Світ з нетерпінням чекає на оприлюднення рейтингу. Йдеться, звісно, не про місцеві вибори в Україні. Сьогодні будуть опубліковані результати дослідження Doing Business-2016 (DB), проведене Групою Світового Банку. Президент Петро Порошенко переконливо твердить, що Україна підвищить свій рейтинг на 10 позицій. Та чи виграє від цього Україна?

Прогрес є досить відносним: по-перше, такий рейтинг свідчить про розширення влади бізнесу над суспільством. Саме прибуток окремих осіб стає мірилом економіки, а підприємці не нестимуть відповідальності за шкоду, яку вони несуть споживачам, працівникам чи суспільству загалом. По-друге, успіх досягається не через подолання корупції чи доступу до кредитів. Держава відмовляється від регулювання, тим самим знімаючи з себе відповідальність за можливі ризики. Тенденція до злиття влади і бізнесу лише посилюється, тому не доводиться сподіватись на контроль за дотриманням правил, які ще існують.

Не ясно, чому відповідність рейтингу була офіційною релігією для старої влади і є такою для нинішньої. Адже ліберальні реформи дали не бажаного ефекту: економічна криза триває, а бізнес лише зменшує свої витрати.

Між тим, у світі критерії DB з моменту виникнення піддаються жорсткій критиці. Негативну оцінку дали їм юристи з «Асоціації друзів французької правової культури ім.Анрі Капітана» ще у 2006 році, видавши роботу «Цивілістичні правові традиції під питанням: щодо доповідей Doing Business Всесвітнього Банку». Серед авторів – відомі вчені-правники та практикуючі адвокати. Ще більш розгромний аналіз підготували фахівці Міжнародної організації праці у 2007 році. «Країни, які мають менший ступінь захисту законодавства демонструють вищий бал», – зазначили експерти, вказавши, що рейтинг може спонукати держави до денонсації конвенцій МОП.

Слід почати дерегуляцію. Чи завершувати?

Є кілька сфер, в яких дерегуляція вже є надмірною і вступає в суперечність з інтересами суспільства.

  1. Трудові права стали менш захищеними, а ризик виробничого травматизму зростає. Через мораторій на перевірки законодавства про працю суттєво зменшилась кількість кримінальних справ, відкритих за заявами інспекторів з питань праці.
  2. У рейтингу Doing Business-2014 Україна піднялась завдяки спрощенню дозволу на будівництво. Саме з цим пов’язана хвиля надмірної забудови суспільного простору у великих містах за останні роки.
  3. Дерегуляція у сфері якості продовольства створила загрози, що за кордоном українську продукцію припинять купувати через її небезпечність.
  4. Екологічні загрози зростають. Пожежу на нафтобазі під Києвом тодішній міністр екології Ігор Шевченко назвав наслідком мораторію в екологічній сфері. Тим не менш у Адміністрації Президента тоді «відрізали»: мовляв, «кошмарити» бізнес перевірками неприпустимо.

Яких ще катастроф коштуватиме суспільству гонитва за рейтингом – невідомо.

Зроблено для бізнесу

У 2015 році влада пішла на суттєві послаблення для бізнесу. Було лібералізовано сферу енергетики – парламент дозволив закладати рентабельність у склад тарифів. Законом №1861 було обмежено застосування штрафів за вивезення коштів у офшори. Було схвалено і Закон про дерегуляцію №1580. У первісній редакції документ навіть передбачав скасування Закону «Про дитяче харчування», що ставить додаткові вимоги щодо якості продуктів. Також пректом пропонувалось скасувати ліцензії на такі види господарської діяльності як торгівля пестицидами та агрохімікатами, переробка донорської крові та її компонентів. До того ж було запроваджено знижки на сплату єдиного соціального внеску, внаслідок чого надходження ЄСВ впали, а кількість офіційно-зайнятих працівників не зросла.

На наступний рік, судячи з усього, влада ставить за мету розширити приватизацію за рахунок таких сфер як залізниця, енергетика, зв’язок. Під гаслом «не плати державі» буде реалізовано ще одну популістську податкову реформу в інтересах великого бізнесу (який і так контролює державу). І, звісно, буде реалізовано спробу схвалити Трудовий кодекс: дешева робоча сила незабаром буде доповнена більш простими умовами її експлуатації.

Як можна здогадатись, усіма цими можливостям, передусім, зможе скористатися великий бізнес. Отже, суттєвих переваг для «вашого» бізнесу не буде.

