Документ передбачає впровадження у країні моделі конкурентного енергоринку. Коли це станеться, не знає ніхто. Зате відомо, що лібералізація призведе до зростання тарифів на кіловат-годину. Натомість енергетики обіцяють споживачам диференційованіші і «справедливіші» ціни: хто споживає більше і в базовому режимі – платить за нижчим тарифом. І навпаки.

Реформа енергоринку передбачає ліквідацію чинної нині моделі єдиного оптового покупця електроенергії в особі ДП «Енергоринок» із переходом до прямих контрактів між виробниками та споживачами електрики. Також буде створено ринок «на добу вперед», внутрішньодобовий і балансуючий ринки для торгівлі піковою електроенергією.

Основну суть документа найкраще, мабуть, охарактеризував заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Олександр Светелік: «Сенс закону в тому, що конкурентний ринок створюється для споживача. Але писали його енергетики».

Що принесуть нові правила гри для споживача?

Як запевняють енергетики, котрі писали закон, споживач матиме такі переваги:

  • можливість вільного вибору постачальника і рівні умови доступу до купівлі струму;
  • гарантовані поставки електрики з боку контрагента;
  • стабільну і прогнозовану ціну кіловат-години при укладенні довгострокового прямого контракту з виробником строком до одного року.

Проте найбільше споживача цікавить, а яка, власне, буде сама ціна електроенергії. На це запитання в енергетиків, які писали закон, відповіді немає.

За словами начальника управління забезпечення функціонування енергоринку НЕК «Укренерго» Олексія Нікітіна, прорахувати поведінку ціни в майбутньому ринку вкрай важко. «Ціни в ЄС різні для кожної категорії споживачів, для кожного сезону, кожної країни і кожної години. Єдине, що можна сказати: зниження ціни не буде. Але буде справедлива ціна залежно від того, хто і що купує: у базі, на піку, напівпіку і так далі», – каже Нікітін.

Ціни в ЄС різні для кожної категорії споживачів, для кожного сезону, кожної країни і кожної години. Єдине, що можна сказати: зниження ціни не буде. Але буде справедлива ціна залежно від того, хто і що купує: у базі, на піку, напівпіку і так далі

Олексій Нікітін, начальник управління забезпечення функціонування енергоринку НЕК «Укренерго»

І все ж є певні усереднені цінові орієнтири. Так, за даними експерта Світового банку при Міненерговугілля та коаліції «Енергетичні реформи» Андрія Перевертаєва, 2013 року середній тариф на електрику для промислових споживачів 27 країн ЄС становив 9,4 євроцента за кіловат-годину.

В Україні усереднювати поки що нічого, оскільки енерготарифи й без того усереднено державою за принципом тарифної зрівнялівки. З огляду на приєднані електроустановки всі підприємства країни, незалежно від обсягів споживання і територіальної приналежності, поділено на два класи напруги. У жовтні для споживачів першого класу (напруга понад 35 кВ) тариф установлено на рівні 123,80 коп. за 1 кіловат-годину, другого – 152,08 коп.

Така спрощена диференціація з ринкового погляду не витримує жодної критики, оскільки реальна собівартість електроенергії залежить не тільки від обсягів, графіків і надійності споживання, а й від вартості її передання, яка в усіх куточках країни залежно від електропередавальної інфраструктури буде різною. Можна по-різному ставитися до методів ведення бізнесу в Україні Ігорем Коломойським, проте ситуація, за якої свого часу його феросплавні комбінати оплачували електрику за тією ж ціною, що й київські ресторани та інші розважальні заклади, виглядає абсурдною.

Тож ліберальна модель енергоринку має на меті покінчити з тотальним перехресним субсидуванням між споживачами та регіонами. Чи зросте при цьому загальний ціновий рівень «середньої температури по лікарні»? Більшість експертів вважає, що так: тарифи на електроенергію в конкурентному вільному ринку зростатимуть.

«Як би ми не хотіли, але ціна зросте. Як свідчить світовий досвід, на першому етапі після лібералізації енергоринків ціни йдуть угору, а потім починають плавно знижуватися», – пояснює президент ДП «НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський.

І справді, така тенденція спостерігалася ще в нульові роки як у європейських, так і в латиноамериканських країнах. І пояснюється вона тим, що зі скасуванням державно-адміністративного ціноутворення, яке містить принцип соціальної складової, енерготарифи спрямовуються до свого реального ринкового еквівалента. Потім, уже на другому етапі, вступають у дію конкурентні механізми, покликані витісняти з ринку витратних і неефективних виробників.

В Україні з причинами зростання ціни струму все зрозуміло. За останню чверть століття електроенергетика функціонувала в умовах недофінансування. Сьогодні ціни на електрику принаймні покривають експлуатаційні витрати генерувальних та енергопостачальних компаній, проте на залучення серйозних інвестицій у спорудження чи реконструкцію нових атомних і теплових енергоблоків або розвиток електромережевого господарства нинішній рівень енерготарифів недостатній.

