Як залежить популярність лідера держави від військового конфлікту в його країні

Як залежить популярність лідера держави від військового конфлікту в його країні

Рейтинг президента Росії досяг історичного максимуму − за даними Всеросійського центру вивчення громадської думки, майже 90% росіян схвалюють діяльність Володимира Путіна.

Каталізатором зростання популярності російського лідера, яка й так не опускалася нижче 80%, стала військова кампанія в Сирії. Більше чверті опитаних назвали авіаудари по позиціях терористів найважливішими подіями останнього часу.

Чи завжди війна − дріжджі для рейтингу лідера держави, і на який тренд може розраховувати Петро Порошенко, виходячи зі своєї військової стратегії?

Динаміка рейтингу президента у воюючій країні − це похідна від перемоги чи поразки у війні. Вона безпосередньо залежить від перебігу військової кампанії і результату конфлікту. Лідер держави, яка програла у війні, відходить в історію як невдаха, негативна особистість.

Ця закономірність зберігається у всіх країнах, незважаючи на культурні чи економічні особливості, національну приналежність. Візьміть, наприклад, особистість Чемберлена (Невілл Чемберлен, прем’єр-міністр Великобританії напередодні Другої світової війни, який підписав угоду з Адольфом Гітлером, невдовзі порушену останнім − Forbes) або найбільш банальний приклад − лідери країн-учасниць Другої світової, які в ній програли.

Популярність президента Джиммі Картера впала до мінімуму через його слабку військову політику. Річарда Ніксона, який вивів американські війська з В’єтнаму, спіткала та ж доля. Вони залишили негативний слід в американській історії, і мало хто пам’ятає про їхні досягнення.

Історичні паралелі

Це найстрашніше для лідера − коли країна під його керівництвом програє війну. Як правило, це означає відставку, такі президенти йдуть у небуття. Іноді, якщо мала місце капітуляція, це може закінчитися не тільки політичною, але й фізичною смертю.

Але якщо програш у війні означає падіння рейтингу, то підтверджується і зворотне. Популярність глав держав різко зростає, коли їхня країна перемагає у війні або хоча б має проміжні військові перемоги.

Подивіться на Адольфа Гітлера − його авторитет був колосальний до кінця 1944 року, оскільки Німеччина досить успішно вела військові дії. А що вже говорити про перший, переможний для Німеччини період війни − у себе на батьківщині Гітлер як політик був суперпопулярним.

Тому немає нічого дивно в тому, що популярність Володимира Путіна після розв’язування конфлікту в Сирії зросла.

По-перше, працює пропаганда.

По-друге, в російському суспільстві викликає ейфорію думка про те, що Росія кинула виклик глобальному домінуванню США.

А в тому, що «сплеск» рейтингу стався фактично раніше, ніж став зрозумілим результат конфлікту, немає нічого дивного. У Росії, офіційно, поки що немає втрат у Сирії. А відсутність втрат − це вже перемога.

Що в Україні?

Як уже згадувалося, програш у війні − це найгірше, чого може собі побажати політик. В Україні такий чорний момент історії припав на лідерство Олександра Турчинова. Йому можуть пробачити все що завгодно, але не пробачать здачі Криму. Ця пляма залишилася і вже не зникне. З іншого боку, найгірше з ним як із політиком вже сталося.

У ситуації з конфліктом на Донбасі ми підходимо до латентної капітуляції. Вона не буде очевидною, але матиме дуже тяжкі наслідки. Рейтинг глави неминуче буде падати. Тому що поступки, які поки що в тіні, рано чи пізно почнуть проявлятися.

автор: Григорій Перепелиця, джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі