Українці не хочуть авторитарного правителя, але реформи зазвичай робляться саме авторитаристами», - експерт

Під час чергової зустрічі учасників Клубу щасливих підприємців відомий економіст розмірковував про те, чому в Україні не вдалося встановити європейські правила в бізнесі й політиці, як мають співпрацювати помірковані й радикали, і в чому помилка українських реформаторів. Свою промову Пасхавер почав зі слів: «Якщо ви хочете влаштуватися в майбутньому, вам потрібно зрозуміти не «що відбувається?», а «чому відбувається?».

Про цінності

Всі 25 років ми переживали кризу цінностей – вони не збігалися із заданими правилами. У таких випадках і правила погано працюють, і цінності страждають. Як сказав мій знайомий соціолог, населення України – це аморальна більшість. І це тому, що старі цінності зникли, а нові – не з’явилися.

Що таке цінності? Це те, що є правильним, добрим, справедливим, те, що є важливим. Ми не завжди їх дотримуємося, але завжди їх поважаємо. Якщо починається ця криза, коли правила одні, а цінності інші, то виникає революція. І ми якраз це переживаємо – важкий час кризи цінностей.

Чому розвалився СРСР? Всі ті цінності, які нав’язувалися 70 років, вичерпали свій вплив, до них ставилися цинічно, зі сміхом. Комуністичні цінності – це цінності утопії. Їм не було на кого було подивитися і сказати: ось люди живуть із цими цінностями, тому їх придумали. Наша перевага в тому, що ми говоримо про речі, які діють. І це куди переконливіше.

Українські цінності – недовіра до всього; орієнтація тільки на ближнє коло; відхилення від законів – цілком прийнятно; відповідальність за свої слова не є аксіомою; відчуття, що все залежить від інших, а не від тебе.

Європейські цінності – без свободи я не можу реалізуватися; я готовий обмежити свою свободу, тому що я поважаю свободу інших; готовий співпрацювати з іншими, бо довіряю; я не вважаю компроміс програшем; якщо я не відповідаю за свої слова, то стаю маргіналом.

Технологія життя українців – це виживання, європейців – самореалізація.

Про початок шляху України

У 1990-ті роки почалися реформи Леоніда Кучми – перші ринкові радикальні зміни. Для цього потрібна була сміливість: ліквідувати колгоспи, роздати землю, перевести у приватну власність житло, створити систему оподаткування й запустити людей у бізнес. Він почав будувати те, що ми можемо назвати європейськими інституціями і правилами гри: ринкова економіка, демократія.

Ми всіх президентів звинувачуємо в поганому «будівництві». Але як би добре вони це не робили – нічого б не вийшло. Тому що соціальні цінності українця і європейця не просто відрізняються, вони протилежні. І межа проходить через довіру.

Якщо європеєць довіряє своїм законам і чужим людям, то українець – тільки «своїм людям» і нікому іншому – ні законам, ні державі. А в такому разі побудувати європейські інституції й почати ними користуватися неможливо. Ти робиш одне, а виходить інше. Так і виникла квазідержава, квазіринкова економіка, квазідемократія. Ми так стартували, і тому наша держава виявилася мало дієздатною. Нагадаю, що Україна належить до тих п’яти країн світу, чиє виробництво є меншим, ніж у 1990 році.

Як іде розвиток? Змінюються соціальні умови, цінності повільно адаптуються, виникає необхідність у нових правилах. Якщо виходить так, що цінності змінилися, а інституції – ні, починається революція. Скидаються окостенілі правила й виникають нові. Й обов’язковий принцип цього ланцюжка: цінності мають визначати правила, а не навпаки.

Про революцію

На Майдан вийшли люди з новими цінностями, які можуть створювати європейські інституції. Революція ніколи не перемагає в один етап. Те ж відбувається і зараз. Майдан не створив політичних рухів, не створив лідера, за яким піде і пасивне населення. Цього не сталося, і владу взяли помірні − цілком стандартний етап революції.

А в чому різниця між помірними і революціонерами? Перші схильні вирішувати проблеми, домовляючись зі старими. З людьми, яких хочуть відсунути. Другі − схильні воювати. Але прихід радикалів ніколи не обходиться країні дешево, вони занадто рішучі. Прихід помірних − теж не кращий, вони надто нерішучі. Потрібно щось середнє, між «домовлятися» і «воювати» − це «тиснути».

Три сценарії майбутнього

Найкращий − помірні трансформують завдання радикалів у більш спокійне русло. Це залежить від того, наскільки вони соціально чутливі. Нинішня влада куди краща за цим показником, ніж Янукович. Друга умова − радикали повинні бути наполегливі: потрібно, щоб влада відчувала їхнє важке дихання.

Другий шлях − радикали не витримують, скидають помірних і беруть владу в свої руки. Багато революцій переживали такі епізоди, і це були важкі часи. Радикальне управління − це управління з перехльостом для життя і людей, і держави.

Третій − програш. Радикали вщухають, помірні входять у союз із попередньою владою. Але це тільки програний бій, адже кожна революція рухається епізодами. За цим іде радикалізація і політизація.

Про Міхеїла Саакашвілі

Реформи в Грузії робив Каха Бендукідзе. Саакашвілі був, як кажуть, «дахом». Для того, щоб робити реформи, потрібні три людини, які дружать між собою: перша − має владу, друга − робить реформи, третя − садить. Ось у Грузії так і було: Саакашвілі, Бендукідзе і прокурор. Тому Саакашвілі теж вимагає при собі ідейних реформаторів.

Наші реформатори вважають, що їхня справа − будувати інститути, а цінності народяться самі по собі. Але в такому випадку вони програють. У команді реформаторів багато «старих» людей − і вони роблять усе, щоб ці інститути були недієздатними. А в бюрократії таких ще більше. Необхідно оновлення з точки зору впливу на громадян для освіти молодих і для створення моди на європейські цінності серед дорослих. Така робота за трудовитратами не менша, ніж закон про прокуратуру. Нові правила повинні бути прийняті людьми, і це не менш важливо.

Українці не хочуть авторитарного правителя, але реформи, зазвичай, робляться саме авторитаристами, зверху. І це протиріччя: ми хочемо, щоб влада була слабкою, але водночас і рішучою.

Про деолігархізацію

Це нагальне питання. Я хотів би бачити істотний тиск на олігархів. Але я б і не хотів, щоб ми втратили великих власників. Важливо, щоб вони не могли заробляти гроші, впливаючи на державу. Тоді вони перестануть бути олігархами. Питання в тому, щоб створити систему бюрократів, не чутливу до вимог олігархів.

Про пріоритети

Колись мене і ще кількох людей викликав Микола Азаров і запитав: на чому зробити пріоритет? Космос, металургія чи щось інше? Мене це жахливо розлютило. Бюрократ не має ніякого права вибирати пріоритети. Їх вибере саме життя й особисто підприємці, шляхом важких проб і помилок. Я запитав: чому ви вважаєте, що космос краще, ніж меблі? Або хтозна − можливо, Україна стане світовим виробником кефіру.

Джерело: Forbes

Рекомендуємо прочитати

Журналіст: Столиця перетворилася на місце, де спокійно орудують кілери

Столиця перетворилася на місце, де спокійно орудують кілери....

Це може бути цікавим

Россия обещает отомстить Украине за Евровидение через год

Россия хочет запретить участие Украины в Чемпионате мира по футболу в 2018 году из-за запрета въезда Юлии Самойловой....

загрузка...

Схожі публікації

Дивіться, що пишуть

Вбивство Вороненкова: версії та висновки

Вороненкова було застрелено на виході з Premier Palace з пістолета ТТ....