Коли штаб АТО повідомляє про кількість поранених, переважно ми зітхаємо з полегшенням – поранений, значить не вбитий. Але рідко хто цікавиться станом цих поранених.

«Найбільше хвилювало, як передадуть моїй сім’ї, як відреагує мама, тато, як Софії (донька) скажуть. За себе я не переживав. Я знав куди їхав і знав, що може бути. Раніше треба було думати, але що ж думати – було завдання. Я ж не йшов відсидіти десь». Саме так про перше враження від свого поранення говорить «кіборг» Федір, про якого ми писали. Поранення не дало йому довоювати в ДАПі кілька днів, але ж потрапив він туди якраз у найстрашніші моменти.

Федір розповів історію свого складного поранення, про те, що пам’ятав і те, що йому розповіли. А ми можемо лише уявляти ці відчуття. Або, навіть не можемо уявити, але повинні знати, через що проходять наші бійці, відвойовуючи мир.

«Був штурм, а потім трохи притихли. Хлопці розтопили гречки з тушонкою. Одне – лід смоктати, а інше – ложками уплітати за дві щоки. Але не доїли, прилетіло РПГ», — згадує «кіборг».

І під час перезарядки кулемета, Федір «піймав» ворожу кулю. Якщо вірити у долю, то видається, що саме ця куля і була Федіна. Але і залетіла вона саме так – небезпечно і зовсім близько, але залишаючи шанс на порятунок. Хоча, безперечно, у його порятунку є й роль лікаря – Ігоря, з позивним «Псих», який був у аеропорту від кінця грудня та творив дива із пораненими.

Федя каже, що одразу болі не відчував, але почалася паніка від того, що не міг зняти бронежилет. А найбільше боліло, коли тампонували рану, щоб зупинити кров.

«Куля з лівого боку пролетіла між спиною і пластиною бронежилета, зачепилася за лопатку, потрапила в легеню в районі серця та впала вниз».

«В мене була пробита легеня, я вдихав повітря, а воно йшло в порожнину тіла і я починав задихатися. Ігор в районі ключиці пробив мені дірку спеціальною голкою з трубкою, щоб зайве повітря з легень виходило».

Кілька годин чоловік пролежав в штабі з заліпленою раною та трубкою, яка допомагала дихати. Говорить, що розповідає більшість моментів зі слів побратимів, які заходили час від часу подивитися в якому він стані. А сам пам’ятає лише то свідомість, то несвідомість.

«Віталік (служив зі мною), розказує, що я йому говорив: в мене в рюкзаку лежить GoPro і берці – забереш, передаси моїм, бо мені «капець». Мене морозило, я не чув ніг. Коли мене евакуювали і перевозили в Дніпропетровськ, подзвонив до чоловіка сестри і попередив, що тяжко поранений, навряд чи виживу, але щоб шукали мене в Дніпрі».

Евакуація поранених – це те, що здається більшості з нас неабияким полегшенням. Але у випадку Федора, це просто був наступний необхідний крок, та ще зовсім не початок спокою. Йому під час операції видалили частину легенів, селезінки, частини ребер. Наступного дня стан бійця погіршився. Через велику крововтрату довелося перелили 7 літрів крові.

«Під час операції в мене сталася зупинка серця на 8 хвилин. Серце зупинилося, я розрізаний, один лікар руками качає кров в мозок, щоб він не відмер, бо це стається за 4 хвилини, а другий робить процедури, щоб зупинити кровотечу».

Хіба це можна уявити, як лікар руками масажує серце, яке зупинилося? Картинка з «Доктора Хауса», де роблять надможливе.

Через кілька днів у «кіборга» зник зір. Це в аеропорту він «кіборг», а в лікарні – звичайний чоловік, який хвилюється і навіть нервується, що щось не так.

«Кричав, щоб від всього мене відключали, що сліпим не житиму. Потім виявилося, що це так мозок на крововтрату відреагував. Пізніше все почало відновлюватися».

Федя ще раз наголошує, що розповідає все з того, що говорили йому, бо сам мало що пам’ятає. Йому взагалі лікарі давали лише 2% на виживання.

А коли в Дніпропетровськ масово почали поступати поранені, Федора бортом мали відправити у Львів, але через погані погодні умови, вирішили доправляти до Вінниці. Серед усіх бійців на борті, він був у найкритичнішому стані.

«Куля впала в живіт, її там не знайшли і під час перельоту вона знову пішла нагору і осіла біля аорти серця. Але три тижні не можна було робити операцію, бо серце би не витримало».

Після довгої реабілітації, Федір повернувся до звичного життя – до дружини і маленької доньки, на роботу.

Але, каже, що їздить іноді в зону АТО. Просто їздить, щоб поспілкуватися і побачитися з тими, хто стали ще однією сім’єю.

А ще «кіборг» Федір Місюра зробив для своїх бійців, які були у терміналі, нагороди «За оборону Донецького аеропорту». І живим, і загиблим.

Дар’я Бура
Проект «Повернись живим»



загрузка...

Читайте також

Коментарі