Парадокси дерегуляції

Автори DB керуються простими, але спірними тезами. Вони твердять, що будь-яке втручання держави є небезпечним і породжене корупцією. Але не всі експерти вважають таке огульне звинувачення виправданим. Питання не в добросовісності чиновників, а в тому, що саме держава мусить виправляти недоліки ринку, зокрема, за допомогою антимонопольних та екологічних норм. Французькі правники у згаданому дослідженні зазначають, що тривалість реєстрації прав на нерухомість у Франції через обов’язкове проведення експертиз будматеріалів була викликана піклуванням про здоров’я: «Якщо зіставити економічну логіку турботи виключно про «швидкі продажі» з турботою про здоров’я нації, то чому б ви віддали перевагу?».

Майже половина економіки України і так працює в тіні, вільна від будь-яких обмежень, але чомусь особливих досягнень не демонструє. Показово, що голова новоствореного Дерегуляційного офісу Олексій Гончарук назвав своєю метою не скасування правил, а більш якісне регулювання.

Окремі критерії є надто сумнівними. Візьмемо до уваги швидкість відкриття бізнесу. На практиці зняття будь-яких бар’єрів може посилити хаос ринкової економіки. Капіталісти відмовляться планувати наслідки своєї діяльності, а підприємництво при цьому буде вкрай малопродуктивним і нежиттєздатним. «Країни, де отримання водійського посвідчення є найбільш швидким і найменш витратним, обов’язково не є країнами, де найкраще забезпечується безпека на дорогах», – вказують французькі правники. Окрім того, для України, яка ще не розгубила свій високотехнологічний потенціал, головним пріоритетом мав би бути запуск виробництв, а не відкриття малопродуктивного дрібного бізнесу.

Догми прихильників лібералізації піддає критиці український економіст Андрій Новак. Економіст зазначає, що в країнах ЄС розвивати бізнес набагато легше саме через високу купівельну спроможність населення, тоді як спрощення адміністрування – «це лише додатковий елемент, який не заважає підприємцеві».

Також стверджується, що розвиток бізнесу у майбутньому призведе до створення робочих місць. Водночас м’яка соціальна політика не вимагає розвинутої економіки, а лише підлаштовується під поточний рівень останньої. Лібералізація ринку праці веде до нераціонального використання робочого часу. Показовим є досвід Грузії, де кількість робочих місць не зросла після ліквідації численних трудових гарантій, а зарплата у 5 разів нижча за українську (за рейтингом DB-2015).

По правді кажучи, трудове право вже кілька років не є критерієм, що визначає місце країни у рейтингу. Однак DB надалі включає і результати огляду ринку праці (як можна зрозуміти, тепер виключно з індикативною метою). Зрозуміло, що «за інших рівних умов» капітал зверне увагу на ту країну, де витрати на працівника є мінімальними. Прикметно, що на нещодавній зустрічі представників Міністерства економіки з німецькими бізнес-колами останні позитивно характеризували Україну, вказуючи на низьку вартість трудових ресурсів.

Нарікання на жорсткість трудового законодавства не стало свого часу перешкодою для економічного розвитку Франції. Не зовсім гнучким є законодавство у скандинавських країнах – Данії, Швеції, Фінляндії. Водночас ці країни є куди більш привабливими для інвестицій через низький рівень корупції, а стабільність зайнятості сприяє прогнозованості економіки. Саме ці країни лідирують у рейтингу Transparency International. Тоді як Україна залишається в клубі «тотально корумпованих держав» (142 місце з 175). Викорінити корупцію складніше, аніж понизити ціну праці. Здається, що Україна слідує тим стандартам, які цивілізовані країни вже відкинули.

Глобальні висновки

У глобальному контексті Україну складно назвати державою, де реформи не відбуваються: просто їх результат не виправдовує очікувань суспільства. Рейтинг DB покликаний зберегти нерівне становище різних країн. У цих умовах бідні країни можуть лише конкурувати між собою за право бути експлуатованими, жертвуючи суверенітетом і соцстандартами. Для того, щоб дозволити свободу бізнесу в певних межах потрібно її тимчасово обмежити: легалізувати зайнятість; повернути державі ті капітали, які були набуті незаконно; спрямувати виробництво на ті галузі, які вигідні суспільству; обмежувати можливості для витоку капіталу до низькоподаткових юрисдикцій. Розвитком виробництва, яке не принесе вигоди у близькій перспективі, має опікуватись держава.

У нашому суспільстві досить слабке розуміння того, що свобода для бізнесу ще не забезпечує високий рівень життя. Якщо для цивілізованих країн головною метою є підвищення результатів за Індексом людського розвитку ООН, то для деяких самоціллю стає відповідність рейтингу Doing Business, що розробляються неоліберальними інституціями. Щоб «виграти» потрібно просто нічого не робити і пустити на самоплив. Але винагорода більше нагадує «втішний приз».

Віталій ДУДІН, оргкомітет партії «Соціальний рух» для «Соцпорталу»



загрузка...

Читайте також

Коментарі