Зі скасуванням державно-адміністративного ціноутворення, що містить принцип соціальної складової, енерготарифи спрямовуються до свого реального ринкового еквівалента. Потім, уже на другому етапі, вступають у дію конкурентні механізми, покликані витісняти з ринку витратних і неефективних виробників

Йдеться про інвестиційну потребу в десятки мільярдів доларів на найближчі 20 років. Для порівняння: у січні-серпні цього року загальна вартість електроенергії, проданої виробниками в оптовий ринок (разом із послугами «Укренерго»), перевищила 80 млрд гривень. Частка послуг обленерго в кінцевій роздрібній ціні струму становить при цьому близько 10–12%.

У пошуках відповіді вимальовується досить неприваблива картина, добре знайома експертам енергоринку. Як відомо, більш як 80% електроенергії у країні виробляють два монополісти: державний атомний – НАЕК «Енергоатом» і приватний тепловий – ДТЕК, якому належить 2/3 теплової генерації. І якщо за 20 днів вересня середня ціна відпускання електрики в ринок в атомників становила 42,6 коп. за 1 кіловат-годину, то в теплових генкомпаній – 106,9 коп. При цьому сам «Енергоатом» нині виробляє ні багато ні мало 60% електроенергії в країні.Тому об’єктивні передумови для підвищення ціни електроенергії в Україні, звичайно ж, є, і енергетики їх легко доведуть. Та залишається питання: хто і з ким конкуруватиме в майбутньому енергоринку?

Як за такої структури генерації та власності уникнути цінового стрибка для споживачів? За словами розробників законопроекту, можливо, «Енергоатом» (принаймні на перших порах) буде обмежений в обсягах електроенергії, яку виставлятимуть на вільний продаж. Інших деталей поки що невідомо, як, по суті, невідомо і багато іншого в майбутній моделі «вільного енергоринку» в Україні.

Як визнають усі без винятку експерти, законопроект має виключно рамковий характер. При цьому ні строків, ні перехідних етапів лібералізації ринку, ні джерел компенсації субсидій у ньому не прописано. Передбачається, що субсидування відновлюваних джерел електроенергії, а також населення покриватимуть із тарифу оператора системи передання (або так званого «системного оператора»), що фактично означає з кишень споживачів.

Що ж до «Енергоатому» й «Укргідроенерго», ці дві компанії від почесного обов’язку покривати повний обсяг перехресного субсидування в енергоринку звільнили. Нагадаємо, саме перспектива використання атомників і гідровиків як донорів для субсидування населення, ВДЕ і ТЕЦ стала найскандальнішим пунктом закону №663-VII «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», який у грудні 2013 року підписав Віктор Янукович і який у свою практичну дію так і не вступив.

Цього разу атомників і гідровиків пожаліли. Наскільки пожаліють споживачів, в інтересах яких нібито писали законопроект, стане відомо пізніше. Щоб реформа енергоринку запрацювала, крім ухвалення самого закону, ще необхідно розробити й затвердити до ста нормативно-правових актів. Зокрема, загальні правила ринку, правила ринку «на добу вперед» і внутрішньодобового ринку, кодекси системи передання і системи розподілу, кодекс комерційного обліку, правила постачання електроенергії споживачам.

Усі перераховані документи затверджуватиме НКРЕКП, у зв’язку з чим зріє думка, що відтепер доля майбутнього ринку повністю зосередиться в руках голови Нацкомісії та шести її членів.

«У принципі такий рамковий підхід, який було використано при написанні законопроекту, повністю відповідає європейській практиці. Наприклад, у Великій Британії після ратифікації директиви 2009/72/ЄС про загальні правила внутрішнього ринку електроенергії, було ухвалено 62 підзаконні акти. Проте питання, в якому вигляді європейську практику буде реалізовано в українських умовах, залишається відкритим», – зазначає експерт коаліції «Енергетичні реформи» та Київського інституту енергетичних досліджень Світлана Голікова.

Утім, про деталі та дрібниці, в яких «криється диявол», у галузевих держвідомствах поки що особливо не замислюються. Україні під тиском Енергетичного співтовариства ЄС, а також міжнародних донорів потрібно якнайшвидше затвердити нормативно-правову базу майбутньої конкурентної моделі енергоринку і приступити до її практичного впровадження. Влітку озвучували плани завершити весь процес до середини 2017 року, потім, зважаючи на нереалістичність термінів, графік змістили на січень 2018 року.

Проте споживачів електроенергії, як і самих енергетиків, у цій історії більше цікавлять не терміни реформи, а її наслідки. Наслідки поки що не прораховано.

джерело: forbes.net.ua



загрузка...

Читайте також

Коментарі