикорупційного прокурора. Президент відверто нехтує прямими месседжами дипломатів країн, від яких Україна залежить. ЄС двічі говорив – або міняєте генпрокурора, або не буде безвізового режиму. Пряма комунікація США – зробіть щось із Віктором Шокіним – нуль реакції», – говорить Віталій Шабунін, голова правління центру протидії корупції.

Прем’єр, інкогніто

З візитом Плітцкер також збігся черговий виток інформаційної кампанії щодо зміни прем’єр-міністра, підтриманої російськими ЗМІ. Кандидатура наступників є традиційною – Наталія Яресько, хоча практично ні в кого вона не викликає беззастережного схвалення.

«Я гадаю, що зміна Яценюка на Яресько – це 90% плітка», – говорить Артур Палатний, народний депутат від БПП, глава комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, підкреслюючи, що питання зміни прем’єра на засіданні фракції не обговорювалося. За його словами, якби коаліція поставила собі таку мету, основною проблемою стало б не звільнення Арсенія Яценюка, а пошук голосів для голосування за нового прем’єра – у нинішній політичній конфігурації завдання практично нездійсненне. «Яресько – прем’єр? Це дуже погана новина, – говорить один зі співрозмовників Forbes, виключаючи підтримку цієї кандидатури й відразу називаючи причину: У податковій реформі вона взяла лінію, яка є сумнівною».

А втім, меседж, що Арсенію Яценюку пора у відставку, дійсно лунав, ділиться джерело в Мінфіні. Однак альтернативні кандидатури озвучувалися лише у форматі пропозицій, але не вказівок. Серед них, крім глави Мінфіну, також нинішній спікер парламенту Володимир Гройсман.

автор: , джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі